Є тільки одне, що заспокоює та цікавить Трампа, і Путін цим вдало користується. Інтерв’ю з Безсмертним

Президент США Дональд Трамп втрачає терпіння щодо Росії та "серйозно розглядає" можливість запровадження санкцій через затягування мирних переговорів і продовження російських ударів по Україні. "Дональд Трамп розуміє, що російський диктатор Володимир Путін обдурив його", наводить Le Monde слова президента Франції Еммануеля Макрона.

Відео дня

Однак Трамп висловлював подібні скептичні речі щодо Росії та Путіна з перших днів свого перебування на посаді президента США. Але жодного разу він не довів справу до кінця і не посилив тиску на Москву, попри те, що Путін неодноразово заявляв Трампу про свою підтримку миру, одночасно посилюючи бомбардування України.

"Зараз я дуже скептично ставлюся до того, що Трамп колись запровадить серйозні санкції чи заходи щодо Росії. Він мав так багато можливостей зробити це, але він завжди від них ухилявся", – вважає Курт Волкер, який був спецпредставником США в Україні під час першого терміну Трампа.

Хто точно у США втратив терпіння щодо Путіна, то це Сенат, у стінах якого є підтримка двопартійного законопроєкту про санкції. Сенатори все ж чекають на офіційне "зелене світло" від Трампа, що він також підтримає цей закон. Без його благословення республіканці побоюються, що законопроєкт може бути заблокований у Палаті представників, де керівництво не хоче вступати у конфлікт із президентом.

Зі свого боку, союзники в Європі, зіткнувшись із можливістю того, що Трамп може відмовитися від мирних переговорів, не покаравши Росію, спішно намагаються зрозуміти, як їм узяти на себе лідерство у підтримці України. 28 травня президент України Володимир Зеленський здійснив візит до Берліна вже втретє за останні кілька тижнів та зустрівся з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Головна тема переговорів – військова допомога та питання про те, чи надасть Німеччина Україні крилаті ракети Taurus.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Останні заяви Трампа щодо Путіна доволі скептичні, і він нібито "серйозно розглядає" можливість запровадження санкцій проти РФ, оскільки все більше розчаровується у російському диктаторі та перебігу переговорів. Те, що Путін "грається" з Трампом, ігнорує його пропозиції та майже знущається, вже говорять як у Європі, так і в Сенаті США. Чи настав для Трампа момент істини, адже далі вже треба якось реагувати на такі зухвалі дії Кремля? Як на вас, він обере втечу, боротьбу чи позбутися України, адже бажання щодо відновлення економічних зв'язків між США та РФ залишаються, як і фактор негативного ставлення до Володимира Зеленського?

– Трамп залишиться Трампом. Його непередбачуваність, непослідовність, алогічність – усе це вважалося його сильною стороною, його силою. І ось зверніть увагу: спробуйте знайти там згадку про те, що "Трамп готовий запровадити санкції". У ЗМІ йдеться про позицію сенаторів Грема та Блюменталя, про позицію лідера республіканської більшості Туна, але там немає позиції самого Дональда Трампа. Тому акцентую – ми маємо працювати з урядом, бо Трамп – це прочитана книга. Його алогічність, непослідовність, а іноді й повна непередбачуваність не дають можливості обрати якусь стійку логічну лінію.

Іноді складається враження, що він імпульсивно формулює свої заяви, ніби намагається вибудувати якусь лінію. Але жодної лінії немає. Його позиція змінюється залежно від того, як він поїв, що одягнув, яка у нього краватка, що йому сказали, який літак подали, в який автомобіль він сів тощо. Ті, хто добре вивчив цю людину, знають: є тільки одне, що його заспокоює та цікавить, – це його гроші, статки, задоволення. Саме тому, не випадково, Білий дім перетворився на виставку низькопробних картин, позолоти, портретів. Це сусальне золото довкола нього перетворило резиденцію на візуальний хаос. До цього ще додається людський хаос: випадкові, непрогнозовані зустрічі з людьми, які дестабілізують роботу. А тепер уявіть, що проти цього хаосу виступає "КДБшна" система, яка вміло цим усім користається. І як Трамп зі своєю тактикою може протистояти такій системі?

