Часто брали про запас: скільки коштував бензин в СРСР
Вартість автомобільного пального завжди була чутливим індикатором економічного благополуччя, і порівняння сучасних цін з радянськими викликає неабиякий інтерес. На перший погляд, цінники в СРСР здаються сміховинно низькими, особливо якщо згадати, скільки літрів можна було купити на одну середню зарплату.
У Радянському Союзі всі автозаправні станції, безумовно, були державними, і на них діяв єдиний прейскурант. Ця система, затверджена державним комітетом, забезпечувала уніфіковану вартість пального на більшості території країни. Однак, за цією простотою приховувалися як особливості технічних стандартів, так і проблеми постійного дефіциту, що змушував водіїв запасатися пальним наперед.
У СРСР вартість бензину вказувалася не за один літр, як нині, а за 10 літрів. Це пояснювалося технічними особливостями тодішніх механічних бензоколонок, які мали градацію лічильників у 5 або 10 літрів, а позначка в 1 літр була досить умовною. Оскільки заправок було мало, водії часто заливали повний бак і брали з собою каністри, а часом навіть 200-літрові бочки, щоб мати пальне "про запас". Це і стало причиною, чому ціни на бензин у СРСР, хоча й були низькими, не завжди гарантували його наявність.
Який бензин продавали в СРСР
Асортимент пального в СРСР охоплював кілька основних марок, які відповідали чинним ГОСТам. Наприкінці 1960-х років, згідно з прейскурантом від 1969 року, найпоширенішими були низькооктанові марки: А-66, А-72 та А-76. Також у роздрібній торгівлі був доступний етилований АІ-93 та найдорожчий — АІ-98. Поряд з автомобільними бензинами продавали й авіаційний Б-70, а також паливну суміш для двотактних моторів мотоциклів.
З плином часу асортимент бензинів змінювався відповідно до технологічного прогресу та потреб автопарку. Вже на початку 1970-х з продажу почав поступово виводитися низькооктановий А-66. До середини 1980-х зник і А-72, а мотоциклісти вже самі змішували паливо з мастилом на заправках. У 1990-1991 роках, напередодні розпаду Союзу, на заправках часто був у наявності лише один вид пального — етилований АІ-93, яким доводилося заправляти навіть старі вантажівки.
Вартість бензину в СРСР
На початку 1969 року, відповідно до затвердженого прейскуранта, ціни за 10 літрів пального були такими: А-76 коштував 75 копійок, а АІ-93 — 95 копійок. Це означало, що вартість одного літра складала всього 7,5 та 9,5 копійок відповідно. Ці ціни були єдиними по всій країні, за винятком віддалених північних районів, де вартість була трохи вищою.
Перше помітне підвищення цін сталося на початку 1970-х, коли пальне подорожчало в середньому на 5 копійок за 10 літрів. Однак різке подорожчання відбулося у 1978 та 1981 роках, коли ціни зросли приблизно вдвічі. Тоді 10 літрів А-76 почали коштувати 3 рублі, а АІ-93 — 4 рублі. Більше до розпаду СРСР ціни не підвищувалися, але почав спостерігатися дедалі більший дефіцит пального.
Порівняння купівельної спроможності тих років виглядає вражаюче: у 1969 році середня заробітна плата радянських громадян становила 115 рублів 60 копійок. При ціні 9,5 копійок за літр АІ-93 на цю місячну зарплату можна було придбати понад 1200 літрів бензину.
OBOZ.UA писав і про те, які автомобілі в СРСР ніхто не хотів купувати, однак робив це через безвихідь.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.