Спаси і збережи: листи на фронт

"Україна: війна, мир і любов" - благодійний проект. Його ініціатор – лікар і політик Ольга Богомолець. Маленькі книжечки з листами з усієї України та з-за кордону, від людей різного віку і роду занять, роздаються бійцям на передовій, пораненим в госпіталях і членам ветеранських організацій. Мета проекту проста: показати тим, хто захищає Україну від російської агресії на Донбасі, що в мирних містах їх чекають і розуміють, що мир у цих містах – їх заслуга.

Цих листів дуже багато. Вже вийшло п’ять збірок, і вони дуже різні: сентиментальні, наївні, пафосні, поетичні, лаконічні. Сайт Сultprostir.ua опублікував деякі з них.

Читайте: Латвійський режисер зняв фільм про українських волонтерів

Добрий день, любий солдате!

Пише тобі Віра з Києва, мені 46 років. Тому я могла би бути твоєю мамою. Свого сина я не маю, то ж звертаюся саме до тебе, СИНУ. Я пишаюся тим, що живу і народилася в Україні. Це – найгарніша у світі держава. Я горджуся такими сміливими хлопцями, як ти, СИНКУ. Я тільки-но подивилася фотовиставку у Мистецькому Арсеналі у Києві. Просто мурашки по шкірі... немає слів. Щоднини дивлюсь новини про те, як відчайдушно ви, наші найрідніші, бороните Україну від окупантів.

В тебе, СИНКУ, теж є мама, рідні, можливо дітки. Дай Господи, щоб ти повернувся додому живим і неушкодженим. Дай Боже здоров’я твоїм батькам, котрі виховали і виро-стили тебе – ЗАХИСНИКА.

Хлопці, повертайтеся живими! Вірю, що так і буде! З нами правда і віра і Господь.

Дякую вам, наші найрідніші, дякую. Дякую. Дякую.

Віра, м. Київ

Читайте: Олександр Міндадзе: Ми з українцями були проти війни

Шановний Солдате!

Мене звуть Юлія, мені 14 років. Я живу в Києві. Але народилася в місті Донецьк. Моя родина переїхала в Київ 7 років тому. Кожного дня ми слідкуємо за новинами зі Сходу і всі дуже хвилюємось.

В Донецьку живуть всі наші родичі. Вони вимушені були залишити рідне місто через ситуацію, яка склалась. Моя бабуся живе зараз у нас.

Ми всі дуже сподіваємося, що дуже скоро на нашу землю прийде мир. І цей мир добуде наша армія. І більш за все я хочу, щоб всі солдати повернулися додому здорові та неушкоджені. Поверталися до своїх родин, дітей, до мирного життя.

Нехай Вас береже Бог!

З повагою та вдячністю, Юлія, м. Київ

Доброго часу доби, український воїне! Зараз я сиджу за столиком біля фонтану, поруч дітки малюють вітання і плетуть вам браслетки. Я плести вмію не дуже, а тому буду писати.

Сьогодні вже передостанній день літа і вечорами починаєш відчувати, що осінь вже близько. Але я люблю осінь – то найкрасивіша пора. Пора теплих шарфів і чаю в термосі.

Цього року нам усім не вдалось насолодитись усіма радощами ні весни, ні літа. Постійно в голові думки: йде війна, хлопці за нас воюють. Вдається трохи відволіктись, але кожного дня ми згадуємо про вас, молимо Бога чи хоч якусь вищу силу про те, щоб ви повернулись живими усі до одного, і щоб вистачило знань і совісті вашим головнокомандуючим.

Так от, я дуже хочу і сподіваюсь, що ця війна скоро закінчиться і ви повернетеся у свої сім’ї, родини. Коли я випадково (зазвичай на вокзалі) зустрічаю хлопців у формі і з нашивками батальйону, мені робиться і боязко, і радісно, і розбирає гордість і повага.

Тримайтеся хлопчики! Знайте, що тут, на спокійній частині України, вас чекають, вами пишаються, вас ставлять у приклад, за вас моляться. І я знаю, що завдяки вам війна не розповзеться далі.

І люди змінюються... он Маріупольці окопи риють довкола міста, Маріупольці!!! Люди стають свідомишими, люди змінюються, країна змінюється. Тому, дай Боже вам сил, наснаги, витримки, пройти і переможно закінчити цю війну. І знайте, сила думок дуже велика, і я знаю, що наші молитви і підтримка долітають до вас і бережуть від куль і осколків.

І як уже хочеться подарувати вам квіти коли ви щасливі і горді повернетеся з війни і в Україні настане мир. Обіймаю вас міцно, чекаю вашого повернення і все у нас буде добре!

З любов’ю, Катя, м. Київ

Читайте: Андрій Бондар: Конференція екзорцистів, або Зрада як панацея

Ти знаєш, а я вже тебе люблю. Не знаю хто ти, який ти, звідки ти – можливо ти чорнявий чи блондин, якого кольору в тебе очі...

Можливо ти серйозний, небагатослівний або ж весельчак і любитель пожартувати. Можливо, в тому іншому, мирному житті ми десь випадково торкнулися одне одного поглядами...

Люблю тебе за те, що ти сміливий, муж-ній і борешся за наше мирне майбутнє. Солдате, тримайся! Ми молимося тут за тебе. Хай Господь тебе оберігає від куль, хай поруч завжди буде міцне плече побратима.

Думками з тобою. Повертайся живим.

Наталія, м. Львів

Читайте: Анджей Дуда: Своїми діями в Україні та Сирії Росія розпалює нову "холодну війну"

До перемоги ще далеко!

(присвячується всім Героям, що полягли за нашу кращу долю з листопада 2013 року)

Кров по Києву тече: вулицями, в жилах.

На Майдан злий "беркут" йде: мало мами били.

Що не можна брать чуже: життя та свободу,

Кулі віють у лице, ллють з брасбойтів воду.

Спротив владі, криміналу. Досить! Натерпілись.

Падали у прірву всі: мало не забились.

Попереду – глухий кут. Повертаймо, браття!

Йдем до місця, де були чистими всі плаття.

Хто покається й віддасть, те що крав щоночі –

То простить тоді його: та заглянуть в очі.

Хто ж тікати та в кущі, по маєтках пишних...

На позорища стіну і на суд! Всевишній –

Кару Сам зішле чітку, страшну, справедливу.

Будуть внуки пам’ятати де взяли квартиру,

І авто та пільг в податках – кров дітей, братів, сестер.

Буде вражина жаліти, що в дитинстві не помер.

Київ ділить не Дніпро і не Схід та Захід.

Дороге на них пальто, майже міцний захист.

Хоч не батько він нам всім – добре биймо разом.

Чесністю ми рознесем вщент усю заразу.

Кров по Києві текла, і текти ще буде...

Та Героїв ця земля – повік не забуде.

Сергій, м. Варшава, Польща

Читайте: Російські банки в Україні: експансія на тлі санкцій

Добрий день, Захисник!

Я тобі дуже вдячний за те. Що ти борониш нашу країну – Україну. Мене звати Данило, мені 8 років. Я вчуся 4 класі Гімназії Консул, м. Києва. Я дуже люблю грати у футбол. Я дуже бажаю тобі і твоїм друзям солдатам повернутися додому з перемогою цілими та неушкодженими. Я хочу, щоб на всій землі був мир, щоб жінки не плакали, а чоловіки грали у футбол, а не воювали. Коли ти повернешся, приїжджай до мене, пограємо у футбол і поїмо піцу.

Данило, м. Київ

Пишу листа тобі, солдате мій любий, друже, рідний брате! Ну як же ти там? Ото дурний, таке питаю... Йде війна!..

Пишу листа тобі, солдате, мій добрий брате ішов ти захищати мене й країну від біди.

Пишу листа тобі, солдате, багато хочеться сказати найкращих в світі теплих слів, щоб їх проміння серце гріло.

Пишу листа тобі, солдате, і хай не буду, навіть, знати, хто ти і як твоє ім’я, але в думках з тобою я!

Пишу листа тобі, солдате, писати легше, ніж стріляти. Пишу, бо хочу, щоб рядки тебе від куль уберегли!

Пишу листа тобі, солдате, затихнуть "гради" й автомати, засяє сонце в небесах, і ми забудем весь цей жах!

Від студента ВП НУБіПУ "Бережанського агротехнічного коледжу" Тараса

Читайте: В умовах "гібридної війни": що постачає Білорусь для ВПК України?

Здрастуй, солдате!

Я певна, що ти мене не знаєш, але я про тебе знаю майже все: твої нічні варти, недоїдання, важкі умови, караули, ранні підйоми, коли немає можливості умитися чи змінити портянки. Але ти маєш бути сильним, адже стоїш на варті захисту своєї Батьківщини! Вона зробила тебе таким, яким ти є: в чомусь кострубатим, у чомусь невпевненим, але на-справді мужнім, адже в такий час ти не втік із зони бойових дій, не став диверсантом і не продався за кращий патрон. Країна, в якій ти живеш, – не досконала, але ти можеш зроби-ти її такою, якою уявляєш: без злиднів, які уві-рвались у хату, тобто без бойовиків, терористів чи якихось інших синонімічних назв цих ворогів.

