40 років катастрофі на ЧАЕС: хроніка трагедії, що ознаменувала розпад СРСР

26 квітня 2026 року минає 40 років із дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції – найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Потужність радіаційного викиду після вибуху на ЧАЕС була у 300 разів більшою, ніж у бомби, скинутої на Хіросіму.

Відео дня

До ліквідації наслідків аварії в різні роки залучили понад 600 тисяч людей, а сама трагедія стала символом техногенного лиха та одним із знаків занепаду радянської системи. До річниці катастрофи OBOZ.UA відтворює хроніку перших днів після вибуху.

26 квітня 1986 року

Опівночі на четвертому енергоблоці до роботи стала зміна №5.

Уже о 00:05 потужність реактора знизили до 720 МВт і почали підготовку до випробування проєктного режиму.

О 00:28 під час штатного переходу з однієї системи регулювання на іншу старший інженер керування реактором не впорався з процесом, і потужність упала до 30 МВт. Лише о 01:00 автоматичне керування вдалося відновити, а потужність стабілізувати на рівні 200 МВт.

У проміжку між 01:03 і 01:07 до системи підключили додаткові циркуляційні насоси, передбачені програмою випробувань. О 01:23 параметри реактора залишалися стабільними, і випробування почалися.

О 01:23:40 випробування завершилися, після чого натиснули кнопку аварійного захисту А3-5. Майже відразу зникло світло, пролунали сильні удари, а потім – вибух. У приміщення четвертого блоку ринула хвиля білого пилу з радіоактивною парою, почалися короткі замикання, спалахи й тріск.

О 01:24 удари повторилися. Стрижні системи управління та захисту зупинилися, не дійшовши до нижніх меж. Зміна почала шукати колег, а перший, другий і третій реактори ще продовжували працювати. Через погіршення вакууму на турбінах зменшили потужність третього реактора.

О 02:30 на місце прибув директор ЧАЕС Віктор Брюханов. У цей час працівники всіма силами намагалися подавати воду до реактора. За кілька годин чергові електромонтери змогли ввімкнути другий аварійний насос живлення. Було надіслано екстрене повідомлення в Союзатоменерго, терміново викликали аварійні бригади, формування цивільної оборони та керівництво штабу ГО ЧАЕС.

О 03:30 черговий штабу цивільної оборони Київської області повідомив про аварію чергового управління внутрішніх справ. У відповідь отримав інформацію, що вогонь уже гасять 58 одиниць пожежної техніки.

Начальник зміни третього блоку Юрій Багдасаров, не дочекавшись дозволу, самостійно зупинив третій реактор. О 05:00 його перевели в режим розхолоджування, тоді як перший і другий блоки ще продовжували працювати.

О 07:00 пожежу всередині машинної зали ліквідували, а саму аварію локалізували. До станції прибули понад тисячу правоохоронців. Попри це, в той самий час мешканці Прип’яті, не знаючи про нічну катастрофу, йшли на базар, а вулиці просто поливали водою.

О 08:00 на станцію прибула зміна №2. До 10:00 у Прип’ятську санчастину госпіталізували вже понад 100 людей, частину з них почали готувати до переведення в московську клініку №6.

Того ж дня директор ЧАЕС звернувся до Москви з проханням дозволити евакуацію Прип’яті, але отримав наказ не сіяти паніку й нічого не робити до прибуття урядової комісії. О 11:00 всім працівникам наказали залишити четвертий реактор.

Удень до КДБ СРСР пішло перше секретне повідомлення про вибух на ЧАЕС. О 19:00 до Прип’яті прибула перша група військ хімзахисту, а запас води, якою намагалися охолоджувати четвертий блок, до того часу вже вичерпався.

О 21:00 почали зупиняти перший і другий енергоблоки.

27 квітня 1986 року

Уночі відбулася нарада, присвячена евакуації місцевих жителів.

