Відео дня
Від піцерії до космічної галузі: як українці будують бізнес в США
За офіційними даними, українська діаспора налічує в США близько мільйона чоловік, близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк.
Проте і в інших штатах багато українців реалізовують свій потенціал у різних сферах, до прикладу, як пише Голос Америки, порівняно з іншими великими американськими штатами, в Аризоні українців небагато. За різними оцінками, тут їх живе до 15-16 тисяч. Але навіть попри це їм вдається не лише зберігати культуру, а й знайомити з нею своїх американських сусідів.
Коли ранньою весною до Аризони раніше, ніж до багатьох інших американських штатів закрадається тепло, прогріте сонцем повітря пахне травами, а за вікном автомобіля краєвиди вражають горами й найвищими в світі кактусами.
Читайте: МИД Канады одернул Лаврова за его нападки на украинскую диаспору
Це – саме те, що колись привабило американця українського походження Віктора Швеця поселитися в Аризоні. Чоловік ось уже кілька десятиліть є власником піцерії. Дорогою до роботи в Сан-Сіті-Вест він пригадує часи, коли вперше взявся за цей бізнес. Тепер ось уже майже 30 років Віктор не соромиться, коли треба й самому стати до плити, або ж і взятися за віника. Але мало хто з відвідувачів знає: основна робота Швеця – дизайн деталей для супутників, космічних станцій та кораблів.
"Робота в аерокосмічній галузі потребує дуже ретельного підходу, – каже Віктор Швець. – Все має бути вивіреним. Проколів бути просто не може, бо коли ти відправляєшся в космос, і якщо там щось не спрацювало, у тебе є лише один шанс. Ти можеш спробувати запасну систему, якщо ж не спрацювала і вона, тоді астронавт просто не повертається додому. В піцерії те саме: якщо ти почнеш припускатися помилок в рецептурі, або використаєш несвіжі продукти – твої покупці також більше не повернуться".
Смачний родинний бізнес започаткувала мама Віктора – 81-річна Віра Швець, яка виїхала з України разом із батьками під час Другої світової. Пані Віра каже: в піцерії в пригоді стали мамині секретні рецепти.
Читайте: Фонд Фирташа и украинская диаспора создали Мемориал Голодомора в столице США
"Ніхто мене не вчив, але мама була природно дуже здібна до тіста. Вона виготовляла коровай, виготовляла сову для мами молодої, плуг для батька. Дивень убирала тістом. А я працювала шість днів, але рано приходила, все те бачила готове на столі, а тоді давай і сама пробувати. І все мені виходило добре", – пригадує пані Віра Щвець.
Народжена на Донбасі, пані Віра була біженкою в Німеччині й іммігранткою в Бразилії та США. Вона добре розуміє людей, які нині втікають від війни до Європи. Але каже – куди б тебе не занесла доля, ти є тим, звідки твоє коріння. Саме тому своїх дітей у США вона вчила говорити українською, а відвідувачам піцерії відкрила українські вареники.
"І так люди брали одне по одному знали, що добрі вареники. Тутешні жителі їх купували часто, бо тут багато є єврейського, чеського, польського населення, – ділиться вона. – То вони і брали, а я до 40 тисяч вареників на рік ліпила руками".
Згодом, коли біля плити її заступили молодші, від українських страв довелося відмовитися. Але й нинішнє меню шанувальникам випічки до смаку.
Читайте: Украинцы в Риме провели флэшмоб против Путина и подарили ВСУ внедорожник
"Ми замовили собі дві піци, – радісно вигукує один із відвідувачів піцерії, канадієць Роджер Перент. – Одну вибрали м’ясну, а іншу – з ананасом. Обидві були ну ду-у-уже смачними! Але тепер ми хочемо піти на гольф і трошки походити, щоб втрясти все з’їдене".
"Відвідувачі піцерії переважно люди старшого віку. Це і туристи – як Роджер, і тутешні мешканці, які живуть у комуні для пенсіонерів. Співробітники піцерії вже навіть вивчили життєві історії декого з них. Тут на кухні над тістом чаклують і американці, й українці.
Якщо розробляти тісто руками, то воно буде пишним, – ділиться кулінарними знаннями Анна Клюфінська. – Бо буває, що в піцеріях його качалкою качають, тоді воно твердіше. А ми розробляємо руками".
У столиці Аризони – Фініксі – загалом живе близько 11 тисяч українців, щоправда на недільну службу до місцевої православної церкви Покрови Пресвятої Богородиці збирається не так вже й багато. Все через відстані – декому дорога забирає до години. Але ті, хто приходять, моляться не лише за себе та рідних, але й щоб в Україні настав мир.
Читайте: Украинская диаспора в Германии опубликовала видео в поддержку Киева
Тетяна Замороз, що переїхала до США з Тернополя й в Україні була вчителькою англійської, привела до церкви дітей.
"Громада прийняла нас дуже дружньо – з підтримкою, тепло, радісно. Тут всі одне за одного переживають. Діти звикають. Психологічно в основному важко, але з нового вони вже мають основний рівень англійської мови, вже й спілкування у них потроху налагоджується", – зізнається жінка.
Дітям Тетяни – Софійці й Антону – доведеться вчитися новій культурі й не забувати власну. Музей музичних інструментів у Фініксі допоможе їм у цій справі. Серед різноманіття екзотичних інструментів зроблених з мушель, просмолених дерев і навіть сміття – представлена музика з усіх країн світу, в тому числі й з України.
"В українській секції у нас є різноманітні інструменти з багатьох куточків країни й із різних традицій. Ми дуже горді, що у нас тут також представлені кобза й бандура, які є українськими національними інструментами", – розповідає співробітник Музею музичних інструментів – Колін Пірсон.
Відвідувачам на вході видають навушники і при наближенні до інструментів – можна чути як вони звучать. Тож навіть тут, у пустелі Сонора, напевно хтось прямо зараз чує українські дуду, бандуру й трембіту.