УкраїнськаУКР
русскийРУС

Гірська система посеред Європи почала розʼїжджатися в різні боки: вчені пояснили, що відбувається

3 хвилини
387
Масив Корно-Гранде (2912 м, найвища вершина Апеннін)
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

Італія розташована в самому центрі геологічного "затору", де стикаються Євразійська та Адріатична (Апулійська) тектонічні плити. Одним із наслідків цього тектонічного зіткнення, що тривало мільйони років, стало утворення Апеннінського гірського хребта.

Однак Апенніни є дещо своєрідними, оскільки замість того, щоб зіткнення плит призвело до потовщення земної кори та підняття гір ще вище, певні ділянки хребта стискаються, тоді як інші активно розсуваються. Про це пише науково-популярний журнал Popular Mechanics.

Це призвело до того, що деякі геологи описують цей хребет як "акордеонний", і цю своєрідну форму важко узгодити з деякими провідними теоріями формування гір.

Однією з таких теорій є теорія "відкочування плити", згідно з якою старіша океанічна плита, що занурюється в мантію, може спричиняти підняття та розтягнення поверхні. Однак у новому дослідженні, опублікованому в журналі Communications Earth & Environment під керівництвом вчених з Флорентійського університету, стверджується, що теорія "відкочування плити" не повністю пояснює дивну геологію Апеннінського хребта.

Подробиці дослідження

Хоча відкочування плити протягом мільйонів років призвело до утворення Тірренського моря біля західного узбережжя Італії, приблизно два мільйони років тому ситуація змінилася. Розтягнення, яке сформувало море, сповільнилося, а стиснення вздовж фронту гірського хребта зменшилося. Однак деформація тривала, що не можна пояснити лише відкочуванням плити.

Піццо-Чефалоне, найвища точка західного хребта масиву Гран-Сассо-д'Італія в Апеннінах.

Автори припускають, що Апенніни переживають процес "розшарування", відомий як деламінація. Під час нього нижня (більш щільна) частина земної кори та літосфера відшаровуються від верхньої кори і занурюються у мантію.

"Спираючись на попередні томографічні, геологічні та геохімічні дані про розшарування нижньої частини земної кори в Апеннінах, ми об’єднуємо геодезичні, сейсмічні та геологічні дані в рамках еластичної моделі згину, щоб показати, що процес розшарування є не просто пасивною реакцією, а визначальним фактором першого порядку у просторово-часовій еволюції Апеннінського гірського масиву", – пишуть автори.

Подібно до застібки-блискавки, це розшарування відбувається не по всій довжині. Натомість воно зосереджене в "шарнірі", де передня частина занурюється під Італію в напрямку Адріатичного передгір’я.

Дослідники вивчали дані про землетруси та рух земної поверхні за допомогою GPS за багато десятиліть, а також проаналізували межі розриву Мохоровичича (Мохо) – межі між земною корою та мантією. Під Тірренським морем (на захід від Італії) та Адріатичним морем (на схід від Італії) є ділянки цієї межі Мохо, які накладаються одна на одну. Ця зона простягається приблизно на 500 км, дослідники називають її "фронтом розстібання".

Дані свідчать, що позаду цієї рухомої межі земна кора розтягується приблизно на 4 мм на рік, тоді як перед нею відбувається стиснення зі швидкістю близько 2 мм на рік.

"Отже, сучасний баланс сил і сейсмотектонічна структура Апеннінів… більше не зумовлені динамікою субдукції в тиловій частині дуги чи зближенням Європи та Африки. Натомість сучасний баланс швидкостей цілком залежить від процесу деламінації нижньої частини земної кори, що триває, та переміщення "фронту розстібання" в напрямку передгір’я", – зазначають автори.

Вони наголошують, що процес "розстібання" не почався раптово два мільйони років тому, коли відступ плити сповільнився, а, ймовірно, вже відбувався щонайменше до кінця міоцену, приблизно 10 мільйонів років тому. Після завершення відступу плити регіон зазнав "геодинамічного переходу", який підвищив значення цього відшарування нижньої кори.

Апеннінські гори.

Як повідомляв OBOZ.UA, Австралія продовжує рухатися на північний схід приблизно на сім сантиметрів на рік, що робить її одним із найшвидше рухомих континентальних масивів на Землі. Цей дрейф уже призводить до складних тектонічних взаємодій із Південно-Східною Азією, а в далекому майбутньому Австралія може стати частиною нового суперконтиненту.

Лише перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!