Українці в Німеччині: прима-балерина Яна Саленко

От уже 10 років, як на сцену Берлінського державного балету виходить українська танцюристка Яна Саленко. У розмові з DW прима-балерина розповіла про своє життя в німецькій столиці.

Дитяча мрія - стати дизайнером

Сьогоднішня мрія - знятися в кіно

Улюблена партія - Одетта-Одилія в "Лебединому озері"

Хобі - шиття й малювання

Улюблена страва - рибні страви

Deutsche Welle: Яна, як сталось так, що ви зупинили свій вибір на Німеччині?

Яна Саленко: Я зустріла свого майбутнього чоловіка на балетному конкурсі у Відні й відразу закохалась у нього. Хотіла привезти його в Україну, але він сказав: краще ти приїжджай до Німеччини. Так що, він забрав мене до себе в Берлін. У Києві у мене тоді стрімко розвивалась кар’єра. В 20 років у мене було вже майже все. В Німеччині в кар'єрному сенсі я опустилася на сходинку нижче: була не першою солісткою, а виконувала сольні партії. Але буквально за два роки я повернула собі місце першої солістки.

Ви родом з Києва, ваші батьки живуть у Києві, але ви закінчили Балетну школу Вадима Пісарєва в Донецьку. Чому саме Донецьк?

Балетом я почала займатися в 12 років. Якось мій тато побачив танцювальний гурток, з яким дітки виїжджають на гастролі навіть за кордон. Я не знала, що це балет. А коли мене почали перевіряти, викладач каже: тобі 12 років, для балету це власне запізно, і чи справді ти бажаєш цим займатись. Я визначилась миттєво, хоча до цього я ніколи не бачила балет на сцені.

Потім моя викладачка порадила мені поїхати в гарну балетну школу в іншому місті, оскільки в Києві було важко поступити. Мені запропонували їхати до Санкт-Петербурга. Але мама не пустила мене так далеко. Тоді я обрала школу Пісарєва в Донецьку. Там мене охоче взяли.

До 18 танцювала в Донецькій опері, але хотілось повернутися в Київ. В 2002-му році поїхала на конкурс Сержа Лифаря, де зайняла перше місце і відразу ж отримала пропозицію з Києва. Три роки працювала в Національній опері України в Києві і також їздила по конкурсах, отримуючи золоті медалі - у Гельсінкі, Відні, Пермі.

Зараз Ви часто буваєте в Україні, Києві?

Дуже рідко. Можливо, один раз на рік. Зараз взагалі була прольотом дві години. Побачила в аеропорту батьків і полетіла далі.

Ви танцювали в Києві, в Донецьку, тепер танцюєте на берлінській сцені. Чим відрізняється німецький балет від українського?

У Києві, як мені здається, важко сприймати модерн. І тому потрібен час. В Німеччині все це є. Сюди також приїздять нові люди й привозять нові балети. І це розвивається. Я гадаю, що так буде й у Києві: з часом це прийде. Німецькому ж балету бракує любові та поваги до класичного балету. Тут не вистачає старої класики, як в Україні.

А Вам особисто що більше подобається танцювати: класику чи модерн?

Мені подобається все. Але в Берліні мене переважно ставлять в класику, тому що її танцювати складно.

І яке приблизно співвідношення класики та модерну в репертуарі в Берліні?

На даний момент, десь 50 на 50. Зараз у нас новий директор. Він хореограф і сам любить модерн. Раніше він очолював Михайлівський театр в Санкт-Петербурзі. З його появою в театрі модерн почав розвиватися більше.

А чи приїжджали українські хореографи до вашого театру, можливо, для тимчасової роботи над якимось балетом?

Ще жодного разу такого не було. Потрапити з України в Німеччину дуже складно. Спочатку варто показати свою постановку десь в іншому театрі в Європі, наприклад, в Італії. Тоді, можливо, це приверне й увагу з боку німців. Але сподіваюсь, що ще попрацюю з українськими хореографами.

Ви не пробували себе в ролі хореографа?

Ні, не пробувала. Вважаю, що для цього потрібно мати особливий талан. Я себе не вважаю постановником.

Наскільки Німеччина охоче приймає танцюристів-іноземців?

Наша трупа складається з артистів із багатьох країн. Мені здається, що це йде на користь балету, оскільки у кожного артиста своя школа і він робить свій внесок у загальний розвиток. Мені здається, що так росте балет. І Німеччина до цього ставиться відкрито.

І ще одне запитання - які ваші плани на майбутнє?

Зараз я багато працюю в Лондоні, в Королівському театрі Ковент-Гарден. 12 листопада звідти вестиметься пряма трансляція по кінотеатрах світу. Там зніматимуть "Чайковський Па-де-де" (хореографія Дж. Баланчіна - Ред.). Потім у грудні в мене заплановані гастролі з "Лебединим озером" в Амстердамі.