Чому всі немовлята плачуть: є наукове пояснення
Плач новонароджених – одна з найперших форм комунікації, і водночас одне з головних джерел тривоги для батьків. Та скільки саме плаче дитина, виявляється, значною мірою залежить не від методів виховання, а від генетики.
Це засвідчило нове шведське дослідження, проведене Уппсальським університетом спільно з Каролінським інститутом. Результати були оприлюднені на сайті університету.
Генетика визначає, скільки плаче дитина
Дослідження ґрунтується на аналізі анкет від батьків близько 1000 пар близнюків з усієї Швеції. Учасників опитували двічі – коли дітям було 2 місяці та 5 місяців – з фокусом на три аспекти: тривалість плачу, якість сну та здатність немовлят заспокоюватися.
Найвиразніші результати стосувалися саме плачу. За словами Шарлотти Вікторссон, провідної авторки дослідження, вже у 2-місячному віці до 50% варіацій у тривалості плачу пояснюються генетикою. У віці 5 місяців цей показник зростав до 70%.
"Для батьків це може бути полегшенням – знати, що на тривалість плачу вони мають обмежений вплив, і що ця поведінка великою мірою зумовлена спадковістю", – зазначає дослідниця.
Решта причин плачу пов’язана з так званим "унікальним середовищем" – індивідуальними умовами життя дитини, які не можна точно ідентифікувати лише через анкетування.
Як вимірюється вплив спадковості
У дослідженні порівнювали однояйцевих (монозиготних) і різнояйцевих (дизиготних) близнюків. Оскільки близнюки зростають в однаковому середовищі, значні відмінності в їхній поведінці дозволяють точніше визначити роль генетики. Якщо однояйцеві близнюки мають подібні реакції, а різнояйцеві – менш схожі, це свідчить про високий вплив спадкових чинників.
Сон, пробудження та роль середовища
Коли йдеться про якість сну, генетика відіграє меншу роль. Частота нічних пробуджень, як з’ясували дослідники, значною мірою залежить від зовнішніх умов: режиму сну, обстановки, способів укладання. Також батьків запитували, скільки часу дитині потрібно, щоб заснути після того, як її поклали в ліжечко.
У віці 2 місяців ці реакції визначались переважно середовищем, але вже у 5 місяців генетичний чинник починав набувати ваги. Це вказує на динаміку розвитку дитини в перші місяці життя.
"Раннє середовище має найбільший вплив на адаптацію до сну, але з віком ця здатність стає дедалі більш зумовленою біологічно", – пояснює Шарлотта Вікторссон.
Науковці продовжили спостереження за близнюками до 36-місячного віку, що дозволить простежити, як змінюються поведінкові моделі зі зростанням. Наразі ці результати є лише першою фазою масштабного дослідження.
Попри те, що на основі обсерваційних даних важко зробити висновки про ефективність конкретних методів виховання, науковці наголошують: розуміння ролі спадковості та середовища допомагає зменшити тривогу батьків і дає підґрунтя для майбутніх практичних рекомендацій.
Також OBOZ.UA розповідав, що депресія в молодому віці може завдати шкоди мозку у старості.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.