Коментар: Світові переможці

Який тріумф! Його ще півроку тому, два тижні тому, та й навіть упродовж кліматичної конференції у Парижі ніхто не очікував. Кореспондент DW Єнс Турау спостерігав за ним у столиці Франції.

Який результат! Усі 195 держав Організації Об'єднаних Націй погодили кліматичну угоду, яка не просто має обмежити збільшення температури на планеті двома градусами Цельсія, а навіть прагне до межі у 1,5 градуса. Угода, яка затискає добровільні цілі держав у сфері боротьби зі зміною клімату в обов'язкові міжнародно-правові рамки, перевіряє та виправляє їх, коли у цьому виникає потреба. І також це та угода, яка передбачає фінансову допомогу бідним країнам у таких масштабах, які ще недавно складно було уявити.

Виграли всі, і виграш вийшов за межі захисту клімату: європейці - ця співдружність країн, які останнім часом потрапляли до газетних заголовків радше завдяки суперечкам - об'єдналися заради цієї амбіційної угоди. Малі острівні держави, які найбільше страждають від парникового ефекту, однак при цьому упродовж кліматичних конференцій, починаючи з 1992 року в Ріо-де-Жанейро, розвили вражаючу самосвідомість.

Саме невеликі Маршаллові Острови поклали у Парижі початок коаліції з ЄС 79-ти бідних країн, до якої приєднались Бразилія, Мексика та США. Неймовірно - США послідували за Маршалловими Островами! І врешті виграли також держави, що розвиваються, - як от Індія та Китай, які припинили спротив та розчистили шлях для цієї дипломатичної сенсації.

Шедевр Лорана Фабіуса

Однак із жодним іменем у майбутньому не будуть так пов'язані ці два тижні в Парижі, як з іменем Лорана Фабіуса. Через кілька тижнів після жахливих паризьких терактів міністр закордонних справ Франції запалив світло у своїй приголомшеній країні. З мужнім спокоєм та великою дипломатичною майстерністю глава цієї конференції керував переговорами навіть у час дуже "штормової погоди". Хто шість років тому пережив катастрофу Копенгагенської конференції, той здатен оцінити цей надзвичайний результат. Тоді, за президентства Данії, майже все, що стосується хиткого компромісу між бідними та багатими країнами, було зроблено не так. Фабіус зробив нині навпаки.

Паризька угода - це також тріумф для екологічних груп, з яких так часто насміхались. Починаючи з саміту в Ріо їхні представники були присутні на конференціях та брали участь у процесі ухвалення міжнародних заходів із захисту клімату. З часто жорсткою, інколи перебільшеною критикою та необґрунтованими вимогами, але завжди з огляду на наукові застереження.

Серед переможців також ООН, яка довела, що може вирішувати глобальні проблеми.

І тепер треба лише підхопити імпульс Парижа: переорієнтувати інвестиції з викопних видів палива на відновлювану енергетику. Надавати обіцяні бідним країнам гроші. І хоча це все уже почалось, для успіху цьому процесу нині треба дати справжнього поштовху. Можливо, у світі перманентних криз проблиск надії з'явиться саме у питанні захисту довкілля: світова спільнота може погоджено братись за свої проблеми. Молодець, Франціє!