Ти, солдате, маєш пам’ятати, що стоїш на захисті своєї матері, жінки, сестри чи дитини. Ти – обличчя сьогодення, саме ти формуєш приклад національно гідного героя. Тобі не треба бути корисливим, сподіватись на винагороду від держави – ти маєш знати, що щастя і радість твоїх близьких, їхнє здоров’я та мирне життя – це вже твій подвиг.

Народ України молитиметься за тебе, солдате. Михайлівський Золотоверхий битиме дзвони на твою честь...

Марта, м. Тернопіль

Хлопці, не забувайте, хто ви є. Ви – не рушійна вбивча сила, передусім – ви люди. Ви не статистика – ви наші герої. Про вас писатимуть в усіх газетах і розкажуть по телеканалах, щоб країна знала й пишалася своїми героями. Ми й зараз пишаємось вами. Ви – наш шанс на краще майбутнє. Від вас залежить, як будемо жити ми і наші діти. Мені прикро, що я не можу віддячити вам сповна за те, що ви зараз витримуєте, за вашу стійкість і вашу віру. Адже моя вдячність ніяк не зрівняється з вашою справою, але вдячність всіх українців – неоціненна. Дякую за вашу мужність. Дуже бажаю, щоб цей жах закінчився якнайскоріше, і ви всі повернулися живими й здоровими додому.

Я подумки обіймаю кожного з вас, і нехай ваш янгол-охоронець береже вас ще пильніше.

Слава Україні!

Марта, м. Луцьк

Читайте: Діти сучасної війни

Добрий день або вечір.

Мене звати Поліна, мені 10 років. Два місяці назад у мене народилася сестричка. Вона така крихітна і така беззахисна! I ми дякуємо вам, що ви бороните рідну землю й усіх нас. Україна – велика країна, і дуже прикро, що серед такого чудового народу є поганці й зрадники.

Від щирого серця бажаю вам міцного здоров’я, мудрості, мужності, уміння, терпіння й везіння. Нехай Свята Покрова закриває вас своєю покровою, щоб до вас не доторкнулася ні куля, ні снаряд, ні осколок. Ми переможемо, бо ми – українці. І цим все сказано. Ми вас любимо, поважаємо, пам’ятаємо і на вас надіємось.

До побачення, з повагою

Поліна, м. Тернопіль

Читайте: Вибачте нас, що ви бомжі на рідній землі

Любий солдате, в мене немає тата, мій дідусь інвалід, і окрім тебе нас з мамою нема кому захистити. Дякую тобі за те, що я можу гратися на майданчику їсти морозиво, дивитись мультики! Ми з мамою ніколи не забудемо того, що ви зараз робите!

Коли я виросту, я хочу бути таким же сильним як ви! Бо я дуже люблю Україну і буду її захищати! І свою маму! І бабусю с дідусем! І тебе! Дякую тобі за те, що ти зараз борешся за моє майбутнє!

Обіцяю – я не підведу! Слава Україні!

Іван, 8 років, м. Бровари

Уважаемый Боец!

Ты уже Герой своей страны! Ты защищаешь свой народ, свою страну, свою землю! Это на мой взгляд высшая дань и счастье которое любой мужчина может подарить своим близким и своему народу! Я лично здесь в Казахстане, а точнее в Астане очень за Вас болею! Не дайте этим тварям разделить Украину! Уверен, что и Крым вы вернете. Главное, пусть ваш дух всегда парит высоко в небе как орел, и вы дробили этих сепараторов по всем фронтам. И в открытом бою и в информационном. Их фашизм и шовинизм не пройдет!

Алиби, г. Астана, Казахстан

Читайте: Війна після "Мінська" не закінчиться

Здравствуйте, мои родненькие братья, дети, внуки! Простите нас за то, что мы, старики, послевоенное поколение, оставили Вам не сильную и процветающую Украину, а разграбленную землю в придачу с Януковичем. Простите, что не могу сей час быть рядом с Вами, настоящими Героями. Я каждый день молюсь за ваше возвращение домой живыми и здоровыми.

Низкий Вам поклон и Вашим матерям, которые вырастили таких героев! Обнимаю каждую Вашу головушку, целую Ваши сильные руки и кланяюсь Вам низко в ноги за стой-кость и мужество. Вы – лучшие из нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Назавжди Ваша бабуся Люда. г. Запорожье