Трамп проти Мадуро: навіщо насправді США Венесуела, болючі втрати для Росії та чи готовий Путін створити нову Карибську кризу

США вже кілька тижнів підтягують активи до Карибського басейну – і це не "маневри для картинки", а поступове формування інструмента тиску, який у будь-який момент може бути перетворений на силову операцію обмеженого формату. Вашингтон це не подає як підготовку до "війни проти Венесуели". Білий дім та Пентагон використовують іншу рамку: боротьба проти наркокартелів і "наркосуден", які використовують венесуельську територію та венесуельські порти як вихідні точки для перевезення кокаїну. Така боротьба з наркотрафіком – легальна парасолька, яка дозволяє США розміщувати кораблі, авіацію, сили спеціальних операцій і навіть знищувати судна в міжнародних водах, не оголошуючи війни і не заходячи офіційно у внутрішні справи Каракаса.

Для Трампа Латинська Америка – це не "там щось далеко", а традиційний американський двір, який треба або контролювати, або хоча б принизити тих, хто вважає, що може зайти туди без запрошення Вашингтона. І в цьому сенсі Венесуела ідеальний кейс: країна токсична, режим корумпований, економіка перетворена на інструмент шантажу нафти й нафтопродуктів, а головне – там сидять росіяни та китайці. І саме це робить Каракас не просто "місцем", а точкою демонстрації: хто перший покаже мускули США чи КНР із РФ.

Для Кремля Венесуела – ключовий таран у Західній півкулі. Росія тримається за режим Мадуро не тому що любить його, а тому що це єдина реальна "нога" в Західній півкулі, яку можна в будь-який момент підняти як ставку, аби торгуватися з США щодо України чи санкцій.

Є ще одна частина рівняння – Китай, який тихо, без істерики, але системно викуповує борги, інфраструктуру і вуглеводневі активи Венесуели. Пекін не хоче ні хаосу, ні аналітичної помпи вторгнення. Він хоче Венесуелу стабільно бідну, стабільно залежну й стабільно контрольовану. Якщо Трамп усе-таки зламає Мадуро, Пекін втратить мільярди та зламаний пазл своєї гри у Латинській Америці.

Про те, навіщо Трампу Венесуела, що втратять Росія та Китай за умови повалення режиму Мадуро, – у матеріалі OBOZ.UA.

Що потрібно Трампу?

Трамп прагне не "демократизації Венесуели". Його мета – перезавантаження балансу сил у Західній півкулі. Президент США хоче показати, що Південна Америка знову зона впливу Штатів. Венесуела в цій моделі – головна точка. Це демонстрація, що він здатний робити те, що "слабкі демократи" не робили. Це сигнал: він готовий повернути "американську монополію на континент".

Також це удар по двох головних конкурентних гравцях: Кремлю та Пекіну. Для Трампа Венесуела – місце, де він може одночасно обрізати китайське фінансування режиму й знищити російський плацдарм у Латинській Америці без прямої сутички. Отже, Трамп грає навіть не проти Мадуро, він грає ще й проти російської присутності та китайського інфраструктурного закріплення. Це суто геополітична операція, де Мадуро просто тимчасовий елемент рівняння, а не головна ціль. І це те, чого Мадуро зараз реально боїться. Реальна ставка – контроль над ресурсами, над логістикою південноамериканського енергетичного вузла та демонстрація, що Західна півкуля — все ще американська зона.

Другий очевидний фактор – нафта. Повернувши собі венесуельську нафту, США отримують додатковий важіль для маніпулювання глобальним ринком. Як зазначається, Трамп не поспішає з ухваленням рішення і не хотів би наражати ризик американських військових, але йому подобається ідея "отримати контроль над нафтовими родовищами Венесуели", тому тим чи іншим способом, але операція на повалення венесуельського режиму все-таки відбудеться.

Для Трампа "війна проти наркотиків" – не боротьба з криміналом, а зручний наратив, щоб завести американське суспільство на готовність до силової акції. Тобто "наркосудна" – юридичний інструмент, який дає Трампу можливість ввести в регіон флот і спецоперації, а потім, якщо йому і коли стане треба, просто масштабувати обсяг місії з "боротьби з наркотиками" до реальної воєнної дії.

