Чому появу Меркурія вважають загадкою: вчені пролили світло

Меркурій – найближча до Сонця планета, яка здавна дивує астрономів своєю незвичайною будовою. На відміну від Землі, Венери чи Марса, він має надзвичайно велике ядро – близько 70% від усієї маси – і дуже тонку мантію.

Відео дня

Довгий час основною гіпотезою було те, що планета втратила більшу частину своєї оболонки після катастрофічного зіткнення з великим небесним тілом. Проте нові дослідження свідчать: такий сценарій надто малоймовірний.

Нова гіпотеза формування

У журналі Nature Astronomy міжнародна група науковців під керівництвом Патріка Франко (Національна обсерваторія Бразилії, Institut de Physique du Globe de Paris) запропонувала альтернативне пояснення. Вони вважають, що Меркурій міг сформуватися внаслідок не руйнівного, а "ковзаючого" зіткнення двох протопланет схожих за розмірами.

"Наші симуляції показують, що утворення Меркурія не потребує виняткових катастрофічних подій. Достатньо майже дотичного удару між двома об’єктами близьких мас, і це пояснює його незвичний склад", – пояснив Франко.

Як працює комп’ютерне моделювання

Для перевірки цієї теорії вчені використали метод "гідродинаміки згладжених частинок" (SPH), який широко застосовують в астрофізиці. Цей підхід дозволяє моделювати поведінку газів, рідин і твердих тіл під час сильних деформацій та зіткнень.

Результати виявилися вражаючими: модель з похибкою менше ніж 5% відтворила масу Меркурія та його надзвичайно високу "металевість". На думку авторів, у процесі такого зіткнення планета могла втратити до 60% первинної мантії, що і пояснює її теперішню будову.

Куди поділися уламки

Важливим відкриттям стало пояснення, чому втрачені породи не повернулися назад. На відміну від попередніх моделей, де викинутий матеріал нібито знову осідав на Меркурії, новий підхід доводить: частина уламків могла бути відкинута назавжди. Є навіть припущення, що ці залишки увійшли до складу іншої планети, наприклад Венери.

Значення для науки

Ця теорія може допомогти зрозуміти не лише походження Меркурія, а й загалом процеси формування кам’яних планет Сонячної системи. Наступні етапи досліджень передбачають порівняння результатів симуляцій із геохімічними даними метеоритів та зразками, які збирають космічні місії. Зокрема, науковці чекають нових даних від спільної програми ESA та JAXA – BepiColombo, яка зараз прямує до Меркурія.

"Меркурій залишається найменш дослідженою планетою нашої системи. Але завдяки новим місіям ми отримаємо багато відповідей на запитання, які ще вчора здавалися загадками", – підсумував Франко.

Також OBOZ.UA розповідав, де може існувати позаземне життя у Сонячній системі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.