Міністр агрополітики Тарас Кутовий: ми зрушили з мертвої точки питання європейських квот

З міністром агрополітики та продовольства Тарасом Кутовим ми зустрілися наприкінці робочого дня у його кабінеті: просторій кімнаті без надмірностей, захаращеній паперами та папками.

До уряду Володимира Гройсмана він пройшов за квотою фракції Блоку Петра Порошенка, нардепом від якої донедавна був. Є вихідцем з УДАРу. Вважається, що свого часу він неформально координував її осередок у БПП. В агросфері Кутовий добре обізнаний. Колись у нього навіть був аграрний бізнес.

Більше години міністр розповідав, що ж чекає аграрний сектор в Україні. Тема специфічна, хоча безсумнівно важлива. Адже майбутнє економіки країни багато в чому залежить від розвитку агросфери. Зокрема, Тарас Кутовий говорив про перспективи розширення українського експорту, шанси на вдалу приватизацію аграрних підприємств та збільшення інвестицій.

- Почнемо з одного з найгостріших питань - мораторію на продаж землі. Він продовжувався 7 разів, він затягує українську земельну реформу, він паралізує ринок. І все ж, як я розумію, ви підтримуєте його продовження. Чому?

- Не зовсім так. Я був одним із авторів законопроекту, який продовжував мораторій на один рік. Чому один рік? Тому що в мене як керівника комітету й у більшості його членів на той момент була вимога: сформувати чітку позицію щодо реформи. Були пропозиції: продовжити мораторій до наступних президентських виборів, продовжити на 10 років, на 15 років тощо. Я питав авторів альтернативних проектів: "Чому ви хочете продовжити його саме на такий строк?" І адекватної відповіді ніхто не зміг надати.

Це свідчить про наступне: тема сильно заполітизована. Тому ми запропонували продовжити мораторій на рік, щоб використати цей час для того, щоб фактично фіналізувати нашу позицію.

У процесі я вийшов на бачення, яке переважна більшість команди підтримує. Воно пов’язано з обігом, котрий буде гарантувати в першу чергу можливість продажу прав оренди на землю. Тобто, якщо сьогодні підприємство або ферма орендують у пайовика, то вони повинні мати змогу продати право на оренду цієї землі.

Читайте: В Минагрополитики пообещали прозрачный конкурс на "Артемсоль"

Друга теза - можливість застави на право оренди. Це важливо історично з точки зору негативного досвіду комерційних банків, який вони мали в Україні.

Насправді зараз є можливість продавати право оренди, але опосередковано. Іншими словами, сьогодні купуються не права оренди, а купуються корпоративні права підприємства, у якого є права оренди. Але фактично мова йде ще й про якісь додаткові активи, які знаходяться в цьому підприємстві (трактори, комбайни тощо). У цьому є мінус: маленькі гравці залишаються не при справах. А ми ж підтримуємо стратегії, спрямовані на підтримку малих і середніх гравців.

Уявіть собі ситуацію: фермер живе в селі, він зібрав у своїх родичів, знайомих паї в оренду. Припустимо, зібрав собі 200 га пайової землі. Який його наступний крок? Пошук оборотних коштів на техніку, посівні матеріали, добрива… Якщо б він мав можливість закласти право оренди в банку, то отримав би капітал. Паралельно з цим держава йому якось би допомагала.

Сьогодні цього немає. У кожній області зареєстровано від тисячі до трьох тисяч фермерів. З них реально працюючих - близько 10%. Усі інші здають землю в оренду великим холдингам. Чому? Тому що не мають можливості нормально на ній працювати. Чому не мають? Через відсутність основних активів. Зерно, як правило, продають з поля - нема можливості його сушити, зберігати й чекати, коли буде відповідна кон'юнктура. Великі компанії, які мають такі можливості, тримають зерно відповідно до експортних контрактів та отримують більшу додану вартість. Тому мій підхід: перше - продаж прав оренди, друге - застава прав оренди.

Читайте: USAID высоко оценило реформы, проведенные в Минагрополитики: документ

Основний аргумент популістів - земля буде продана за безцінь. Усі кричать: "Завтра гектар заберуть за 50 доларів!" Але якщо в нас буде прозорий ринок прав оренди, то ми будемо мати ціноутворення в конкретній сфері на конкретний термін. Ми будемо знати, що, наприклад, у Херсонській області право оренди на 10 років коштує суму Х. Люди зрозуміють: якщо право оренди коштує не 50 доларів, а припустимо тисячу, то право власності буде коштувати ще більше. Зникне аргумент, яким можна маніпулювати.

Що буде після цього - має визначитись український парламент. Мораторій - це його прерогатива.

