Коментар: Навчитися жити всупереч терору

Безневинні жертви, солдати в польовій формі, броньовані автомобілі, паніка. Терор зачепив Брюссель, Європа збурена. На тлі сили цих кадрів може виникнути відчуття "війни", адже зростає небезпека й дедалі більше цивільних стають жертвами вбивств. Після неймовірних жахів Другої світової війни в Німеччині та Європі настав майже унікальний мирний період. Чи цей час уже минув? Ми непомітно для себе звикаємо до термінових повідомлень, котрі вриваються в ефір, та до новин про загиблих від рук терористів? Цього разу такі новини надійшли з Брюсселя…

Терористи в Парижі, Брюсселі, Бамако, Анкарі - всюди терористи залишаються терористами. Під їхнім прицілом - безпека кожного й всього суспільства, цінності та толерантність, свобода. Вони посягнули також на свободу від будь-якої релігії та на свободу віросповідання, а також на свободу вибору релігії. Саме такі свободи характеризують Захід.

І саме тому терор для Заходу є викликом і випробуванням. Наші цінності повинні пройти випробування. Наше суспільство є вільним, і ми це знаємо. Його свобода не може бути без безпеки. Але безпека не повинна обмежувати свободу.

Між розкутістю і недбальством

При цьому характер речей, які досі вважалися сталими, зазнають змін. Так, характер протистоянь нині дуже не схожий на конфлікти минулих століть. Сьогодні говорять про неоголошені, асиметричні та гібридні війни. І злочинці "Ісламської держави" дали собі саме цю назву, щоб як державне утворення кидати виклик і атакувати держави або державні спільноти. Але я не оголошував їм війни, і моя країна теж не оголошувала.

Водночас я маю право розраховувати, що моя країна та інші країни в рамках чинного порядку протидіятимуть цьому. Так, чимало аспектів внутрішньої безпеки доведеться переглянути. Й варто вести більш відверті політичні дебати на цю тему. Як приклад: на внутрішньонімецькому авіарейсі мене ані на стійці реєстрації, ані під час посадки ніхто не попросив показати документ, що посвідчує особу. Це було лише кілька місяців тому. Раніше це сприйнялося б як розкутість, а нині, мабуть, як недбальство.

Що залишиться: наша позиція

Мій один брюссельський друг після теракту в метро опинився серед тих, хто надавав першу допомогу жертвам жахливого лиха. Він скупо описав це так: тобі відбирає мову, ти розгублений. До таких злочинів і таких картин ніколи не звикнути. Ранковий шлях на роботу - це не шлях на фронт. І рішуча боротьба з терором не стане війною. Теракти змінять наше життя й поставлять під сумнів очевидне. Але не можна дозволити, щоб вони знищили нашу принципову позицію, яка полягає у відстоюванні свободи - цього високого і крихкого надбання.