Хроніки Революції світла: чому румуни вийшли на масові акції протесту

Багато засобів масової інформації висвітлювали новини про протести, які відбулися взимку в Румунії. І якщо українська аудиторія знає про ці події лише в загальних рисах – людей було багато, боролися проти влади і якогось закону – то в Європі про них взагалі не чули.

Проте саме цю революцію можна назвати першою антикорупційною в Євросоюзі. За останні 25 років громадяни Румунії були настільки обурені, що зібрали мітинги з рекордною кількістю людей. І при цьому за весь час протестів не було ні стрілянини, ні кийків, а на площах мітингували навіть діти. Протест румунського народу не був прописаний сценаристами, не мав лідерів. І незважаючи на те, що за такий короткий час громадянам вдалося досягти первісних цілей, боротьба триває й дотепер.

"Обозреватель" вирішив розібратися, що стало поштовхом для такого всенародного обурення.

У листопаді 2016 року в Румунії відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобула Соціал-демократична партія, набравши 45% голосів виборців. Через два місяці нею було сформовано новий уряд під керівництвом Соріна Гріндяну.

Сорін Гріндяну

У січні 2017 року в низці ЗМІ з'явилося повідомлення про те, що уряд хоче помилувати засуджених за статтями про корупцію й перевищення повноважень. Зокрема це стосувалося близько 2500 ув'язнених, які завдали державі збитків на менше, ніж 200 тисяч румунський лей (44 тисячі євро). При цьому закон назвали антикорупційним.

Прем'єр Сорін Гріндяну та міністр юстиції Флорін Іордаче пояснили причину тим, що в'язниці в Румунії переповнені, а Європейський суд тримає ув`язнених у жахливих умовах.

Флорін Іордаче

Подальші рішення та кроки уряд не узгоджував із відповідними судовими інститутами та громадянським суспільством.

Опозиційно налаштована громадськість побачила в діях прем'єра спробу вивести з-під удару колишніх і чинних чиновників, проти яких порушені кримінальні справи.

Підтримки нового уряду не було ні з боку президента Румунії Клауса Йоханніса, ні з боку Верховного суду, прокуратури й Національного директорату з боротьби проти корупції.

Читайте: Протести в Румунії: до півмільйона учасників попри скасування скандальної постанови

Перші протести. Хронологія

Площа Перемоги (Вікторії) –  центр Бухареста й головний епіцентр румунських протестів на найближчі три з половиною тижні. Саме тут розташований будинок уряду, в якому ухвалюють рішення соціал-демократи.

18 січня – день публікації проектів постанови про амністію й реформу кримінального кодексу.

Через півгодини в соціальних мережах, зокрема у групах Coruptua ucide та România Curata, з'являються численні заклики виходити на площу Вікторії в Бухаресті на боротьбу проти беззаконня.

У той же день, незважаючи на пізню годину, на площі перед будівлею уряду зібралося близько 3000 осіб.

На стовпчику термометра -7°С.

Читайте: Третій день протестів у Румунії: на вулиці вийшли десятки тисяч людей

Зважаючи на приклад столичних жителів, на такі ж протести вийшли тисячі румунів у Клуж Напоці, Темішоарі, Сібіу, Констанці та інших містах.

 "Протест не був спланованою акцією. Люди просто вийшли. І це найзахоплююча річ", – ділиться з нами журналіст із Молдови румунського походження Крісті Доромбач. У дні акцій протесту він приїхав у рідний Бухарест, адже знає, що головне – боротися і відстоювати свою думку. Тоді будуть результати.

Крісті розповідає, чому йому, людині, яка живе в іншій країні, дуже важлива доля румунів.

 "Я підтримую протести, так. Знаєте, чому? Тому що я ніколи не брав і не давав хабарів. Це принципова позиція. І на площі таких, як я, було багато. Є ще одна вагома причина, яка близька мені – це моя історія. У 2015 році в одному клубі в центрі Бухареста була велика пожежа. Загинуло більше 60 осіб. Серед них був мій найкращий друг. Незабаром стало  відомо, що клуб працював без дозволів і не дотримувався правил пожежної безпеки. Тоді багато румунів вийшли на вулиці, щоб винних було покарано. Їм вдалося достукатися до влади. Тепер я не можу проходити повз протести, я бачу в цьому сенс", – зазначив Доромбач.

Крісті Доромбач

Члени Європейського Союзу гарантували, що силового тиску на учасників акцій протесту не буде. Саме тому на площах усіх румунських міст, де проходили мітинги, можна було спостерігати за неймовірною кількістю дітей. У Бухаресті навіть створили спеціальну зону, де малюки грали й малювали плакати своїм старшим братам, сестрам і батькам.

Зона для дітей

Водночас у прямих ефірах румунських телеканалів мітингувальники висловлювали свою чітку позицію: "Ми обурені урядом, у нього не вийде вийти сухими з води. Ми будемо стояти до кінця".

Читайте: Антикорупційні протести в Румунії: кілька сотень тисяч учасників та сутички з поліцією

22 січня. До протестувальників приєдналися й лідери основних опозиційних партій країни.

Лідер Соціал-демократичної партії називає участь президента Румунії у протесті підготовкою до державного перевороту.

26 січня. Сніг. Народне обурення зростає. На площу Вікторії виходить близько 300 тисяч людей.