Якщо у Путіна є бодай мінімальний шанс скористатися Трампом – він це зробить. Він буде ним гратися і надалі. Навіть якщо Трамп іноді емоційно реагуватиме, виголошуватиме якісь заяви, то після отриманого "задоволення" швидко повернеться у свою "нішу комфорту". А комфортно йому з тими, хто подібний до нього: з Путіним, Ердоганом, Кім Чен Ином, Сі Цзіньпіном. Саме там його зона комфорту. Він дивиться на них як на всевладних імператорів. Оцих напівлюдоїдів і людоїдів він ідеалізує. З них він малює образ себе самого. Його тягне до спілкування з ними, він отримує від цього задоволення. Трамп не розуміє, що він очолює демократичну державу. Його захоплює ідея абсолютної влади.

– Тобто всі ці "нарешті", "остаточно", "востаннє" від Трампа та його адміністрації щодо Путіна й РФ, що він розглядає можливість запровадження руйнівних санкцій, – про це можна забути? Трампа, з його надмірним его, не зачіпає ось така поведінка Путіна?

– Його це абсолютно не зачіпає. Пане Романе, його его вимірюється доларом, багатством, розкішшю тощо. Багатьох людей обурює той момент, коли він тисне руку наслідному принцу Саудівської Аравії – убивці, який особисто віддав наказ убити журналіста. Це доведено. І вже тоді, під час першої каденції, Трамп порушив моральне табу – заборону на контакти з подібними постатями. І саме тоді було зруйновано моральний бар’єр. Усі це зрозуміли, і моральні рамки просто розсипалися. Тепер усі пішли туди в чергу. І це триває й досі. Тому для Дональда Трампа фраза "гроші не пахнуть" звучить майже як дитяча забавка. Його справжня цінність – це статки: його особисті, його родини. І коли він говорить про бажання зупинити кровопролиття, – це виглядає нещиро, це видно навіть по його обличчю.

– Добре, нам можна на щось усе ж таки розраховувати?

– Так, на внутрішню американську систему. Він боїться її. Саме він телефонував Ліндсі Грему з проханням не виносити той закон про 500 відсоткові мита. Преса пише, що його от-от ухвалять, хоча Трамп сам наполягав, щоб цей закон навіть не реєстрували. Тепер він мовчить. А якщо його запитають: "Ти ж просив не подавати цей закон?" – він скаже: "Хто, я?" Так, як він говорить це десятки разів. Тому не чекайте від нього послідовності.

Те, що терези поволі схиляються на бік України та Європи, – це вже, як казав класик, "і коню зрозуміло". Подивіться хоча б на те, що підписала директорка національної розвідки США Тулсі Ґаббард. Вона зазначає у прогнозах щодо загроз на 2025 рік, що основною з них для США є збройні сили РФ. Погляньте на розділ про хімічну та біологічну зброю. Вона прямо вказує, що російська армія застосовує хімічну зброю проти українців на фронті. І це та сама Ґаббард, яка раніше поширювала дезінформацію про те, що американці нібито побудували в Україні лабораторії з виробництва біологічної зброї. Вона виправдовувала напад Москви, мовляв, США обіцяли Україні вступ до НАТО. Але тепер підписує абсолютно протилежний документ. Бо врешті-решт навіть для таких людей, як Тулсі Ґаббард, факти – це факти. Але для Дональда Трампа – це не факти. Якщо він і слухає когось щодо зовнішньої політики, то це Стів Віткофф, такий самий балакун, як і сам Трамп. Він говорить одне, робить друге, пише третє. Тому, з моєї точки зору, якщо хтось хоче отримати "задоволення", то в кожній фразі Дональда Трампа можна знайти крапельку такого собі "бальзаму". Але насправді – це ілюзія.

