"Людина сильної волі та дії": на війні загинув захисник із Дніпропетровщини Максим Воронцов. Фото
У Жовтих Водах на Дніпропетровщині попрощалися з захисником Максимом Воронцовим. Він був командиром відділення мінометного взводу, воював з окупантами на Донеччині, Запоріжжі та Дніпропетровщині і загинув 19 березня внаслідок ворожої дронової атаки.
Вдома на Героя чекали дружина та двоє синів. Про втрату повідомили у Жовтоводській міській раді
Що відомо про Героя
Максим Воронцов народився 9 травня 1978 року у селі Красний Яр у Башкортостані. Ще маленьким втратив батька. Тож родина переїхала в Україну, на батьківщину мами Максима.
Юність Максима минула на Дніпропетровщині, у селі Адамівка. Там він закінчив школу, навчання продовжив у Дніпропетровському ПТУ №12, де вивчився на електрозварника.
Після строкової служби, у 1999 році Максим одружився – і з дружиною оселився у Жовтих Водах.
"Працював монтажником-висотником на "Північному ГЗК", згодом — у компанії "Сервіс Монтаж". У 2014 році започаткував власну справу, займався збиранням металоконструкцій для будівництва супермаркетів і складів", – розповіли у Жовтоводській міськраді.
24 січня 2023 року Максим став до лав Збройних сил України. Службу у війську розпочинав на посаді водія мінометного взводу, згодом став командиром відділення.
Україну воїн захищав, даючи відсіч окупантам на Донеччині, Запоріжжі та Дніпропетровщині.
"За виняткову хоробрість, героїзм, лідерство та врятовані життя нагороджений медаллю "Лицарський Хрест" та "Учасник бойових дій", нагрудним знаком "За збереження життя", відзнаками та подяками командування 23-ої ОмБр. За час військової служби отримав 10 контузій та поранення в плече. Та кожного разу повертався на передову до побратимів, бо не міг інакше", – кажуть у міськраді Жовтих Вод.
19 березня військовий віз побратимів на бойову позицію поблизу Великомихайлівки Синельниківського району Дніпропетровської області. Автомобіль атакував ворожий FPV-дрон. Від отриманих поранень Максим Воронцов загинув.
"Рідні та близькі згадують Максима як людину сильної волі, рішучу і надійну. Він умів швидко ухвалювати рішення, організовувати людей, завжди підтримував і допомагав іншим. Був справедливим керівником, турботливим та люблячим чоловіком і батьком. Добрий, щирий, відповідальний. Він любив працювати з металом, захоплювався ковкою, власноруч створював металеві троянди, виготовляв ворота. Мріяв облаштувати власну коптильню, але здійснити задум не встиг", – розповіли у Жовтих Водах.
Вдома на Героя чекали дружина Людмила, сини Андрій і Дамир, а також сестри Сніжана, Ірина та Тетяна.
Навіки попрощалися з 47-річним воїном 28 березня. На церемонії прощання, що проходила біля пам'ятника славетним козакам у Жовтих Водах, лунали рядки, написані Тарасом Шевченком: "Та не однаково мені, як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…Ох, не однаково мені!"
"Ці рядки звучали як віддзеркалення його життя. Максиму справді було не однаково. Він був справжнім патріотом, сином своєї країни — із внутрішнім стрижнем, відчуттям справедливості та відповідальності за тих, хто поруч. Його знали як людину сильної волі та дії. Він умів швидко знаходити рішення, підтримувати і вести за собою... У мирному житті Максим створював. У час війни — захищав... Світла пам’ять захиснику. Вічна вдячність за мужність і за те, що йому було не однаково", – зазначено у дописі на Facebook-сторінці Жовтоводської міськради.
Як розповідав OBOZ.UA, : у боях за Україну загинув молодий захисник із Житомирщини. Життя Матвія Бойка обірвалося на Луганщині 26 березня. Він менше місяця не дожив до свого 23-річчя.
Також на війні загинула санінструктор із Київщини. Серце Тетяни Косан зупинилося 23 березня 2026 року.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!