Коментар: Зустріч Меркель і Путіна у Сочі - жорстко, але без конфронтації

Анґела Меркель та Володимир Путін у Сочі намагалися налагодити конструктивний діалог. І Берліну, і Москві потрібен успішний результат саміту Великої двадцятки у Гамбурзі, вважає Андрій Гурков.Між Росією й Німеччиною і досі існують "значні розбіжності". Анґела Меркель (Angela Merkel) ще раз недвозначно заявила про це під час спільної з Володимиром Путіним прес-конференції 2 травня у Сочі. В оцінці багатьох міжнародних проблем Берлін та Москва і досі дотримуються кардинально відмінних позицій. Особливо, коли йдеться про Україну.

Робочий візит перед самітом G20

Однак мета візиту Меркель до Росії і не полягала в тому, аби досягти якогось прориву. Їй як приймаючій стороні саміту Великої двадцятки, що відбудеться на початку липня в Гамбурзі, першочергово йшлося про пошук точок дотику з одним з дуже важливих учасників цієї зустрічі. Принаймні так пояснювали журналістам в оточенні федеральної канцлерки Німеччини перед поїздкою. У Берліні помітно намагалися зробити очікування від зустрічі в Сочі якомога меншими.

Однак під час спільної прес-конференції Меркель та Путіна тема G20 відігравала радше другорядну роль. Імовірно, через те, що обидві сторони погодилися на тактичний крок, до якого Москва вже успішно вдавалася під час інших переговорів на найвищому рівні. Адже прес-конференцію провели не за підсумками зустрічі, а в перерві між раундами переговорів. А саміт у Гамбурзі, принаймні згідно з анонсами, обговорювали у другій частині зустрічі.

Меркель як посередниця між Путіним і Трампом?

Таким чином головну тему зустрічі під час прес-конференції елегантно винесли за дужки. Журналісти були позбавлені можливості поставити гострі запитання. Вони мусили вдовольнитися формулюванням приймаючої сторони G20 щодо того, що Росія хоче бути конструктивним партнером у багатосторонній співпраці у рамках саміту. Чи означає це, що Путін, який у себе вдома запроваджує торгові бар'єри й оголошує імпортозаміщення економічною програмою, під час саміту в Гамбурзі виступатиме за вільну торгівлю і проти протекціонізму? Адже саме на такій позиції Німеччина як країна-експортер наголошуватиме під час переговорів, у яких братиме участь і президент США Дональд Трамп.

До речі, про Трампа. Стає все більш вірогідним, що довгоочікувана перша зустріч нового американського та російського президентів може відбутися саме в Гамбурзі на полях саміту G20. У такому разі Меркель була би приймаючою стороною. Чи перетворилася вона через це в якомусь сенсі на посередницю? Чи було таємною метою її візиту спершу до Вашингтона, а потім до Сочі зробити зустріч двох великих егоїстів світової політики успішною для всіх причетних сторін? Чи була запланована на вечір після зустрічі Путіна й Меркель телефонна розмова президента РФ із Трампом звичайною випадковістю?

Точки дотику щодо розв'язання конфлікту в Україні

Цей - певно, найцікавіший - аспект візиту Меркель під час прес-конференції, на жаль, не розглядався. Натомість особливо багато говорили про конфлікт в Україні, хоча в цьому питанні особливих новин для оголошення немає. Та все ж обмін думками в Сочі продемонстрував, що попри всі відмінності позиції Берліна й Москви у дечому спільні. І обидві сторони відверто намагалися на цьому наголосити.

Так, і Німеччина, і Росія віддані мінським домовленостям і не бажають замінити їх іншою угодою. Окрім того, вони виступають за продовження переговорів у так званому "нормандському форматі", а це означає фактичну відмову тим, хто виступає за залучення до нього окрім України, Німеччини, Франції та Росії ще й США. До того ж і Берлін, і Москва виступають за посилення місії ОБСЄ і проти збройної місії ООН у східноукраїнській зоні конфлікту.

Таким чином між Берліном і Москвою є більше спільного, ніж можна було б припустити. Та чи вистачить цього, аби вивести конфлікт на Сході України із безвиході, сумнівно. Однак це могло хоча б допомогти запобігти погіршенню і без того складної ситуації.

Путін робить ставку на економіку, Меркель - на гуманітарні питання

Очевидно, що Меркель і Путін говорили і про двосторонні відносини. При цьому обидві сторони сигналізували бажання зближення. Та прикметно, що Путін висував на перше місце економіку, тоді як Меркель робила акцент на гуманітарних питаннях, обміні молоді й діалозі громадянського суспільства. У цьому контексті вона згадала й надзвичайно актуальну тему - (небезпечну для життя) ситуацію з гомосексуалами в Чечні, що викликало великий резонанс у російських ЗМІ.

Чи було результатом цього візиту щось більше, ніж лише інтенсивний обмін думками (який також має велике значення у міжнародній політиці), стане зрозуміло щонайпізніше на початку липня. Меркель як господарка саміту G20, який відбудеться посеред передвиборчої кампанії у ФРН, хоче блискуче проявити себе як в організаційному, так і в політичному сенсі.

Натомість Путін у жодному разі не хоче створити враження перебування в міжнародної ізоляції і, можливо, прагне домінувати у заголовках ЗМІ завдяки його зустрічі з Трампом. Успіх у Гамбурзі потрібен як Меркель, так і Путіну, і вони можуть стати один одному в нагоді. Цілком імовірно, що за зачиненими дверима в Сочі вони працювали саме над цим.