О 01:13 зупинили перший енергоблок, а о 02:13 – другий. У самій Прип’яті сформували бригади для завантаження піску.

Удень військові вертольоти почали скидати мішки з піском у провалля четвертого реактора. Об 11:00 через гучномовці мешканцям Прип’яті оголосили про евакуацію.

О 14:00 вона розпочалася.

28 квітня 1986 року

На ЧАЕС того дня залишалося працювати понад 200 людей. Усіх інших, хто не входив до оперативних списків, евакуювали разом із родинами.

Саме 28 квітня стало зрозуміло, що на четвертому реакторі горить графіт. Через це вертольоти продовжили скидати в провалля пісок, свинець і карбід бору.

На першому, другому й третьому реакторах у цей час тривало розхолодження систем і вузлів.

Увечері в ефірі програми Время диктор уперше озвучив офіційне повідомлення про аварію на ЧАЕС, унаслідок якої було зруйновано один з атомних реакторів.

29 квітня 1986 року

Саме цього дня про підвищення радіаційного фону почали повідомляти уряди Фінляндії, Норвегії та Данії. У Швеції інформація про зростання рівня радіації пролунала в радіоефірі.

Тим часом урядова комісія, штаб якої розміщувався в одному з готелів Прип’яті, ухвалила рішення терміново евакуювати всіх, хто ще залишався жити й працювати в місті, на чисті території. Таке місце знайшли за 30 кілометрів від станції – у піонерському таборі Казковий.

Відтоді в кожній 12-годинній зміні на електростанції працювало не більш як 45 осіб. Денна зміна завершила розхолодження всіх встановлених енергоблоків, а перший, другий і третій блоки почали переводити в глибокий критичний стан.

30 квітня 1986 року

Для локалізації джерела радіації на осередок аварії скинули понад тисячу тонн суміші піску, бору та свинцю. Попри це четвертий блок і далі димів.

У цей час слідчі органи працювали з директором станції, головним інженером і тими оперативниками зміни №5, яких не евакуювали через стан здоров’я.

Того ж дня урядова комісія ухвалила рішення про евакуацію 10-кілометрової зони навколо станції. За одну добу з 15 сіл вивезли близько 10 тисяч людей.

О 15:00 науковці повідомили, що радіаційний фон у Києві перебуває в межах норми. Однак уже близько 20:00 вітер змінив напрямок, і радіоактивне забруднення рушило в бік столиці. Київську область урятувало лише те, що загальний рівень радіоактивності на той момент дещо знизився.

1 травня 1986 року

У Києві відбувся парад до Дня солідарності трудящих. Його проведення скоротили до двох годин.

У самій Прип’яті в цей час уже було порожньо.

На ЧАЕС майже завершили розхолоджування першого, другого та третього реакторів і переведення їх у глибокий підкритичний стан.

Оперативний штаб із ліквідації наслідків аварії вирішив скоротити кількість персоналу обслуговування до критичного мінімуму. Відтепер на станції працювали лише 20–30 осіб замість 220.

Того ж дня урядова комісія ухвалила рішення про запуск першого та другого енергоблоків, мотивуючи це потребою країни в електроенергії. Окремо було ухвалено рішення про виселення населення з 30-кілометрової зони.

2 травня 1986 року

Саме 2 травня вперше провели радіаційну розвідку промислової території ЧАЕС.

Було вирішено злити воду з басейну-барботера, а також встановити охолоджувальну бетонну плиту під фундаментом реактора. Для виконання цих робіт на ЧАЕС терміново направили 388 шахтарів із Донбасу та Москви.

Зволікання з евакуацією, спроби приховати масштаби катастрофи, секретність і запізніле визнання аварії показали, наскільки небезпечною може бути держава, що ставить репутацію вище за людське життя.

Через 40 років Чорнобиль лишається пересторогою про ціну брехні, байдужості та безвідповідальності.

OBOZ.UA також публікував фоторепортаж із Зони відчуження.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.