Мадуро – геополітична зброя Путіна

Росія боїться падіння Мадуро не тому, що любить, а тому що без Венесуели російська карта у Південній Америці згортається до Куби, а Куба без венесуельських грошей – інший масштаб та інший вплив. Для Кремля Венесуела ключовий таран у Західній півкулі. Це можливість демонструвати США: відсутність монополії у Латинській Америці, торгуватися щодо України, санкцій та утримувати постійний "блокуючий" вузол на нафтовому коридорі.

Москва реально має там різносторонню присутність: "Рособоронекспорт", російські радники, ПВК, інструктори, розвідка, частина видобутку і потоків через "Роснефть", політичний плацдарм для антиамериканської риторики, а також інформаційно-операційний майданчик для впливу на регіон через Кубу. Кінцева мета проста – утримати в регіоні хоча б один постійний "контрцентр" США, мати валютний шлюз для обходу санкцій, тримати точку торгу проти Вашингтона ("ви не чіпаєте нас там, ми не розігріваємо градус тут") і не допустити зміни режиму, яка змиє російську присутність за одну ніч.

Ніколас Мадуро на тлі нарощування американських сил у Карибському регіоні звернувся до Росії з проханням про постачання ракет, радарів та модернізованих літаків. Влада Венесуели, згідно з документами, також звернулася до Китаю та Ірану з проханням про військову допомогу і спорядження для зміцнення оборони. У листі до голови КНР Сі Цзіньпіну Мадуро попросив про "розширення військової співпраці" між двома країнами для протидії "ескалації відносин між США та Венесуелою". Поки що не відомо, як на це відреагували Китай та Іран, однак очевидно, що "головним рятувальним колом для Мадуро" залишається Росія. Вже відомо про російські Іл-76 , які прибули до Каракасу, а також ратифікацію між РФ та Венесуелою договору про стратегічне партнерство і співпрацю.

Звичайно, Москва може певним чином підняти ставки, але питання лише в іншому: чи може Кремль реально зробити "Сирію 2.0"? Теоретично – так. Політично і медійно – так. Але фізично – війна в Україні "з’їла" ресурс. Латинська Америка – це не Середземномор’я. Логістика інша. І Росія сьогодні здатна максимум до шантажу, радників, спецоперацій, інформаційної кіберсарани. Масштабної силової операції – навряд чи. При цьому іронія в тому, що Мадуро такими кроками сам підвіз аргументи Трампу: демонстративно звернувся по допомогу до Москви, відчинивши двері Кремлю в Карибське море, щоб у Вашингтоні хтось нагадав президенту США про Карибську кризу як додатковий аргумент повалення Мадуро.

Китайський фактор: діяти тихо, але ефективно

Паралельно існує і фактор Китаю, який працює тихо, але ефективно. Його інтереси інші. Пекін не грає у шоу, як Путін. Китай бачить Венесуелу як економічний актив і ресурсний сейф, який має залишитися під контролем за будь-якого режиму. Навіть якщо Мадуро впаде.

Венесуела винна китайським держбанкам десятки мільярдів доларів, Пекін має довгострокові нафтові контракти як погашення кредитів, контролює інфраструктуру та логістику видобутку, фактично має ключ до бюджетних потоків Каракасу. І Китай прагне не революції, а стабільності. Не через любов до Мадуро – через любов до грошей. Його мета – стабільність без зміни системи, гарантований доступ до дешевої нафти незалежно від Вашингтона, розширення своєї присутності у Західній півкулі як "антидоларового ресурсного поясу" і утримання Каракаса в залежності, де Венесуела просто не має іншого варіанта, окрім як Пекін.

Три варіанти проти диктатора

За повідомленнями ЗМІ, адміністрація Дональда Трампа розробила кілька планів проведення військової операції проти Венесуели, аж до ліквідації її лідера Ніколаса Мадуро. Водночас міністерство юстиції готує юридичне обґрунтування подібних дій.

Перший варіант передбачає завдання авіаударів по військових об'єктах, деякі з яких можуть використовуватися для постачання наркотиків до США, у чому Трамп неодноразово звинувачував режим Мадуро. Обґрунтування мін'юсту, як очікують деякі чиновники, може полягати в тому, що Мадуро та його вищі посадові особи у сфері безпеки є центральними фігурами в картелі Cartel de los Soles, який Вашингтон визнав наркотерористичним угрупованням. Мета такої операції полягатиме у позбавленні Мадуро підтримки з боку військових. Якщо він відчує, що вони його більше не захищають, він може спробувати втекти, що зробить його вразливим.

