"Красуня, спортсменка, комсомолка": якою була ідеальна жінка в СРСР

Коли у 1922 році більшовики прийшли до влади, вони проголосили те, про що феміністки Заходу могли лише мріяти: повну рівність статей. Жінки в СРСР одномоментно і без років тяжкої боротьби отримали виборче право, доступ до освіти і роботи, право на розлучення і аборт.

Однак момент справжньої емансипації тривав недовго. Уже до 1930-х років від тієї свободи мало що залишилося. Натомість з'явився новий образ – і радянська жінка мала йому невідступно відповідати. OBOZ.UA розповідає про нього детальніше.

Ідеальна громадянка СРСР мала бути одночасно дбайливою матір'ю, вірною дружиною, вмілою господаркою, сумлінною працівницею і свідомою громадянкою. При цьому бажано ще й спортивною, начитаною і охайно одягненою. Все це – не по черзі, а одночасно і без права на вибір. Цю формулу радянської жінки вдало описав у комедії "Кавказька полонянка" режисер Леонід Гайдай, вклавши у вуста одного з персонажів фразу "спортсменка, комсомолка і просто красуня".

З дитинства дівчаток привчали, що в житті головне – це вдало вийти заміж. Журнали та газети старанно формували образ ідеальної дружини: вона мала добре готувати, стежити за чистотою в домі, знати основи медицини, щоб лікувати родину, читати педагогічні праці, щоб правильно виховувати дітей, і при цьому ще й підтримувати з чоловіком інтелектуальну розмову.

При цьому до домашніх обов'язків додавалися робочі. Жінка мала трудитися нарівні з чоловіком – і це було не право, а священний обов’язок розбудовниці комунізму. Популяризувався образ жінки у "чоловічій" професії: біля верстата, на заводі, за кермом трактора. При цьому робота на виробництві жодним чином не скасовувала обов'язків удома. Повернувшись зі зміни, жінка виходила на другу зміну до плити.

Цікава деталь: шкільна форма в СРСР, за однією з теорій, наочно ілюструвала цей розподіл гендерних ролей. Білі фартухи дівчаток були копією форми домробітниць, а форма хлопчиків – прототипом робочого спецодягу. Хто на кухні, хто на заводі – засвоювалося ще до першого класу.

До всього цього додавався тиск щодо зовнішнього вигляду. Жінка, попри шалену зайнятість на роботі і вдома, мала бути охайною, підтягнутою, спортивною – але без зайвої претензійності. Косметичні процедури робили вдома, зачіски підглядали в журналах, одяг шили за викрійками з тієї ж преси.

А що було з тими, хто з якихось причин не вписувався у цю програму? На них чекав суспільний осуд. Незаміжня жінка вважалася мало не бракованою – з нею щось явно було не так. А от незаміжня і ще й без роботи ризикувала отримати вже не просто косі погляди. Указ Президії Верховної Ради 1961 року про боротьбу з дармоїдством передбачав кримінальну відповідальність для тих, хто не працював більше чотирьох місяців на рік. Не працювати легально могли лише домогосподарки з дітьми. Якщо ж жінка була незаміжня і бездітна, вона могла навіть опинитись на лаві підсудних.

Образ, якого не існувало – героїня комедії Гайдая, названа "красунею, спортсменкою, комсомолкою" – насправді була не ідеалом, а пародією на нього. Але пародія влучила в ціль саме тому, що впізнавана: радянська культура справді вимагала від жінки поєднання непоєднуваного. Бути гарною, але скромною. Працювати, але встигати вдома. Багато народжувати, але залишатися підтягнутою. Бути активною громадянкою, але не висуватися надто.

Емансипація, проголошена в перші роки революції, обернулася подвійним, а то й потрійним, навантаженням. Жінка отримала право на працю, але не отримала права на вибір. Свободу замінили обов'язком – і назвали це рівністю.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які сім жебрацьких звичок сформував у людей СРСР – їх варто позбутись, щоб навести лад у своєму житті.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.