Під Атлантичним океаном знайшли величезне джерело питної води: у чому його унікальність

У Північній Атлантиці міжнародна група науковців вперше підтвердила існування гігантського підземного резервуару прісної води. Дослідження відбувалися неподалік узбережжя США, від Нью-Джерсі до штату Мен. Експедиція під назвою Expedition 501 цього літа пробурила океанічне дно та дістала десятки тисяч зразків.

Відео дня

Цей резервуар вважають одним із найбільших підводних аквіферів у світі. За словами дослідників, його обсяг може забезпечити мегаполіс на кшталт Нью-Йорка водою протягом сотень років, пише Associated Press.

Джерело відкриття

Перші припущення про існування такого явища з’явилися ще у 70-х роках минулого століття. Тоді американські геологи випадково натрапили на прісну воду під морським дном під час пошуків корисних копалин. Тепер же, після десятиліть досліджень, науковці змогли безпосередньо підтвердити масштабність цього аквіфера.

Співкерівник експедиції, геофізик і гідролог з Колорадської гірничої школи Брендон Дуґан пояснив: "Ми маємо розглядати всі можливості для пошуку нових джерел води для суспільства. Іноді варто зазирнути туди, куди ніхто б не подумав".

Дослідницькі групи знайшли воду та протягом найближчих місяців проаналізують майже 50 000 літрів (13 209 галонів) у своїх лабораторіях по всьому світу. Вони прагнуть розгадати таємницю її походження – чи походить вода з льодовиків, пов'язаних систем підземних вод на суші, чи з їхньої комбінації.

Потенціал є величезним. Так само як і перешкоди, пов'язані з видобутком води та розгадкою питання, хто є її власником, хто її використовує і як видобувати її без надмірної шкоди для природи. Навіть якщо це взагалі можливо, для того щоб видобути цю воду на берег для широкого громадського використання, знадобляться роки.

Як це працює

Вчені припускають, що вода потрапила у підземні пласти ще під час льодовикових періодів, коли крижані щити танули і просочувалися в породи. Інша версія – це може бути частина сучасних підземних потоків, які все ще повільно надходять із суші. Відповідь на це питання дадуть подальші аналізи, які допоможуть визначити вік води.

За попередніми даними, зразки показали різний рівень солоності – від 4 до 1 проміле, що наближає їх до питної води. Це справжній прорив, адже океан має середню солоність 35 проміле. Але вода все ще занадто солона, щоб відповідати стандарту США для прісної води, який становить менше 1 проміле.

"Чотири частини на тисячу стали моментом прозріння", — сказав Дуган, оскільки це відкриття свідчило про те, що вода, ймовірно, була пов'язана з наземною системою в минулому або все ще є такою.

Потенціал і виклики

Науковці наголошують, що практичне використання цього ресурсу стане можливим не раніше, ніж за кілька десятиліть. Потрібно визначити безпечні способи видобутку, уникнути забруднення та розв’язати питання міжнародного права – кому належить підводна вода.

Експерти додають, що такий резерв може бути вирішальним у періоди сильних посух чи коли урагани знищують запаси прісної води на узбережжях. Водночас витрати на видобуток можуть перевищувати нинішні технології опріснення, а вплив на довкілля ще не досліджений.

Проблеми глобального масштабу

ООН прогнозує, що вже до 2030 року світовий попит на прісну воду перевищить доступні запаси на 40%. Ситуацію ускладнюють зміни клімату, зростання населення та збільшення споживання ресурсів дата-центрами. Тому вчені вважають, що пошук підводних аквіферів може стати одним із рішень для людства.

Подібні приховані джерела води, за свідченнями досліджень, можуть існувати біля узбережжя Південної Африки, Канади, Гаваїв та навіть Індонезії. Якщо гіпотеза підтвердиться, то людство отримає цілу мережу природних "резервуарів", розташованих під океанами.

Минуле і майбутнє

Перші натяки на цей феномен зафіксували ще в 1976 році. Тоді під час експедицій геологи пробурили дно біля узбережжя Нової Англії та були здивовані великою кількістю прісної води. Тепер, через пів століття, сучасні технології дозволили повернутися до цієї загадки та наблизитися до її розгадки.

Дослідники визнають: навіть якщо ці аквіфери стануть доступними, вони не замінять традиційних джерел. Але у критичних ситуаціях їхнє значення може бути колосальним.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що Земля в далекому минулому могла бути непридатною для існування живого. Утім, зіткнення з небесним тілом розміром з Марс могло кардинально змінити хід подій. Саме після цього космічного удару, за словами дослідників, на нашій планеті з’явилися необхідні для життя речовини. Ця гіпотеза відкриває нове бачення процесів, що відбувалися понад 4 мільярди років тому.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.