У Всесвіті помітили вісь, що збігається з нашою Сонячною системою: що це означає

Кожного разу, коли людство наближається до розуміння фундаментальних законів світобудови, космос підносить нові несподіванки. Сучасні астрофізичні спостереження виявили загадкову аномалію у розподілі космічного мікрохвильового фону, яку дослідники охрестили "Віссю зла".

Ця умовна лінія дивним чином узгоджується з площиною нашої Сонячної системи, що суперечить уявленням про хаотичність Всесвіту. Виявлена неоднорідність змушує наукову спільноту шукати пояснення – від похибок у вимірюваннях до необхідності перегляду глобальних космологічних моделей, пише IFLScience.

Історія відкриття реліктового випромінювання

Шлях до розгадки цієї таємниці розпочався ще у 1964 році, коли фізик Арно Аллан Пензіас та радіоастроном Роберт Вудро Вільсон зіткнулися з постійним радіошумом під час роботи з телескопом. Спершу дослідники списували перешкоди на технічні несправності та навіть на гніздування голубів усередині антени.

Проте після ретельного очищення обладнання загадкове фонове шипіння не зникло. Вчені усвідомили, що зафіксували реліктове випромінювання (CMB) – тепловий слід Великого вибуху, який рівномірно пронизує весь простір. Це епохальне відкриття принесло їм Нобелівську премію та стало головним доказом теорії народження нашого Всесвіту.

Суть космологічного принципу та поява аномалії

Згідно з класичним космологічним принципом, Всесвіт має бути ізотропним та однорідним. Це означає, що у великих масштабах космос повинен виглядати однаково в усіх напрямках, а коливання температури реліктового випромінювання, зафіксовані через 380 000 років після Великого вибуху, мають бути абсолютно випадковими.

Але детальний аналіз даних космічних місій NASA COBE та WMAP показав іншу картину. Середня температура реліктового випромінювання становить близько 2,726 Кельвіна (-270°C), проте на загальній карті виділяється кілька аномальних зон:

• Холодна пляма – область з аномально низькою температурою, яка вибивається із загальної структури.
• Незвичне вирівнювання – так звана "Вісь зла", термін для якої вперше запропонували у науковій праці 2005 року.

Розподіл температур та "Вісь зла"

Щоб детально вивчити температурні коливання, астрономи розділяють небесну сферу на геометричні зони – мультиполі. Простий диполь ділить небо навпіл, квадруполь – на чотири сектори, а октуполь – на вісім частин.

Порівнюючи ці сектори, вчені очікували побачити хаотичний розподіл температур. Натомість виявилося, що температурні осі квадруполя та октуполя практично збігаються, формуючи єдину просторову вісь. Найбільше науковців непокоїть те, що ця лінія орієнтована точно вздовж площини руху нашої Сонячної системи: простір "вище" цієї умовної межі є дещо теплішим, а "нижче" – холоднішим.

Важливий нюанс: цей температурний поділ залишається помітним навіть після того, як астрофізики повністю вираховують і компенсують вплив власного руху Землі, Сонячної системи та нашої Галактики у просторі.

Що це означає для науки

Збіг масштабної осі Всесвіту з нашою крихітною планетарною системою виглядає занадто фантастично, щоб бути правдою. Наразі астрофізики розглядають три основні версії походження цього феномену:

• Похибка інструментів: аномалія може бути результатом специфічного збору даних або недосконалості алгоритмів обробки сигналів.
• Локальні перешкоди: на вимірювання можуть впливати масивні космічні структури, розташовані відносно близько до нашої Галактики, які важко відфільтрувати від реліктового сигналу.
• Нова фізика: якщо вісь дійсно існує на космологічному рівні, це зруйнує базове припущення про однорідність простору і змусить вчених повністю переписати теорію еволюції Всесвіту.

Поки що дослідники схиляються до перших двох варіантів і вважають "Вісь зла" скоріше головоломкою, ніж приводом для негайного скасування сучасних наукових теорій. 

OBOZ.UA пропонує дізнатися, що змусило науковців змінити прогнози щодо тривалості існування Всесвіту.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.