Чому у СРСР різко зʼявилися крематорії: яка була мета влади

У перші десятиліття існування СРСР влада намагалася не просто змінити політичний і суспільний устрій, а й перебудувати повсякденне життя людей. Чи не найзапекліша боротьба велася із релігією – традиційні хрещення, вінчання та церковні поховання намагалися витіснити новими, світськими обрядами.

Так на зміну звичним похоронам в Союзі почали активно просувати кремацію. OBOZ.UA згадує, як це відбувалось.

Ідею просували не лише як практичну. Для нової влади кремація мала також виразний ідеологічний сенс. Церква століттями була невіддільною від поховального обряду, тоді як спалення тіла можна було представити як сучасну, раціональну та позбавлену релігійних символів процедуру. Таким чином радянська держава намагалася поступово сформувати нове ставлення до смерті, в якому не залишалося місця традиційній церковній обрядовості.

До кремації більшовицька влада звернулася дуже швидко. Перший радянський крематорій запрацював уже у 1920 році – його відкрили у Петрограді. Щоправда, масової популярності він не здобув. За час його роботи тут провели 379 кремацій, але лише 16 із них були добровільними. Решта стосувалася людей, яких направляли сюди за рішеннями державних органів, зокрема інфекційних хворих. Уже наступного року крематорій закрили, оголосивши експеримент завершеним.

Попри це, влада не відмовилася від ідеї. Наступний крематорій відкрили в Москві, на території колишньої церкви Донського кладовища. Кремацію почали активно рекламувати як новий цивілізований спосіб прощання з померлими. Для радянської пропаганди це був ще один спосіб протиставити "нове" суспільство старим релігійним традиціям.

Щоправда, населення поставилося до нововведення без особливого ентузіазму. Звична культура поховання нікуди не зникла, а крематорій часто ставав приводом для жартів. Сам факт існування спеціальних товариств прихильників кремації також не перетворив її на масову практику. Навіть серед представників радянської верхівки охочих заповідати кремацію було небагато.

Водночас у 1930-х роках крематорії отримали ще одну, значно похмурішу роль. У період Великого терору 1936-1937 років московський крематорій працював із максимальним навантаженням. Туди доставляли тіла людей, які загинули внаслідок політичних репресій. Зокрема тут опинялися убиті в’язні з тюрем НКВС.

Отже, поява крематоріїв у СРСР була частиною значно ширшої кампанії зі створення радянської, світської культури. Влада прагнула змінити не лише те, як люди жили, а й те, як вони одружувалися, хрестили дітей та прощалися з померлими. Кремація мала стати одним із символів такого розриву з минулим, хоча повністю витіснити традиційне поховання радянській державі так і не вдалося.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР лікарям дозволяли носити лише білі халати.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.