Існували дикі заборони: якими були школи в СРСР, які показували "найкращими у світі"

У радянській пропаганді школа зображувалася як ідеальне місце, де діти вчаться дружити, здобувають знання та вчаться патріотизму. У фільмах тієї епохи учні радісно прямували на уроки, а вчителі постали мудрими наставниками. Проте реальність значно відрізнялася: сувора дисципліна, жорсткі рамки поведінки й безліч заборон, які сучасному поколінню здаються дикими. 

Відео дня

Радянська система освіти прагнула однаковості й придушення індивідуальності, особливо в зовнішньому вигляді школярів. І хоча багато норм були обґрунтовані поняттями "виховання" та "порядку", часто вони перетворювалися на засіб контролю. Нижче — деякі найбільш показові заборони, що діяли в школах СРСР.

Порівняно зі школами західних країн, у закладах освіти СРСР існувало чимало суворих заборон. Порушення цих правил могло призвести до осуду та покарання з боку вчителів чи адміністрації. Цікаво, що значна частина таких обмежень була згодом скасована після розпаду Радянського Союзу. Досвід показав, що скасування цих "не можна" не зашкодила освітньому процесу, а в деяких аспектах навіть сприяла його поліпшенню.

Дисциплінарні та зовнішні обмеження

Однією з категорій обмежень були заборони, що стосувалися зовнішнього вигляду учнів. У радянській школі, особливо серед старшокласниць, не допускалося використання яскравих фарб для волосся, ймовірно, через те, що такий вигляд не відповідав ідеалізованому образу радянської школярки. Також суворо заборонявся пірсинг, особливо для хлопців – проколоти вухо було немислимо. В той час як у західних країнах пірсинг ставав молодіжним трендом, в СРСР до цього ставилися вкрай негативно. До проколотих вух дівчат ставилися дещо лояльніше, але все одно критикували; ті, хто хотів носити сережки, часто використовували кліпси. Ці заборони почали слабшати з початком Перебудови, але повністю зникли лише після розпаду СРСР.

Існувала також окрема заборона на довге волосся у хлопців-старшокласників. Подовжені стрижки допускалися, але волосся, що помітно спускалося нижче вух (у стилі популярних тоді західних гуртів), вважалося неприйнятним. Такий вигляд асоціювався з "ледарями-хіпі", до яких у Радянському Союзі було вкрай негативне ставлення. До хлопців з довгим волоссям застосовувалися різні заходи впливу: їх публічно "проробляли" на класних та комсомольських зборах, соромили та вимагали "привести себе в нормальний людський вигляд", "не виділятися" та "бути як усі". У деяких випадках навіть застосовувалися радикальніші заходи – так звані "комсомольські дружини" могли насильно постригти довговолосих хлопців просто на вулиці.

Ще одним обмеженням, пов'язаним із зовнішнім виглядом, була заборона на носіння кросівок до школи приблизно до початку вісімдесятих років. Особливо це стосувалося модних західних моделей. Як і довге волосся, кросівки поза межами спортзалу вважалися проявом "пустого хіпового життя" або "стиляжництва", тому учнів у такому взутті не пускали на уроки, а відправляли додому перевзуватися. Втім, судячи з фотографій тих років, ця заборона не завжди була суворою, особливо лояльно ставилися до радянських кедів типу "два м'ячі". Ближче до середини вісімдесятих років заборона на носіння кросівок у школі була скасована.

Незвичайні шкільні заборони часів СРСР

Деякі шкільні заборони в СРСР можуть сьогодні здаватися досить дивними. Однією з таких була тривала заборона на використання кулькових ручок. Важко точно сказати, з якої причини існувало це обмеження; існує кілька версій. Офіційно вважалося, що кулькові ручки шкодять розвитку красивого почерку і навіть можуть викривляти поставу через перенапруження м'язів руки. Неофіційна версія пов'язує цю заборону з загальним несприйняттям західних споживчих символів, таких як жуйка чи джинси. В будь-якому разі, замість кулькових ручок учні користувалися пір'яними, що заправлялися чорнилом, і мусили носити з собою промокашки, перочистки та чорнильниці, що часто призводило до чорнильних плям на руках та одязі.

Ще однією незвичною, але суворою забороною було носіння коротких спідниць до школи. Попри те, що в сімдесяті роки мініспідниці були популярними серед дорослих жінок, у школах це було категорично заборонено. Іноді класні керівниці або завучі могли стояти біля входу до школи та вимірювати лінійкою довжину спідниць учениць від коліна, встановлюючи довільні, не завжди обґрунтовані норми. Цікаво, що справжня причина, чому дівчата носили коротші спідниці, часто була банальною: за шкільний рік вони просто виростали зі шкільної форми, придбаної на початку вересня.

Заборони, пов'язані з культурою та дозвіллям

Окрім обмежень у зовнішньому вигляді та навчальному процесі, існували заборони, що стосувалися інтересів учнів поза школою. Тривалий час, аж до 1976 року, в СРСР було заборонене само по собі жування жувальної гумки. Існували навіть пропагандистські матеріали, що висміювали людей, які жують жуйку, порівнюючи їх з тваринами. Попри це, жуйка була надзвичайно популярною, її вважали дефіцитом, вимінювали в іноземців, а одну пластинку могли жувати всім двором або класом. Навіть після початку виробництва в СРСР вона залишалася дефіцитом, а за жування жуйки в школі учнів могли вигнати з класу.

Ще однією дивною забороною, яка діяла до кінця сімдесятих – початку вісімдесятих років, було заняття східними єдиноборствами, зокрема карате, та бодибілдингом. Причини цих заборон не зовсім зрозумілі, але міліція активно шукала підпільні секції та "качалки", знищувала саморобні тренажери, а до відвідувачів застосовувалися репресивні заходи. Проте, саме ці заборонені види активності викликали неймовірний інтерес серед радянських хлопчаків. 

OBOZ.UA пропонує згадати, ким були "стиляги" в СРСР та чому їх засуджувало суспільство. 

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.