Урок для України? Скільки років знадобилося Японії для локалізації ракет до ЗРК Patriot і на яких умовах

На сьогодні Японія залишається єдиною країною у світі, яка виробляє ракети для ЗРК Patriot на умовах локалізації. Інші держави, як-от Німеччина та Польща, поки що тільки перебувають на шляху до цього.

На тлі прагнення України домовитися зі США про подібні можливості, саме японський досвід є ключовим прикладом для аналізу. Про це повідомляє портал Defense Express.

Від закупівлі до локалізації

Історія освоєння Patriot в Японії почалася ще в грудні 1984 року, коли Токіо вирішив замінити застарілі ЗРК Nike на нові американські комплекси. Перші поставки почалися 1989 року, а повноцінне освоєння Patriot відбулося з 1993 року. Безпосередній шлях до локалізації ракет зайняв п'ять років і складався з декількох етапів.

У 2003 році Міністерство оборони Японії на тлі ракетних загроз з боку КНДР ухвалило рішення про частковий перехід на версію Patriot PAC-3 (з оновленням двох із п'яти пускових установок у кожному комплексі). Однією з головних умов Токіо ставить локалізацію виробництва ракет.

Після двох років перемовин сторони досягли політичної волі та підписали міжурядовий меморандум, а вже 2006 року меморандум оформився у тверду угоду між американською корпорацією Lockheed Martin і японською Mitsubishi Heavy Industries.

Період з 2006 по 2008 рік пішов на передачу технологій, навчання фахівців і безпосередню реалізацію. Успішний випробувальний пуск ракети, зібраної в японському місті Такетойо, відбувся 17 вересня 2008 року.

Масштабне оборонне партнерство

Аналітики зазначають, що Японія змогла швидко отримати ці технології не просто так. Цьому сприяли масштабні оборонні закупівлі та пряма ракетна загроза. Каталізатором оборонного зближення Токіо і Вашингтона став 1998 рік, коли над територією Японії пролетіла північнокорейська ракета Taepodong-1. Уже через рік країни підписали угоду про спільне створення систем протиракетної оборони.

Локалізація ракет Patriot не була ізольованою угодою, а відбувалася на тлі інших масштабних проєктів. Спочатку Японія замовила американські системи Aegis для своїх есмінців типу Kongо. Крім того, Токіо почав співфінансувати та брати пряму участь у розробці ракет Standard Missile-3 (SM-3).

Японські фахівці створювали носовий обтічник, елементи головки самонаведення і новий 21-дюймовий твердопаливний двигун. У 2006 році ця робота переросла у створення модифікації SM-3 Block IIA за значної участі Mitsubishi Heavy Industries.

Обмеження японського виробництва

Навіть маючи розвинений оборонно-промисловий комплекс, Японія досі не виробляє новітню ракету PAC-3 MSE повністю самостійно. Процес охоплює виготовлення частини компонентів на місці та фінальне складання.

Обсяги випуску залишаються досить обмеженими – близько 30 ракет на рік. При цьому японська компанія Mitsubishi Heavy Industries критично залежить від поставок активних головок самонаведення, які виробляються американською компанією Boeing.

Нагадаємо, Україна отримала можливість закупити у США нові системи протиповітряної оборони Patriot і ракети до них, однак для цього необхідно терміново знайти фінансування. В іншому разі поставки можуть відкластися до 2030 року через багаторічну чергу на виробництво таких комплексів.

Як повідомляв OBOZ.UA, навіть якщо США передаватимуть Україні всі нові протиракети PAC-3 MSE для комплексів Patriot, цього може не вистачити для протидії російським ракетним атакам. Причина полягає в тому, що Росія вже виробляє більше балістичних, аеробалістичних і гіперзвукових ракет, ніж США випускають ракет-перехоплювачів для Patriot.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!