Коментар: Більше медійної поваги до інакодумців!

Навіть у демократичних країнах на кшталт США або Польщі журналісти дедалі частіше стикаються з утисками. Це пов'язано, зокрема, зі звуженням публічного дискурсу, до якого причетні й самі ЗМІ, вважає Інес Поль.Цифри не залишають ілюзій: в усьому світі дедалі більше журналістів стикаються з утисками, обмеженнями в професійній діяльності, а в гіршому випадку їм погрожують, кидають за ґрати та вбивають. Попри всі старання міжнародної спільноти, уряди таких країн, як Єгипет або Бурунді, дедалі більше протидіють роботі журналістів.

Становище журналістів та ЗМІ в Туреччині внаслідок безпрецедентної хвилі репресій після спроби путчу минулого літа значно погіршилося. Більше 150 журналістів перебувають за ґратами, серед них і німецько-турецький автор Деніз Юджель. В охоплених кризами або війною країнах на кшталт Сирії, Афганістану, Іраку або Ємену журналісти незмінно стикаються зі смертельними загрозами з боку всіх сторін конфлікту. Тим важливішою є робота міжнародних ЗМІ, які працюють багатьма мовами, завданням яких не в останню чергу є забезпечення незалежною інформацією регіонів, у яких поширена цензура.

Ворожа до ЗМІ риторика

Однак і ще одна тенденція примушує бити на сполох. Адже останній звіт "Репортерів без кордонів" доводить, що навіть у демократичних країнах свобода преси зазнає значних утисків. Ворожа до ЗМІ риторика політиків у таких країнах, як США або Польща, схоже, вже належить до "хорошого тону". Вона прокладає шлях для обмежувальних законів, які розширюють повноваження спецслужб щодо стеження або ставлять під загрозу людей, які надають журналістам викривальну й суспільно важливу інформацію.

Далеко попереду всіх - Дональд Трамп, якому вдалося упродовж кількох місяців під час своєї передвиборної кампанії дискредитувати роботу серйозних ЗМІ. І який, поширюючи за допомогою Twitter невідібрану й неперевірену інформацію, у будь-який час дня або ночі отримує мільйонну аудиторію. Причому нерідко новий президент США поширює звичайну брехню, регулярно звинувачуючи серйозні ЗМІ в цілеспрямованій дезінформації. Особливо, коли ці ЗМІ критично висвітлюють його особу або політику.

І це добре сприймають, причому не лише прихильники Трампа. Адже навіть ті, хто піддає американського президента жорсткій критиці, погоджуються з тим, що преса, мовляв, вже давно є не вільною, а керованою великими грошима, або ж помічає - і, відповідно, висвітлює - лише незначну частину реальності пересічних громадян.

Втрата довіри

Усе це не обмежується лише США. У таких країнах, як Польща, Франція, Нідерланди та Німеччина, оцінка суспільством професійної журналістики також є низькою, як ніколи. А завдяки новим можливостям у мережі спостерігається тенденція, яка, певно, може становити найбільшу загрозу свободі преси: втрата довіри.

Адже якщо професійним журналістам, які дотримуються етичних принципів, більше не довірятимуть, людям із дуже специфічною зацікавленістю буде легко взяти під свій контроль суспільний дискурс у соцмережах. Будь то цілеспрямована дезінформація, поширення теорій змови або інтернет-цькування окремих людей, які часто цього не витримують. Цьому не можуть протидіяти традиційні новинні формати, адже їхнє значення у суспільному обговоренні невпинно зменшується.

Велика небезпека для демократії

Для демократії це надзвичайно небезпечно. Протидіяти цьому також дуже важко. Але насправді ми - журналісти - несемо співвідповідальність за такий розвиток. Претензією на виключне володіння правдою ми спростили справу для таких людей, як Дональд Трамп.

Серйозні ЗМІ зможуть відновити свої позиції в очах аудиторії, лише якщо їм вдасться серйозно вислухати тих - і особливо тих, - хто думає інакше, хто сумнівається, хто хвилюється через те, що його не сприймають, а тому повертається обличчям до популістів, які пропонують ілюзії простих відповідей. Журналісти повинні класифікувати інформацію, але не брати на себе роль морального ментора, який визначає, де добро, а де зло. Принаймні в Німеччині ми маємо правову систему, яка дуже добре визначає, що можна казати, а чого не можна.