Хто такі "юннати": що означає слово родом із СРСР

Юннати – це скорочення від "юні натуралісти", діти, які у СРСР вивчали природу та допомагали зберігати довкілля. У радянські часи слово "юннат" стало звичним для мільйонів школярів. Воно походить від словосполучення "юний натураліст" і означало дитину, яка відвідувала гурток із вивчення природи.

Відео дня

Такі гуртки існували для дітей віком від 5 до 15 років. Метою було не лише навчити дітей доглядати за рослинами чи тваринами, а й виховати любов до природи. Юннати займалися практичними спостереженнями, проводили досліди та навіть допомагали колгоспам і радгоспам. Згодом це переросло у справжній масовий рух, який мав власні правила й навіть "заповіді".

Чим займалися юннати

Учасники гуртків уважно спостерігали за змінами в довкіллі: вели записи, робили замальовки, складали гербарії. Вони висаджували дерева, доглядали за квітами у шкільних дворах, прибирали лісові ділянки. Діти також навчалися вирощувати сільськогосподарські культури, розпізнавати сорти рослин і підбирати для них найкращі умови. Завдяки такій діяльності юннати отримували навички, корисні не лише для майбутніх біологів чи агрономів, а й для звичайного життя.

"Заповіді" юнната

Кожен учасник руху мав дотримуватися певних правил. Серед них — уважно спостерігати за всім, що відбувається в природі, ретельно фіксувати результати, залишатися чесним і неупередженим у висновках. Юннатів закликали повідомляти результати спостережень у гуртках та на станціях, щоб знання приносили користь суспільству. Важливо було не робити поспішних висновків і перевіряти результати дослідів не один раз.

Перша станція юних натуралістів

Початком руху вважається відкриття у 1918 році першої станції в московському парку "Сокільники". Там діти безкоштовно могли вивчати життя бджіл, птахів, риб та рослин. Попит був величезний, адже заняття дозволяли не лише цікаво проводити час, а й отримувати практичні знання. Згодом станції перетворилися на справжні центри досліджень, де поєднували гуртки, практичні заняття та навіть літні табори.

Навіщо потрібен був цей рух

Юннатські гуртки виконували одразу кілька завдань: допомагали дітям організувати дозвілля, прищеплювали любов до природи та готували потенційних студентів біологічних і аграрних вишів. Знання, здобуті на станціях, ставали в пригоді не лише майбутнім науковцям, а й усім дітям у дорослому житті. До середини XX століття рух набув масовості — лише до 1975 року у СРСР діяло понад 500 подібних станцій.

Цікаві факти з діяльності юннатів

Юннати дізнавалися чимало унікальних фактів про природу. Наприклад, білки можуть мігрувати на сотні кілометрів, а кукурудза по-різному реагує на нестачу вологи залежно від періоду росту. Вони вивчали властивості водорості хлорели, яка може очищати воду й виробляти кисень навіть у космічному кораблі. Такі знання ставали маленькими відкриттями для дітей і формували науковий світогляд.

Труднощі та спадщина юннатського руху

У 1930-х роках юннатські станції пережили репресії: багато викладачів зазнали переслідувань. Проте сам рух зберігся й навіть посилився — у 1934 році станція у "Сокільниках" стала головною в країні та координувала роботу сотень інших гуртків. До середини 1970-х років юннати перетворилися на масове явище, яке виховало не одне покоління майбутніх біологів, учителів і науковців.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, які дивні заборони існували у радянських школах.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.