Данський журналіст: в Україні тотальна безкарність, а ви говорите про права

2.7т

Данський журналіст та аналітик Йоханнес Вамберг Андерсен з 1999 року висвітлює події в Україні для іноземних медіа. Але з усіх подій його найбільше вразив Євромайдан.

В інтерв’ю для Національної спілки журналістів України він розповідає, що саме на Майдані його вперше побили за виконання професійних обов’язків.

Зараз Андерсон живе у Києві неподалік Контрактової площі. З України він співпрацює з громадським телебаченням і радіо Данії, друкованими ЗМІ.

"Переважно я живу в Україні, але час від часу їжджу в Данію. Річ у тому, що якщо я стану українцем ментально, то втрачу цінність для західної аудиторії, не зможу пояснити, що відбувається. А мені треба бачити світ їхніми очима…", - каже журналіст.

Він розповідає, що в часи Євромайдану ходив на протести не лише як журналіст, але і з власної ініціативи.

"Мене вразило, що народ піднявся так швидко. Після подій Помаранчевої революції, в якій було багато розчарованих. Згадайте, у Біблії говориться про Мойсея, який водив людей 40 років по пустелі, аби пройшло як мінімум одне покоління, щоб люди забули, що таке рабство. А тут пройшло всього 9 років… Було за що підніматися, бо президент узурпував владу і повів себе як рейдер…" – розмірковує журналіст.

30 листопада 2013 року удосвіта, як розповідає журналіст, він сидів у одному закладі неподалік Майдану.

"Ходили чутки, мовляв, збираються розганяти Майдан. Я сумнівався, бо який уже сенс? Янукович не підписав угоду про асоціацію, з Майдану люди порозходились на ніч, залишилися плакати, якесь спорядження. Раптом прибігають молоді хлопці, захекані, розповідають, що ледве втекли від міліції. І я зрозумів, що маю іти туди, звідки всі тікають. Хоч і розумів, що це погано скінчиться", - каже Андерсен.

Він згадує, що сам Майдан уже був зачищений, а силовики ішли по Хрещатику в бік Бесарабки.

"Я намагався лишитися непоміченим, ішов по краю проїжджої частини. Зупинив мене даїшник. І потім помітили "беркутівці". В нас виникла перепалка. Я англійською питав, у чому справа, чому я тут не можу іти. Мене грубо виштовхали, сказали "іди туди". Повертаюся, бачу, що стоїть фотограф, голова у крові, весь побитий. Потім обернувся назад, а там "беркутівці" добивають якихось людей, котрі вже впали на землю. Ці кадри я відразу виклав у інтернет і вони розійшлися по всьому світу", - переповідає журналіст.

Саме коли Андерсен знімав звірства правоохоронців, на нього також напали силовики, які намагалися вирвати телефон, а потім ударили дубинкою в голову. Та журналісту вдалося вирватися і втекти.

"1 грудня я вже не пішов на Банкову, бо добре розумів, що отримав струс мозку. Раз зі мною вже таке було, тож я знав, із чим маю справу. Палицею мені потрапили в лоба, синців там не лишилося,бо немає м’яких тканин", - розповів журналіст.

За порадою знайомих журналіст наступного дня він таки пішов у поліклініку, але там його виставили на сміх, зауваживши, шо на ньому немає жодного сліду побиття. Лікарі зафіксували у нього дуже стрімке підвищення тиску, а струс мозку не підтвердили, бо на рентгені цього не видно.

Тільки зараз, каже журналіст, до нього звернулася прокуратура у справі побиттів на Майдані. Кілька разів він ходив давати свідчення, але не надто вірить у те, що правосуддя відбудеться.

На його думку, цьому є кілька причин: і нереформованість системи, і непрофесійність.

"Якщо Генпрокуратура сама тривалий час була частиною організованого злочинного угруповання, займалася вимаганням грошей, скрізь процвітає корупція, то навіщо займатися правосуддям взагалі. Якщо вони звикли до того, що їм не треба збирати докази. Достатньо дзвінка з Банкової у суд, і суддя винесе таке рішення, як треба. Можна зрозуміти і те, що в них там маленькі зарплати, і навіщо виконувати свої функції, якщо не платять…", - каже журналіст.

Він зауважує, що велика проблема України у тотальній безкарності.

"В Україні загальна безкарність. Ніхто ні за що не відповідає. Людина, скажімо, припаркувалася на пішохідному переході, я зробив зауваження, а мене послали на три букви. Навіть нещасна патрульна поліція, яка хоч трохи намагалася наводити порядок, і та викликала шквал негативу. Люди обурюються, чому їх затримують і не беруть хабарі. Народ не розуміє, що таке правове суспільство взагалі. А ви говорите про якісь вищі цінності, права журналістів…", - каже він.

Андерсен також розповідає, що коли на початку березня 2014 року потрапив у Крим, то відчував себе там спокійніше, ніж поряд із українськими правоохоронцями.

"На військовій базі неподалік Сімферополя були російські солдати. З усього видно, що то була окупаційна армія, але вони мали чіткі інструкції – не стріляти, не бити. Як це абсурдно не звучить, але з окупантами було безпечніше, ніж з українськими правоохоронцями. Вже коли там з’явилися якісь ополченці, самооборона Криму, тоді почалися безлади і напади на ЗМІ", - резюмував він.

Як повідомляв "Обозреватель", раніше ЗМІ оприлюднили прізвища всіх міліціонерів, які по-звірячому побили журналіста під час Євромайдану.

Читайте всі новини по темі "євромайдан" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини