Країна "не можна": які заборони існували в СРСР

Хоча СРСР називали Країною Рад, більш точною назвою для нього могла би бути Країна заборон. Попри те, що радянська влада хвалилась небувалим рівнем свободи "людини нового типу", насправді громадяни "совка" жили в атмосфері суворих обмежень.

Відео дня

Список того, що не можна було жителям СРСР, зібрало "Радіо Свобода" – вийшло аж 16 пунктів і він далеко не вичерпний. Деякі із заборон були закріплені у законодавстві Союзу, деякі залишались негласними. Покарання за них варіювалось від догани на роботі до тривалого тюремного ув’язнення. В будь-якому разі, сучасну людину, що живе у демократичному світі, такі обмеження можуть шокувати.

Не можна було вільно обговорювати західні радіостанції

Формально слухати "голоси" (так називали західні станції, що намагались пробитись крізь радянську цензуру) забороняли, а за поширення почутого могли звинуватити в "антирадянській агітації" з реальними строками ув’язнення.

Заборонена література

Твори репресованих авторів вилучали з бібліотек за спеціальними списками. Суворі обмеження діяли аж до розпаду СРСР.

Заборона на протести

Навіть поодинокі акції незгоди з політикою партії швидко придушували, а учасників карали. В хід ішли найрізноманітніші методи – від банального ув’язнення до примусової психіатрії.

Валютні операції = кримінал

Купівля чи продаж іноземної валюти могла закінчитися тривалим терміном ув’язнення. А часом за них виносили смертні вироки.

Відсутність економічної свободи

Торгівля була державною монополією, а перепродаж товарів вважався "спекуляцією" і карався законом. Тим не менше, чорний ринко процвітав, а продавців заборонених товарів називали фарцовщиками. Професія була доволі престижною і мала романтичний ореол.

Обмеження в музиці

Популярні західні гурти не видавалися офіційно, а їхні записи поширювалися лише нелегально. Винятки були вкрай рідкісними.

Обмеження для юдеїв

Повноцінне релігійне життя для тих, хто сповідував юдаїзм, було можливе лише в кількох містах. Навіть слово "синагога" перебувало під забороною. Прояви релігійності представників цієї течії могли трактуватись як "антирадянські".

Переслідування "нетрадиційних" релігій

Баптисти, Свідки Єгови та інші релігійні громади зазнавали тиску, а їхня діяльність могла кваліфікуватися як злочин.

Дефіцит релігійної літератури

Біблію практично неможливо було придбати через відсутність масових видань. Офіційно Святе Письмо не видавалось.

Криміналізація гомосексуальності

За одностатеві стосунки існувала окрема стаття з покаранням до кількох років ув’язнення. Причому карали в основному чоловіків. Відомим прикладом таких репресій став режисер Сергій Параджанов.

Заборона критикувати економіку

Публічне невдоволення дефіцитом чи політикою влади могло коштувати свободи.

Табу на порівняння радянського і нацистського режимів

Радянську систему не дозволялося співставляти з іншими тоталітарними режимами. Особливий гнів системи викликали спроби порівняння СРСР із гітлерівською Німеччиною.

Недоторканність влади

Критика Леніна, КПРС чи керівництва СРСР була фактично заборонена і могла призвести до переслідування.

Цензура в мистецтві

Радянські гумористичні видання рясніли політичними карикатурами, але всі вони висміювали західний світ чи ліберальні цінності. Політичні шаржі на радянську реальність каралися. І навіть зображення лідерів СРСР контролювалися.