- Коли питання застави та продажу прав оренди буде вирішено?

- Мені б хотілося, щоб це сталося до кінця цього року, щоб Рада прийняла відповідний закон. Законопроект ми підготували, він є на сайті, зараз відбувається узгодження за всіма інстанціями. Сподіваюсь, що ми цей законопроект завершимо до вересня, народні депутати повернуться до сесійної зали та зможуть почати розгляд.

Читайте: В Минагрополитики опровергли наличие сальмонеллы в яйцах для Израиля

- А що з інвестиціями в аграрний сектор?

- До кінця року, думаю, обсяги інвестицій, пов’язаних з аграрним сектором (переробкою), суттєво зростуть. Тому що в базовий сектор вирощування зернових уже дуже багато грошей вкладено, там уже створена інфраструктура. Великі компанії отримали ресурси на міжнародних біржах. Середня врожайність у них досить велика. Щоправда, загальна середня врожайність в Україні, навпаки, низька за рахунок малих і середніх підприємств. От їх потрібно "підтягнути".

- Ви сказали, що інвестиції можуть суттєво зрости. Уже є якісь конкретні прогнози, на скільки відсотків?

- Робити подібні прогнози-невдячна справа. Вони будуть неадекватними. Це залежить від великої кількості факторів.

Попередня філософія міністерства - великі завжди будуть перемагати. Так, вони будуть перемагати, але треба зробити й малі конкурентоздатними. Великий холдинг не буде сіяти гречку, це технологічно не вигідно, а маленькі можуть це зробити.

Я запропонував концепцію, щоб один відсоток від валового виробництва сільського господарства повертався у вигляді допомоги. За обсягами попереднього року це близько 5 млрд. Думаю, гроші надійдуть. Є чітка підтримка прем’єр-міністра. Вважаю, що в бюджеті, який буде презентований у вересні, ми побачимо цю підтримку.

- А як ви плануєте контролювати витрачення цих грошей?

- Якщо повернутися до Європейського інвестиційного банку, гроші будуть розподілятися через комерційні банки. Створювати спеціальну структуру для цього абсолютно недоречно.

Що стосується малих фермерів, я б тут навіть говорив не про контроль витрат, а про контроль відбору. Просто треба відповідально відбирати людей - не на корупційній основі, як раніше. Повинні бути відкриті раунди й конкурси на регіональному рівні. Мій підхід: не треба надавати підтримку індивідуально. Це ще один елемент контролю. Підтримку треба надавати групі фермерів. По-перше, вони один одного контролюють. По-друге, вони створюють єдиний актив. По-третє, сума допомоги суттєво зростає.

Я думав над тим, що, можливо, ватро створити програму "Як стати фермером". Вам першій про це кажу. Наприклад, людина хоче стати фермером, але що їй робити? Має бути простіша система: ось можливість взяти землю, ось аукціон, ось перелік насінних компаній тощо. У нас нема ж такої спеціалізованої освіти, як фермер. Ми можемо компенсувати це освітніми програмами за допомогою донорських грошей.

З точки зору філософії, є ще один важливий момент: ми повинні перейти від тези про обсяги виробництва до тези, скільки ми на цьому виробництві заробимо. Яка різниця, скільки ми зібрали? Важливо, скільки ми заробили.

Повертаючись до інвестицій, кожна з великих національних корпорацій орієнтується на макроекономічні показники, у тому числі на купівельну спроможність. Якщо буде очевидно, що ринок піде вгору, вони будуть робити інвестиції. Тому що інвестують на піку погані менеджери. Гарні інвестують на рості.

- Які галузі сільського господарства зараз найбільш цікаві для інвестора?

- Наразі інвестори, на жаль, інвестують у первинну ланку, тобто зерно. І вже потім у другу ланку. Свого часу було так: "олія потрібна всім, а Україна - номер один за соняшником", і це наш "коник". У нас з кукурудзою нормальні показники, з пшеницею нормальні. Тобто основні обсяги інвестицій поки йдуть туди. Але для мене важливіше інше. Припустимо, хтось в молочарню вклав 100 тисяч доларів. Це, може, і непомітно, але в сукупності ці 100 тисяч дадуть великий ефект. Інвестиції в малих виробників украй важливі. Подивіться на Європу: якісь 15 км проїхав - невеличка винарня, ще трошки - тваринницька ферма.

- За якими напрямками можна очікувати розширення експорту?

- Я не думаю, що є певний напрямок, в якому буде серйозний прорив. Буду відвертим, мені здається, що зараз основний напрямок - це стабілізація роботи Держспоживслужби. Нам украй необхідно запустити цю організацію. Для нас дуже важливо відстояти позиції щодо сертифікації української продукції на інших ринках. З цим у нас є певна напруга - не кажу, що катастрофа, але роботи багато. Нікуди не зникла напруга з африканською свинячою чумою. Останнім часом не було спалахів, але ми дуже уважні до цього питання.

