Криза біженців: кінцева зупинка - Лесбос

137

Будь-що є кращим за чекання. Біженців на Лесбосі більше не лякає вже навіть депортація до Туреччини. Але Анкара не хоче приймати людей, яким відмовлено в притулку.Вітер жене на пляж на півночі Лесбосу морські хвилі. Над горами висять важкі дощові хмари. Десь далеко у тумані ховається турецьке узбережжя.

Пляж порожній та чистий. Ніщо не нагадує про драматичні сцени, які відбувалися тут у розпал кризи біженців у жовтні 2015 року, коли на цей грецький острів щодня прибували в середньому п'ять тисяч шукачів притулку. Зараз новоприбулих біженців на острові майже немає.

Рік тому - 18 березня 2016 року - набрала чинності угода про біженців між Європейським Союзом та Туреччиною. І якраз до цього ювілею Анкара оголосила, що більше не прийматиме назад жодного шукача притулку. Про це турецький міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу розповів в інтерв'ю телеканалу 24TV.

Дотепер ця заява, здавалося, не впливала на повсякденне життя на Лесбосі. На вулицях маленького рибальського селища Молівос, яке від турецького узбережжя відділяє лише 10 кілометрів, не побачиш жодного сліду біженців. І тільки біля причалу пришвартований корабель грецької берегової охорони. Поруч із гаванню на скелях лежить пошкоджений надувний рятувальний човен, у воді плавають рятувальні жилети, поруч на мілині лежить підвісний мотор.

Човни залишаються в Туреччині

"Відколи було укладено угоду про біженців, маршрути змінилися. Тепер багато хто наважується на більш небезпечний шлях через Лівію", - розповідає у кафе у Мітіліні (столиці острова) представник "Лікарів без кордонів" Ахіллес Земос. Його організація, яка облаштувала неподалік клініку для біженців, голосно протестувала проти угоди з Туреччиною. На думку "Лікарів без кордонів", жорсткіший контроль не зупинить біженців, а лише змусить їх вибирати небезпечніші маршрути.

Однак, якщо давати оцінку угоді про біженців між ЄС та Туреччиною, то стає очевидно, що завдяки їй число нових біженців, які прибувають на грецькі острови в Егейському морі, різко скоротилося. І хоч Туреччина не приймає назад осіб, яким відмовлено у притулку, вона принаймні дбає про те, щоб до Греції прибували лише поодинокі човни. Також біженців стримують умови життя на островах.

Анкара або Афіни

Часи, коли біженці на Лесбосі могли сісти на найближчий пором до Афін, а звіди вирушити балканським маршрутом далі до Північної та Центральної Європи, давно минули. Відколи набула чинності угода про біженців, вони залишаються на островах, доки грецькі чиновники не приймуть рішення щодо їхніх заявок на притулок. Якщо притулок надають, то біженці можуть переїхати на материкову частину Греції (але не до Німеччини чи якоїсь іншої країни ЄС на власний вибір). У разі відхилення заяви шукачів притулу раніше відсилали назад до Туреччини.

Оскільки процедура надання притулку тривала багато місяців, з часу укладення угоди до Туреччини повернули лише кількасот шукачів притулку. Тим часом біженців утримують на Лесбосі - більшість з них проживає в таборі мігрантів "Морія", що неподалік від Мітіліні. Табір розташований у мальовничій долині серед оливкових гаїв, але виглядає не як притулок для біженців, а швидше як виправна колонія.

За колючим дротом

Табір оточують чотири ряди увінчаної колючим дротом огорожі. На вході - суворий контроль, по кутах - вартові вежі. Перед табором поліцейські у захисному спорядженні біля автобусу із заґратованими вікнами. Журналістів у табір не пускають, перед входом облаштовані імпровізовані кав'ярні. Під їхніми навісами біженці за чаєм можуть на якийсь час забути про свої сумні намети та житлові контейнери.

Саме тут разом з другом сидить Мохаммед та грає на своєму мобільному телефоні. Молодий сирійський курд утік у 2013 році з північного сходу Сирії. Потім він чотири роки працював на текстильному підприємстві в Стамбулі, аж доки не вирішив перебратися через Грецію до Німеччини, де в нього живе багато родичів. Але вже п'ять місяців він перебуває у "Морії", і те, що за 10 днів його мають депортувати до Туреччини, Мохаммеда вже не лякає. Будь-що є кращим за це очікування.

Юридична допомога з ФРН

"Невизначеність непокоїть людей, - каже Земос з "Лікарів без кордонів". - Не знати, як довго треба чекати і що з тобою буде, - це великий стрес". Процедури надання притулку тривають довго. Дехто у "Морії" вже вісім місяців чекає на рішення і не знає, що ж на нього очікує. Багато біженців не розуміють юридичні процеси, почуваються безпорадними перед чиновниками та не знають свої права.

Щоб надати біженцям хоча би початкову юридичну консультацію, Корд Брюґманн (Cord Brugmann) торік започаткував проект European Lawyers in Lesbos (ELIL). Директор Німецького союзу адвокатів у розпал кризи біженців працював як волонтер на Лесбосі і шукав можливості застосувати також свою юридичну кваліфікацію. У проекті беруть участь адвокати-волонтери з усієї Європи, які роз'яснюють біженцям їхні права.

"Початкова юридична консультація важлива, тому що на початку процесу подання заявки на притулок приймається багато рішень, які згодом уже не можна виправити", - розповідає Брюґманн в офісі свого проекту в порту Мітіліні. Багатьом біженцям невідомо, що є важливим у цій процедурі. Але з довгим часом очікування адвокати не можуть нічого поробити, як і з головною проблемою, котра полягає в тому, що біженці змушені подавати заяву на притулок у країні, де більшість з них зовсім не хоче жити.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини