"Невидимі" астероїди загрожують Землі: вчені сказали, де вони зараз

Астероїди, що перетинають орбіту Землі, вже давно визнані одними з найнебезпечніших космічних загроз. Більшість з них намагаються відстежувати за допомогою телескопів, зокрема новітньої обсерваторії Vera Rubin.

Відео дня

Проте нове дослідження показує: є цілий клас об’єктів, які залишаються фактично "невидимими" для наших приладів. Деталі розповіло видання IflScience.

Йдеться про астероїди, що рухаються в резонансі з Венерою, тобто здійснюють оберт навколо Сонця за той самий час, що й ця планета. Вони перебувають набагато ближче, ніж головний пояс астероїдів між Марсом і Юпітером, але через особливості освітлення їх майже неможливо побачити з Землі.

Співатор дослідження, професор Валеріо Карруба з Університету штату Сан-Паулу, пояснив: "Орбіти таких об’єктів дуже нестабільні. Попри те, що вони "ділять" шлях із Венерою, їхня траєкторія часто виносить їх далеко за межі орбіти планети – у зону Меркурія чи навіть Землі. Єдиним місцем, куди вони не наближаються, залишається сама Венера".

Зараз відомо лише 20 таких астероїдів, найвідоміший із яких – Zoozve, діаметром до 500 метрів. Але вчені впевнені: якщо нам вдалося знайти кілька таких тіл попри мізерні шанси спостереження, то їхня справжня кількість у Сонячній системі набагато більша.

Дослідження показує, що приблизно раз на 12 тисяч років орбіти цих астероїдів різко змінюють свою форму. У цей час вони можуть перетинати орбіту Землі або навіть наближатися на відстань у п’ять разів меншу, ніж відстань до Місяця.

Хоча більшість із них відносно невеликі, серед "невидимих" об’єктів можуть бути й небезпечні гіганти діаметром 200–500 метрів. Для порівняння: удар тіла в 300 метрів здатен створити кратер завширшки кілька кілометрів і вивільнити енергію, еквівалентну сотням мегатонн вибухівки. Подібний сценарій у густонаселеному регіоні став би катастрофою глобального масштабу.

Ці астероїди не прозорі й не "зникають", а просто майже ніколи не потрапляють у зону повного освітлення. Як і Венера чи Меркурій, вони постійно спостерігаються лише у фазах – напівосвітлені або тонким серпом. Для дрібних тіл це робить їх практично непомітними навіть для найпотужніших наземних телескопів.

За оцінками Карруби та його колег, навіть Vera Rubin може бачити їх лише в короткі часові вікна кожної орбіти.

На думку вчених, для ефективного відстеження таких об’єктів потрібно встановити космічний телескоп ближче до Сонця, наприклад у точці L2 Венери. Лише так можна отримати повну картину й оцінити реальні масштаби небезпеки.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, у який спосіб Плутон отримав свій найбільший супутник.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.