Блог | Репресії поставлено на потік. Влада Білорусі цього вже не приховує
Білорусь зникла, але цього ніхто не помітив? Частина 10.
Політичне захоплення Білорусі відбувається за допомогою інфільтрації агентів Кремля в структури білоруської влади. Проте є й спільні інтеграційні проекти. Там інтересами держави торгує вже сам керманич. Все це видається за патріотизм та відстоювання національних інтересів. Більше того, Лукашенко постійно виступає із закликами наростити кількість спільних політичних проектів – аж до обміну управлінськими кадрами (!).
Можна впевнено говорити, що особа, яка має повноваження глави держави, очолює процес здачі незалежності. Однак, крім нього, існує й інший рух, причому аж ніяк не цілісний. Ціла низка провідних політичних партій біжать наввипередки, навперебій змагаючись у риториці максимальної “інтеграції" та її підтримці. При цьому непереборне бажання “злити" державу офіційно закріплене у програмах політичних сил, що допомагає їм збільшити екзистенційну прірву між європейською цивілізацією та білоруським народом.
Все, що відбувається – антидержавно й нелогічно. Так, у перші роки правління Лукашенка цінові преференції, які надавала російська сторона, піднімали конкурентоспроможність білоруських товарів. Росія фактично дотувала економіку Білорусі. Однак все це робилося з метою отримання політичних дивідендів від процесу. В довгостроковій перспективі торговельно-економічні пільги практично заблокували ринкові реформи та політичний розвиток Білорусі. А стереотип "держави-нахлібника" міцно увійшов в уми російського суспільства.
Політичні поступки з боку Мінська в обмін на московську підтримку лише зміцнились. Внаслідок такого “взаємодії" конвертувалася модель, оптимальна для утримання влади Лукашенком.
Легальної політичної опозиції у країні практично не залишилося. Пересічні білоруси, які поділяють погляди противників Лукашенка, також змушені мовчати. Висловлена вголос думка рівносильна кримінальному переслідуванню. Уникнути в'язниці можна лише завдяки блискавичному добровільному вигнанню (якщо встигнеш). Особам, особливо небезпечним для влади, взагалі загрожує таємна несумісність із життям. Після про таких говоритимуть: “зник безвісти".
Репресії поставлено на потік. В інтерв'ю різним, у тому числі союзним ЗМІ, офіційні особи без особливого сорому визнають: більшість інакодумців звільнено з роботи, хтось перебуває в бігах, хтось у місцях не настільки віддалених.
Зберегти хоча б слабкий контакт із колективним Заходом ще намагався екс-міністр закордонних справ РБ Володимир Макей, убитий у Москві. Перед самою смертю він заїкався про необхідність багатовекторності у політиці держави. Його послідовники натяк зрозуміли. Після смерті Макея перелякані білоруські політики миттєво перейшли на економічну одновекторність. Звичайно, у бік колективного Сходу.
А ось функції МЗС чудово почали виконувати чиновники різного рівня. Для спілкування з Кремлем існує не лише особистий зв'язок путіна та Лукашенка. Крім цього, також запроваджено посаду окремого міністра у справах Союзної держави, ЄАЕС та ОДКБ. А посол РБ у Росії взагалі наділений функціями віце-прем'єра.
Додамо, що в країні також працює цілий окремий віце-прем'єр зі зв'язків з Китаєм…