– Щодо системи, Сенат США й справді прагне посилити тиск на Росію. Американські сенатори дали Путіну "кілька днів" на рішення щодо України та пригрозили вирізати Росію зі світової торгівлі. Законопроєкт США про "нищівні" санкції проти Росії піде у хід, якщо найближчим часом Кремль не розпочне "сумлінні" переговори про міцний мир з Україною, заявили автори документа, сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь. Вони зазначили, що їхній законопроєкт підтримали вже понад 80 зі 100 сенаторів від обох партій. За їхніми словами, члени верхньої палати Конгресу все більше переконуються у тому, що Володимир Путін не прагне до завершення війни.

"Якщо Путін продовжить грати в ігри, Сенат вживе заходів", – підкреслив напередодні Ліндсі Грем. Чи будуть насправді реальні дії від сенаторів, щодо санкцій?

– Цей закон може бути ухвалений. Для мене лише залишається питання: що відбудеться першим – загроза імпічменту Дональду Трампу чи схвалення цього закону? Бо ці процеси, зрештою, можуть йти паралельно. Так, Трамп – своєрідна людина, але життя не раз ставило його в ситуації, які були значно сильнішими за нього. І тоді він шукав партнерів, часто дуже сумнівних. Усі чудово знають, що його від банкрутства рятували, зокрема, й російські кримінальні гроші – і не раз. Тому, потрапляючи у безвихідь, він може ухвалювати імпульсивні й шкідливі рішення. Але це лише посилюватиме негативну оцінку щодо нього.

З моєї точки зору, варто очікувати рішень як від Сенату, так і від Палати представників – навіть якщо Трамп щось там буде "муркотіти" проти. Й навіть якщо він укотре буде домовлятися з московським фюрером. Дуже важливо, що навіть Європа активізувалася. Щойно завершилися військові навчання НАТО в Балтії. І за рекомендаціями командування, яке їх проводило, було рекомендовано збільшити контингент союзних військ у регіоні. А також посилити там присутність техніки, ракетних комплексів, систем ППО та ПРО. Бо протягом місяця навчання виявили, скажімо м’яко, певні прогалини у здатності протидіяти російській агресії. Мета навчань була подвійна: з одного боку – зупинити можливу агресію, а з іншого – відпрацювати контратаки. І невипадково ситуація в Балтії загострюється. З одного боку НАТО реалізує програму "Балтійський вартовий", з іншого – постійні навчання. І все це, з моєї точки зору, неминуче веде до спалаху війни, незалежно навіть від того, що буде відбуватися на російсько-українському фронті.

– Щодо меморандуму. США отримали від України список умов для мирної угоди та чекають на аналогічний перелік від Росії, заявив спецпредставник Трампа по Україні Кіт Келлог, додавши, що зустріч Зеленського, Путіна та Трампа може відбутися у Женеві після того, як Москва передасть своє бачення умов для миру та їх буде розглянуто.

– На нинішній день Путін не прагне зустрічатися не лише із Зеленським, а й із президентом США. Причому ця позиція обопільна: як із боку Путіна, так і з боку Дональда Трампа. Це прослизає в окремих заявах самого президента США, хоча його оточення, зокрема Келлог, змушені підтримувати наратив: мовляв, "тільки ми двоє можемо все вирішити".

По-перше, як ви уявляєте Трампа у ролі посередника між Путіним і Зеленським? Йому необхідно бути фігурою номер один, центром уваги. Навіть віч-на-віч він воліє домінувати, щоб продемонструвати свою зверхність. Уявити Трампа як нейтрального модератора – це вже на рівні фантастики. Просто подивіться на його темперамент, поведінку, комунікаційні звички. Не дарма ж посередниками зазвичай виступають швейцарці, шведи, фіни – держави з нейтральною позицією, стабільністю, дипломатичним авторитетом. А тепер – Трамп. Це як відкриття нового жанру в політиці. Це надзвичайно ризикований крок. Бо посередництво – це не про імпульсивність, не про егоцентризм.