Інший варіант – відправити спецназ, щоб спробувати захопити чи ліквідувати Мадуро. Заборону на вбивство іноземних лідерів можуть обійти за допомогою твердження, що венесуельський лідер насамперед є головою наркотерористичного угруповання. Адміністрація Трампа може також стверджувати, що Мадуро пригнічував опозицію і фальсифікував.

Як третій варіант розглядається набагато складніший план щодо відправлення антитерористичних сил для захоплення контролю над аеродромами і принаймні деякими нафтовими родовищами та інфраструктурними об'єктами.

Якщо Путін влізе у Венесуелу, то Трамп зробить так, що Кремль реально пошкодує

Практично всі, хто говорить про Венесуелу і Трампа, сходяться на головному мотиві – нафта. Це країна з найбільшими розвіданими запасами нафти у світі. І це країна, яка може реально впливати на глобальний ринок. Дональд Трамп, який поставив собі за мету суттєво знизити ціну на нафту, а відповідно й на пальне для американців, очевидно не може просто так пройти повз Венесуелу. Тим більше, що наркотрафік теж додає аргументів: наркотики з Венесуели йдуть у США, а Сполучені Штати фактично визнали цю країну наркотерористичною державою. Це дає Трампу формально-політичне прикриття для сценарію "спеціальної операції" або точкової військової дії – із реальним зміщенням Мадуро – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив директор центру прикладних досліджень "Пента" Олександр Леонов.

На думку експерта, є ще один пласт: Мадуро останні роки дуже чітко орієнтується на Китай і Росію. А Латинська Америка в ХХ столітті загалом вважалась "заднім двором США". Сьогодні все сильно зрушилось: навіть Бразилія більше дивиться на Пекін. Тому якщо режим буде змінено – це одразу дає сигнал всім іншим союзникам Китаю в регіоні: на кого краще орієнтуватися. При цьому Олександр Леонов наголошував: у Пекіна реально інтереси колосальні, але втручатися військовою допомогою він не буде, бо торгівля із США та Європою важливіша.

"Щодо Росії, то, за оцінками розвідки, Путін перекинув до Венесуели кілька літаків, ППО і навіть певну кількість російських приватних військових компаній – як "преторіанську гвардію" Мадуро, бо диктатор не довіряє власним військовим. Подейкують, що коли Трампу доповіли про це, він був неприємно вражений, а коли інформацію підтвердили – відверто роздратований. І санкційний "удар" Трампа по Росії у відповідь на Венесуелу – це абсолютно логічний ланцюжок. Якщо Росія буде далі лізти в американську зону впливу – Трамп, за його логікою, зробить так, що Путін реально пошкодує. І шансів у Москви суттєво вплинути на ситуацію тут практично нема. Росія зараз не в ресурсному стані вести ще один театр війни: все пішло проти України", – зазначає Олександр Леонов.

Щодо формату: сценарії зараз розглядаються різні. Від дуже точкової операції із захопленням Мадуро до масштабного вторгнення. На думку Леонова, з огляду на те, що Мадуро охороняють російські ПВК у чисельності до двох тисяч людей, найгарантованіший результат дає саме наземне вторгнення. Є лише один політичний нюанс: Трамп обіцяв "нести мир", а тут ніби "нова війна". Але медійний фрейм "ліквідація наркотерористичної загрози" формує для нього інше сприйняття. Це не війна. Це "очищення".

"Багато експертів зазначають, що у Венесуелі зламано внутрішній спротив, опозиція знищена. Але давайте згадаємо Ірак: усі очікували затяжну партизанську війну, але населення зустріло падіння Саддама радше полегшенням. Венесуела – країна з найбільшими запасами нафти й одночасно країна тотального зубожіння. Частина населення точно не стане захищати Мадуро, навіть навпаки. Ймовірний сценарій: певна наземна операція, тимчасовий перехідний період, з опозицією і лояльними військовими, повторення моделей 80-х. США на це вміють працювати. А американська розвідка уже, очевидно, має канали з офіцерами венесуельської армії. Ставка саме на це: армія не стане вмирати за Мадуро. І от це буде ключовою точкою зламу", – вважає Олександр Леонов.