Юрій Гогоці – один із найвпливовіших учених сучасності, лідер у нанотехнологіях Сполучених Штатів і всього світу. На його рахунку безліч відкриттів, що мають величезне наукове та прикладне значення. У Гогоці 80 патентів на винаходи, виданих йому в Європі та США, він також увійшов до списку найкращих у світі дослідників – як померлих, так і тих, хто нині живий, – за всіма науковими дисциплінами, у якому посів 53-тє місце. Юрій Георгійович є членом Національної академії інженерії США, почесним професором Токійського університету й лауреатом безлічі світових наукових премій. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Гогоці активно підтримує українських вчених: допомагає з міжнародними грантами й евакуацією з територій, на яких тривають воєнні дії, популяризує українську науку у світі.

Відео дня

Син професора хімії

Юрій Георгійович Гогоці народився в Києві 16 грудня 1961 року в родині Георгія Гогоці, професора фізики, завідувача лабораторії інституту проблем міцності імені Г.С. Писаренка, науковою спеціалізацією батька була механіка твердого деформованого тіла. Не дивно, що і сам Юрій, і його брат Олексій пов'язали своє життя з наукою. Київський політехнічний інститут імені Сікорського Юрій Георгійович закінчив за фахом "інженер-металург", а вже у 25 років захистив дисертацію, ставши наймолодшим в Україні кандидатом хімічних наук. Дев'ять років потому Гогоці захистив докторську дисертацію в Інституті матеріалознавства імені І. Н. Францевича НАН України, після чого практично одразу переїхав у Німеччину, а потім – у США.

Новий клас двомірних матеріалів з унікальними властивостями

За океаном кар'єра вченого набула небаченого розмаху. Він працював у найбільших університетах світу – в Японії, Німеччині, Норвегії та, звісно ж, США, де співпрацював із найбільшими та найвідомішими науковими інститутами. Сферою його інтересів стали нанотрубки, а також вуглецеві матеріали й електроди для суперконденсаторів. Уже 2011 року команда, якою керував Гогоці, відкрила новий клас двовимірних матеріалів з унікальними властивостями – легкістю, гнучкістю, надпровідністю та здатністю зберігати інформацію. Вони отримали назву MXenes – сьогодні їхні властивості активно вивчають науковці Гарварду та Стенфорду. Наразі вони вважаються базовими елементами для нанотехнологій нового покоління, до яких належать чимало важливих і потрібних у наш час винаходів – починаючи від гнучкої електроніки й закінчуючи космічними батареями.

Засновник нових напрямів у науці

Але оскільки у сфері лише нанотехнологій Юрію Георгійовичу досить швидко стало затісно, він є ще й засновником нових напрямів у науці. Найвідоміші з них – корозія конструкційної кераміки, наука й технологія обробки поверхні тиском, синтез нових неорганічних матеріалів і сполук методом селективної корозії та екстракції. Можливо, для непосвячених ці терміни мало що значать, але той факт, що його роботи використовують такі великі корпорації, як Samsung, Tesla і Bosch, свідчить багато про що.

Сфера інтересів – небо і Земля

Дослідження команди Гогоці спрямовані не тільки на якісне поліпшення життя на Землі, а й у космос. Вона активно співпрацює з NASA – національним американським управлінням з аеронавтики та дослідження космічного простору. Так, наразі триває спільна робота над акумуляторами нової генерації, які можна буде використовувати в екстремальних умовах космосу.

Секрет успіху – займатися улюбленою справою

Коли Юрія Георгійовича запитують, у чому секрет його успіху, він відповідає: головне – він займається улюбленою справою і пишається тим, що в нього є своя наукова школа, а дослідження – його та колег – роблять свій внесок у розвиток світової науки. Тим, хто тільки визначається з напрямом свого життєвого шляху, він радить обирати те, чим "людина горітиме", тоді все складеться якнайкраще. Що ж до удачі, то вона стоїть далеко не на першому місці, й без захопленості, ентузіазму та працьовитості – значить небагато. При цьому сам Гогоці вважає себе... невдахою. Усе почалося ще зі шкільних часів, коли йому не вистачило підручника з хімії. Їх тоді видавали в школі, а учнів у класі виявилося більше, ніж книжок, які їм призначалися. Юрію нічого не залишалося, як запам'ятовувати все, що говорила вчителька. Йому настільки сподобалася хімія, що він серйозно захопився цією наукою і, за порадою батька, почав відвідувати хімічний гурток у Палаці піонерів. Коли прийшла пора вступати до вишу, Гогоці дуже хотів потрапити на хімічний факультет Київського національного університету, але йому і там не пощастило – його не взяли, оскільки він не пройшов медкомісію: юнак страждав на дальтонізм.

Час учених-одинаків минув

Також, на думку Гогоці, час геніальних учених-одинаків минув – сьогодні всі значні наукові відкриття роблять тільки колективи, іноді дуже великі – аж до тисячі осіб. Вчений вважає, що в такі групи повинні входити люди, які представляють різні школи й країни та дотримуються різних поглядів на предмет дослідження, оскільки тільки в такій – науковій – суперечці може народитися істина. Сьогодні команда самого Юрія Георгійовича – 40 вчених з 11 країн – працює над мінімізацією впливу батарей на навколишнє середовище, удосконаленням медичних сенсорів і створенням матеріалів, які допоможуть збільшити швидкість інтернету. Їхньою базою є розташований у Філадельфії Дрексельський університет – до його складу входить Інститут нанотехнологій, яким керує Гогоці. На свої дослідження вони щорічно отримують 1,5 мільйона доларів із бюджету США.