По-друге, формати переговорів, що випадають за рамки міжнародної правової системи, ігнорують рішення Генеральної асамблеї ООН та інших міжнародних інституцій, – не просто руйнують міжнародний порядок, а блокують формування нової архітектури безпеки. А формат, де Трамп є посередником, – це типова "КДБшно-ФСБшна" модель: "двоє проти одного". Це треба розуміти заздалегідь. Інформаційний фон тут очевидний: він уже на поверхні. Висновок один – треба бути дуже обережним, тверезо оцінювати ситуацію. І розуміти, куди можна вступати, а куди – ні. Бо у деяких "водах" плавають піраньї.

– А як щодо заяви Дмитра Медведєва, який напередодні пригрозив США третьою світовою війною? Такі випади можуть змінити настрій Трампа?

– Як на мене, діяльність Путіна спрямована на розпалювання континентальної і навіть глобальної війни. А бездіяльність Дональда Трампа лише підігрує цьому сценарію. Така "співпраця навпаки" між ними створює ідеальні умови для ескалації. Це вже помітно – напруження наростає стрімко. Згадайте, коли я почав публікувати матеріали про російські диверсії в Європі, про гібридну війну, мене критикували, мовляв, це перебільшення. Але зараз усе це вийшло на поверхню. Напруженість на Балтиці зростає саме тому, що санкції діють. У Путіна залишається все менше легітимних джерел фінансування війни, тому Росія масово використовує нелегальний "тіньовий" танкерний флот, аби продавати нафту на чорному ринку. Балтика стала ключовою точкою: саме звідти йде дві третини тіньового експорту. І це не тільки нафта, а й газ. Це джерело, яке фактично наповнює військовий бюджет Росії. Тому зрозуміло, що Європа й НАТО не миритимуться з таким свавіллям.

– Президент України Володимир Зеленський уже втретє за останні кілька тижнів зустрічається у Берліні з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, який перебирає на себе роль лідера у справі підтримки України у війні проти Росії.

– По-перше, безумовно, амбіції та можливості у Мерца є, аби стати провідною фігурою в європейській політиці. Однак німці принципово не прагнуть одноосібного лідерства. Вони розуміють, що Європа як єдиний організм потребує колегіального керівництва. Тому Мерц буде працювати з Великою Британією та її прем’єр-міністром Кіром Стармером. Він також буде співпрацювати з лідеркою Італії Джорджією Мелоні, де між ними більше гармонії, ніж розбіжностей. Працюватиме також із президентом Франції Макроном – німці та французи заплатили дуже високу ціну в історії за відсутність координації. Мерц активно взаємодіятиме й із Польщею, незалежно від того, хто там при владі, бо геополітика вимагає співпраці. Він чудово усвідомлює стратегічний зв’язок між Києвом і Берліном. Є певний парадокс: історично ближчими є Берлін і Київ, але з погляду цінностей – Київ ближчий до Парижа. Це обумовлює необхідність тристоронньої координації між Україною, Польщею, Німеччиною і Францією. Цей союз – основа стабільності на євразійському континенті. І як казав Збігнєв Бжезінський, без стабільної Європи неможливо втримати в покорі "чорну діру" – Росію. Її не можна випустити з цієї ролі. Для протидії потрібна сила – континентальна єдність. Важливу роль також відіграють Велика Британія та Канада.

Тому, попри будь-які заяви Дональда Трампа, Європа повинна рухатися до вступу України в ЄС і НАТО. Це потрібно не лише Україні для безпеки – це потреба самої Європи. Стабільність в Україні – це стабільність у Європі, а стабільність у Європі – це стабільність у світі. Історія не раз це підтверджувала.