Хотілося б продавати більше молока. Наприклад, була в нас зустріч з Nestle - одним зі світових лідерів з виробництва сухого молока. А в Україні заводу немає. Тому що вони нарікають на якість українського молока. Але тут, знаєте, наче собака сама себе кусає за хвіст: з такою ціною на молоко звідки візьметься якість?

Читайте: Стало известно, сколько заработали в 2015 году подшефные Минагрополитики

Дивіться, у нас з європейцями відбувається дискусія. З одного боку, ми говоримо: "Хлопці, збільшуйте нам квоти". А вони нам кажуть: "А давайте ви повністю вийдете на європейські стандарти". Вони лояльно, до певної міри, ставляться до цього питання. Бо розуміють, що ми це не зробимо за півроку.

Щодо квот, мені здається, що ми це питання з мертвої точки зрушили. Коли я приїхав на перемовини, ЄС взагалі не хотів розглядати це питання: угода підписана, про що говорити? Але ми почали пояснювати вплив на наш торговий баланс з боку Росії. Ми використовуємо цей фактор як сильний аргумент.

- Тож ви думаєте, що восени буде прийняте позитивне рішення щодо квот?

- Думаю, буде зрушення по ряду торгових продуктових позицій. Наперед забігати не можна, але ми обговорювали всі позиції. Наприклад, говорили про куряче м’ясо. Це болісна проблема - суттєва частина ринку збуту була в Росії, а в Європі й так досить велике виробництво.

Тому треба відстояти позицію з приводу сертифікації, переконати світ, що в нас дійсно якісна, класна продукція. І паралельно треба здійснювати грамотний тиск у плані збільшення наших ринків.

- Орієнтуючись на показники врожайності, інші показники, ви можете спрогнозувати, які види продовольства в Україні можуть подешевіти, а які подорожчати?

- Складно сказати. Якщо говорити про гречку, у цьому році посіяно на 15 тисяч гектарів більше. Сподіваємося, що в діапазоні внутрішнього споживання ми трошки посилимо ці позиції та не буде якихось чутливих коливань. Але треба розуміти, що це не тільки питання виробництва, а ще й питання реалізації.

Часто мають місце певні спекуляції, тобто великі гравці скуповують великі обсяги й створюють певний ажіотаж. Знаєте, як думають українці: усі беруть - треба й собі. Починається хаотичний попит, підіймається ціна…

- Як з цим можна боротися?

- Ринковими механізмами. Умовно кажучи, масове надлишкове виробництво не дасть можливості спекулювати.

- Але ж виробникам це не вигідно...

- Їм це не вигідно, тому що вони можуть "влітати" з ціною. У чому специфіка гречки? Чому такої ситуації, немає, наприклад, з кукурудзою? Ти завжди можеш її експортувати. Є стабільний попит. А ось виробники гречки орієнтуються майже повністю на український ринок.

У будь-якому разі ці речі треба регулювати не за рахунок управління напрямками, а за рахунок цивілізованого ринку. Ринок, як правило, усе коригує.

- Якщо говорити про приватизацію великих аграрних підприємств, вважаєте, вдасться продати за ринковою ціною?

- Ринкова ціна, по суті, і є ціною, яку заплатив покупець. Можливо, логічніше буде казати про справедливу ціну. Зараз важко назвати справедливу ціну за активи. Для мене базовий індикатор - "Укрспирт". Україна - одна з двох країн у світі, яка має монополію на спирт. Друга країна - Білорусь. Увесь світ бореться з монополією, а ми з білорусами одні такі "розумні".

Читайте: "Нарушения и непрозрачность": Кабмин не избрал нового главу "Укрспирта"

- А ви взагалі очікуєте, що на ці аграрні підприємства буде попит, якщо згадати нещодавній приклад ОПЗ?

- Якщо продаються державні підприємства, їх основна цінність - земля, на якій вони знаходяться, яку вони орендують. Якщо цілісний майновий комплекс іде з правом оброблення землі, наприклад, на 49 років, то це цікаво. Вважаю, якщо ми приймемо цей закон, то всі ті підприємства, очевидно, куплять. Ціна буде залежати від інфраструктури, логістики тощо. Але попит буде на все.

На жаль, прикладів держави як ефективного власника я знаю не так багато. В українських реаліях це взагалі надскладно. Тому вірю в ефективність приватизації.

Як повідомляв "Обозреватель", у Мінагрополітики назвали топ-8 нових сільхозринків для України.