Відео дня
Математика стилю: інженерний підхід до моди Анни Петровської
Експертка у fashion-індустрії розповіла, чому дизайн одягу – не лише творчість, а й холодний розрахунок.
Індустрія моди зіткнулася з парадоксом: за надлишку пропозицій споживач дедалі частіше незадоволений якістю та посадкою одягу. За даними платформи Capital One Shopping, середній рівень повернень в онлайн-ритейлі сягає 24,5%, що приносить бізнесу мільярдні збитки. Основна проблема криється у використанні брендами усереднених лекал, що ігнорують особливості реальних фігур. А в умовах, коли ринок перенасичений, виживають не ті, хто шиє просто красиво, а ті, хто впроваджує в дизайн інженерну точність.
На стику математичного розрахунку і мистецтва будує свою роботу українська дизайнерка Анна Петровська. Фундаментальна інженерно-швейна освіта і багаторічний досвід управління виробництвом дали їй змогу запропонувати індустрії принципово інший вектор розвитку. Замість хаотичного пошиття – авторську методику адаптивного дизайну, де кожен шов обґрунтований законами кінетики та ергономіки. Вона на практиці показала, як глибоке розуміння технології дає змогу відповідати різноманітним запитам клієнтів.
Трансформуючи ательє в повноцінний цех, що працює із замовленнями від 1000 одиниць, Анна впровадила систему жорсткої економічної ефективності. Завдяки стратегії тканинної уніфікації моделей – коли деталі різних виробів комбінуються під час розкрою – витрата тканини скоротилася на 14–17%. Це вивільнило щонайменше півтори тисячі метрів матеріалу на сезон, а впровадження адаптивних лекал знизило частку повернень на 11%.
Досвід масового виробництва експертка синтезувала з математичною точністю під час створення сценічних образів учасниць конкурсів фітнес-бікіні. І саме вивіреність методики дала змогу шити костюми для виступів, коли замовник не міг приїхати на примірку, бо жив в іншій країні.
Важлива частина авторської методики – планка візуальної цілісності, яка створює ілюзію "заповненості" сценічного купальника, зберігаючи природний силует і не сковуючи рухів.
"Планка залишається абсолютно непомітною зі сцени, але відіграє ключову роль у формуванні впевненості спортсменки та запобігає візуальним дефектам, які можуть вплинути на оцінку", – пояснює Анна.
Цей підхід перетворює сценічний купальник з аксесуара на функціональний інструмент, що безпосередньо впливає на результат виступу.
Робота з чемпіонами світу з бодібілдингу стала своєрідним "краш-тестом" її методик і підтвердила, що її технологія дистанційного пошиття дає змогу створювати костюми з ідеальною посадкою без примірок. Це відкрило шлях до глобальної співпраці: від сценічних майданчиків міста Миколаєва до світових подіумів конкурсів краси.
Сьогодні Анна – не лише дизайнерка, а й затребувана експертка, за чиєю діяльністю в соціальних мережах стежать 285 тисяч підписників. А на своїх авторських курсах вона навчає майстрів створювати одяг, який не просто має гарний вигляд, а спроєктований з урахуванням анатомії та виробничої логіки.
"Моя мета – передати систему, а не просто набір викрійок. Я хочу, щоб сучасні дизайнери розуміли фізику тканини і математику посадки. Тільки так ми зможемо підняти індустрію на новий рівень, де якість домінує над кількістю", – зазначає експертка.
Її інженерний підхід довів свою життєздатність, відкривши принципово нові можливості для інших майстрів у світі, де все змінюється занадто швидко, а точність і якість залишаються непорушними цінностями.