Як римляни будували рівні дороги без сучасних технологій: розкрито секрет

Римські інженери понад 2000 років тому змогли створити розгалужену мережу доріг, багато з яких вражають своєю прямолінійністю навіть сьогодні. Нове пояснення істориків та археологів розкрило, які геодезичні прилади допомагали будівельникам досягати такого результату без сучасних технологій.

Про це йдеться в матеріалі Live Science, який зібрав коментарі істориків та археологів, що досліджують римську дорожню мережу. Один із них, дослідниця Інституту археології імені Васіле Парвана Адріана Панаїте, зазначила: "Римські будівельники доріг послідовно використовували три інструменти: діоптру, грому та хоробат".

Як планували дороги

Римська імперія побудувала транспортну систему, що простягнулася через Європу, Північну Африку та частину Близького Сходу. Вона забезпечувала швидке пересування військ, розвиток торгівлі та зв'язок між провінціями. Деякі магістралі, як-от Аппієва дорога, яка з'єднувала Рим із портом Брундізій, простягалися більш ніж на 500 кілометрів, і значні їхні ділянки були майже ідеально прямими.

Подібні приклади зустрічаються й за межами сучасної Італії. Наприклад, дорога Стейн-стріт у південній Англії, що поєднувала Лондон із Чичестером, також зберегла довгі прямі відрізки. Не менш показовими були й римські дороги на Близькому Сході, серед яких прибережний шлях від Антіохії до території сучасної Гази.

Водночас науковці наголошують, що далеко не всі дороги римляни прокладали з нуля. Доцент Університету Цинциннаті Маріон Крузе пояснив, що дорожня мережа часто включала старі шляхи, які існували ще до приходу римлян. За його словами, вона "увібрала дороги багатьох різних суспільств і держав".

Головні інструменти

Коли виникала потреба будувати нову дорогу, інженери використовували спеціальні геодезичні прилади. Одним із них була діоптра. Хоча археологи досі не знайшли жодного такого зразка під час розкопок, стародавні тексти та дослідження істориків дозволяють відтворити її конструкцію.

Діоптра мала підставку та пристрій для прицілювання у вигляді трубки. Саме через неї землемір міг дивитися на віддалену точку, не відволікаючись на стороннє світло. Це давало можливість точніше визначати напрямок майбутньої дороги.

Іншим важливим інструментом був хоробат – довга дерев'яна балка на ніжках, яка допомагала визначати горизонтальні площини та перепади висоти місцевості. За оцінками дослідників, її довжина могла сягати приблизно шести метрів. Втім, як і у випадку з діоптрою, жоден оригінальний екземпляр не зберігся, тому точний спосіб використання залишається предметом наукових досліджень.

Найважливіший прилад

Однак найголовнішим інструментом римських землемірів дослідники називають грому. Археолог Кембриджського університету Джозеф Льюїс пояснив, що саме вона була основним приладом мензорів – фахівців, які займалися вимірюванням земель і плануванням маршрутів.

Грома складалася з вертикального стовпа, на верхівці якого кріпилася хрестоподібна конструкція. До кінців перекладин підвішували невеликі тягарці на шнурах. Така система дозволяла точно визначати прямі кути та будувати довгі прямолінійні ділянки.

За словами Льюїса, кілька землемірів працювали одночасно. Один із них визначав напрямок, а інші пересували свої прилади доти, доки всі точки не вибудовувалися в одну лінію. Після цього фахівці оцінювали рельєф і за потреби коригували маршрут, щоб оминути круті схили, знайти зручне місце для переправи через річку або з'єднати вже існуючі поселення.

Не все так просто

Водночас історики застерігають, що не існувало єдиної універсальної технології будівництва доріг у всій Римській імперії. Маріон Крузе зазначив, що імперія займала величезну територію та існувала протягом багатьох століть, тому методи могли змінюватися залежно від часу й місцевості.

До робіт також залучали різні групи людей. Професор Університету Північної Кароліни Річард Талберт розповів, що дороги будували солдати, раби, зокрема військовополонені, а також місцеві жителі, яких залучали до громадських робіт. Для складніших завдань, наприклад спорудження мостів, імовірно, наймали оплачуваних майстрів.

Попри поширену думку про те, що всі римські дороги були абсолютно прямими, це не зовсім відповідає дійсності. Класичний археолог Орхуського університету Том Брюгманс пояснив, що римляни справді прагнули прокладати прямі маршрути там, де це дозволяв рельєф. Але в гірських районах чи на складній місцевості дороги неминуче ставали звивистими.

За словами Брюгманса, майбутні дослідження можуть показати, що загалом римські дороги були менш прямими, ніж сучасні автомобільні траси. Адже нинішні дороги проєктують із урахуванням швидкісного руху транспорту, який потребує плавних поворотів.

Як повідомляв OBOZ.UA, розкопки, які ведуться під керівництвом Університету Центральної Флориди на півночі Іраку, виявили те, що дослідники називають "Помпеями Месопотамії". Вчені розкопали місто Кабра віком 4000 років, де палацові архіви, людські останки, спалені будівлі та докази облоги буквально законсервувались під час катастрофи.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій