Дивак

Євген Павлович Калачін - гість нашого курорту. Живе і працює в Мінську. Він кандидат технічних наук, винахідник, автор патентів на оригінальні верстати й затиски для натяжки струн на тенісні ракетки, електронні бездротові радіокеровані переносні табло (знову ж для тенісних матчів). Судячи з наданого їм матеріалу, Євген Павлович "дружний" і зі словом, стилем, текстом. Сподіваємося на подальшу співпрацю з цим автором.

Відео дня

Одного разу влітку на годину стояння сонця в зеніті, в Криму, на набережній одного з приморських міст, в пункт мобільного зв'язку "Евросеть" увійшов розгніваний громадянин. По його обличчю і поривчастим рухам було видно, що він кипить від люті і ледве стримує себе.

Нікого з відвідувачів у приміщенні не було, а за бар'єром знаходилися двоє: добре одягнений, прилизаний молодий чоловік приємної зовнішності і дівиця з ляльковим гарненьким личком. До них-то і звернувся згаданий громадянин чистісінькою українською мовою.

- Коли cкінчиться нарешті ЦЕ безглузддя?

- Пробачте, не зрозумів, - ввічливо усміхнувся юнак, - що ви сказали?

Відвідувач перейшов на англійську мову.

- Ай сей: вен вілл ю стоп ту Мокк пов піпл?

- Ще раз прошу вибачення, не могли б ви викласти свою претензію російською мовою?

- Ах, російською! Ну звичайно! Ще б! Так вам зрозуміліше, так? Так буде вам відомо: всім вашим клієнтам так зрозуміліше, не тільки вам! Ну, не всім, так 99,99%!

- Цілком з вами згоден. Але я все-таки не розумію ...

- Ах, не розумієте! Скажіть, будь ласка! Ой-ой-ой-ой! Тоді закрийте вашу контору і пройдіться по пляжу, прислухайтеся до говору тисяч людей. Ви почуєте тільки одну промову - російську! Іноді з акцентом, але російську! Приїхали відпочивати люди з Росії, України, Білорусії, Казахстану, інших колишніх республік Союзу. І всі спілкуються тільки російською! Звичайно, слів немає, будинки між собою багато розмовляють своєю рідною мовою. Татари - татарською, казахи - казахською, українці - українською. Але, наприклад, татарин ніколи не звернеться до українця татарською мовою, тому що знає, що той його не зрозуміє!

- Винуватий, я ніяк не врублю. Які татари, при чому тут казахи ...

- Та що з вами говорити! У всіх магазинах, пунктах обміну валюти, залізничних та автобусних касах, кафе, ресторанах, - скрізь тільки російську мову! Підіть на ринок. Кавказці, що торгують м'ясом, між собою обмінюються репліками на своїй мові, а з покупцями - тільки російською! Зауважте, не українською, не англійською, - російською!

- Я не сперечаюся, ви абсолютно праві. Але до нас-то які претензії? Ми-то яке до цього маємо відношення?

- Як це яке? Саме пряме! Ви не користуєтеся основним, головним для нашого народу мовою міжнаціонального спілкування - російською!

- Але дозвольте! А якою ж мовою ми з вами зараз розмовляємо?

- Я зовсім про інше. Я не вас особисто маю на увазі. Ви-то якраз ... Український вам незрозумілий. Англійська теж, як я подивлюся, вам рідний не на всі 100%. Чи не так?

Я про ваш українському операторі "Білайн". Це ж треба додуматися - відповідати своїм клієнтам тільки українською та англійською! Притому - як відповідати!

Мій приятель подзвонив мені по мобільнику, а він, як на зло, був відключений. Так білайнівська дівчина з кулеметною швидкістю відбарабанив йому щось спочатку українською, з якого він встиг вловити тільки одне знайоме йому слово "пізднійше", а потім - англійською, з нього він зрозумів аналогічне за змістом слово "лейте". І тільки тоді він зрозумів, що я недоступний і йому радять передзвонити пізніше.

І це турбота про клієнтів? Про найбільш численних своїх клієнтах? Турбота тут і поряд не стояла. Добре, мій приятель хоч якісь українські та англійські слова знає. А адже є ж люди (і їх багато!), Які цих мов зовсім не знають. Зате російську знають всі! Чи знайдеться хоч один громадянин України, який би не зрозумів скоромовкою виголошену фразу: "Телефон відключений. Будь ласка, зателефонуйте пізніше "? І навпаки, чи все громадяни України, включаючи службовців "Білайну", в тому числі і вас, зрозуміють повільно і виразно виголошену фразу: "Коли cкінчиться нарешті ЦЕ безглузддя"? А? Ну, що ж ви мовчите?

Ваше збентежене мовчання красномовніше за слова свідчить: не все. Скажу вам по секрету: далеко не все. Тобто просто чорт знає скільки громадян України цих слів взагалі не зрозуміють. Так чому б українському "Білайну" не відповідати ще й по-російськи? Зрозуміло, не ущемляючи інтересів широких верств англомовного населення, що мешкає, на думку "Білайну", на Україні.

- Вибачте, але це не до нас ...

- Та знаю, знаю! Зараз ви скажете, що ви прості виконавці, що мені треба звертатися в центральний офіс у Києві, і так далі. А в Києві мені скажуть, що від них нічого не залежить. Що така політика вищої української влади, яка мріє злитися в екстазі з НАТО. Що треба всім звикати говорити українською і трохи краще вчити англійську. А на народ цієї влади і "Білайну" наплювати!

Громадянин повернувся і вийшов, голосно грюкнувши дверима.

- Ось дивак, - сказала дівчина, і молоді люди весело розсміялися.

ПІСЛЯМОВА

Фейлетон був майже закінчений. Залишилося вписати дві фрази: українською та англійською мовами. З англійської я впорався досить швидко. А з українського довелося повозитися.

Я не знаю української. І треба ж! - У Криму, тобто на Україну, серед маси відпочиваючих і місцевих жителів, - мені ніяк не вдавалося знайти кого-небудь, хто допоміг би написати на українському таку фразу: "Я вас запитую, коли припиниться це неподобство?" Або щось в цьому роді. Тоді, набравшись нахабства, я став шукати добре знають мову українців на пляжі, і після 15-20 невдалих спроб - знайшов. Молода симпатична жінка і дві її дочки взялися мені допомогти. Особливо цінні підказки робила молодша дівчинка, школярка. Забігаючи вперед, скажу, що їм вдалося вирішити цю важку задачу, і потрібна фраза увійшла в текст фейлетону.

Але далося їм це не просто і не відразу. Вони довго дзвонили кудись по мобільному телефону, з кимось консультувалися. І нарешті з радісними усмішками на милих обличчях, горді від виконаного обіцянки, піднесли мені шукане. Це було саме те, що потрібно.

Е. Калачін.

Судак, июнь 2007.