Із висоти пташиного польоту можна побачити красиве видовище – демонстранти підсвічують жовтими, блакитними та червоними ліхтариками смартфонів, утворюючи національний прапор.

29 січня. Румунські протести підтримали в столицях європейських країн. У Брюсселі, Парижі, Римі і Копенгагені люди виходять на марші солідарності.

31 січня. Чергове засідання уряду відбулося ввечері. Несподівано для всіх він включає до порядку денного питання одіозного закону й вирішує затвердити законопроект. Близько першої години ночі про це дізнаються всі. Тепер акції переросли у щось більше, ніж боротьба проти закону. Тепер це справжня антиурядова революція.

1 лютого. Перші жертви. Протести відновилися з новою силою. Зібралося близько 150 тисяч розгніваних громадян. До ночі майже всі розійшлися. Залишилося близько тисячі найстійкіших.

Читайте: Парламент Румунії остаточно скасував поправки, які спричинили масові протести

Вони почали закидати поліцію камінням і петардами, через що правоохоронці використали проти протестувальників сльозогінний газ. У результаті декілька осіб затримали.

А Єврокомісія, як зазвичай, висловила свою стурбованість тим, що відбувається в Румунії.

Посольства Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Нідерландів та Сполучених Штатів Америки назвали дії румунського уряду підривом верховенства права і боротьби з корупцією у Румунії.

 5 лютого. Великий день в історії країни – день, коли відбувся наймасштабніший румунський протест за останні 25 років. За різними оцінками, на площі Вікторії зібралося від 400 до 600 тисяч осіб.

Як правило, мітинги проходили ввечері, через що західні ЗМІ назвали те, що відбувається в Румунії, Революцією світла. Люди виходили на вулиці після закінчення навчання, роботи, а з щойно наставала темрява, вмикали ліхтарики. А з висоти площа Вікторії більше нагадувала полярне зоряне небо.

Але 5 лютого демонстранти почали збиратися перед будівлею уряду з самого ранку.

Політичні аналітики стверджують – за масовістю Революція світла в Румунії поступається хіба що тій, яка відбулася в 1989 році, коли повалили режим Чаушеску.

З натовпу залунали вигуки: "Ми хочемо показати уряду червону картку. Румуни прокинулися! Ми хочемо, щоб цей уряд пішов, Ми їм не довіряємо. Вони хочуть вести нас назад! Більше ми не дозволимо обманювати себе і водити за ніс!".

Найактивніші масові акції протесту тривали аж до 9 лютого, коли громадяни Румунії досягли одної з головних цілей – повалити уряд. У відставку подав міністр юстиції Флорін Іордаче – ініціатор законодавчої ініціативи, яка пропонувала скасувати кримінальне покарання для дрібних корупціонерів.

Демонстранти відчули – їхня сила дає свої плоди. Здаватися не можна. Треба продовжувати.

11 лютого. "Мене вразила історія про хлопця, найсильнішого юнака. Про нього наступного дня  дізналися всі, хто протестував на площі", – розповідає Доромбач.

Читайте: "Майдан" у Румунії: парламент прийняв рішення щодо вотуму недовіри Кабміну

Його звати Андрій Попа. 11 лютого вночі молодий хлопець продемонстрував неймовірну силу духу.

Андрій Попа

Він один простояв 12 годин на холоді на площі Перемоги.

Ввечері п'ятниці мітингувальники збиралися додому. Вони намагалися умовити Андрія піти з ними. Але хлопець відмовився. Коли всі спроби протестувальників зазнали краху, вони вирішили йому допомогти – приносили чай, їжу, теплі речі – робили все, аби юнак не захворів.

На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook він пише:

"Так, було дуже холодно і вітряно. Минулої ночі сталося щось особливе всередині мене. В житті я інтроверт. Кричати з натовпу – не моє. Тому я вирішив – сів на тротуар і мовчав. Багато людей турбувалися про мене, як батьки. Навіть поліцейські…

 За цю ніч до мене підходило 50 осіб. Я пройшов через багато чого в житті. Але це те, чого я ніколи не відчував раніше. Це було так, ніби вся країна – на моїх плечах. Я відчув радість і гордість.

Чому я це зробив? Не для політиків, не для обрядів або брехні. Я хотів довести, що можу принести себе в жертву заради своєї країни. Ми живемо в Румунії, щоб піклуватися про неї, щоб зігрівати і годувати, щоб підтримувати і сподіватися на світле майбутнє. Це Румунія, де я народився", – зазначив Попа.

Після цієї історії в Бухаресті ще не один раз збиралися люди. Відважність Андрія Попа надихнула тисячі румун не здаватися, продовжувати боротися. І мова не просто про боротьбу проти корупції чи свавілля. Це боротьба заради румунського народу та кращого майбутнього.

Протести продовжуються і сьогодні.   

Наступний мітинг проти влади відбудеться вже 1 березня. А 5 березня планується протест проти корупції.

Читайте: Президент Румунії запевняє, що не хоче відставки уряду

"У нас є гарні люди, ми хочемо прекрасну країну. У нас є розумні люди, ми хочемо, щоб у нас були розумні політики".

Цей матеріал "Обозреватель" отримав у рамках співпраці з читачкою Євгенією Швіц. 

За інформацію вона отримала фінансову винагороду.

Зазначимо, раніше Швіц уже брала участь у нашій програмі, надавши фото туманної Одеси.

Про умови співпраці читайте тут.