Літературний конкурс. Вам что, по рейках подзвонілі

Зіна чистила картоплю і час від часу поглядала на годинник. Чому сина так довго немає? Ну, да, ладно, діло молоде. Дзвінок у двері. О, нарешті!

Відео дня

- Зінаїда Іванівна, ви тільки не переживайте. Вашого Пашу забрали в міліцію.

- За що?

- Не знаю. Малий був на вулиці і бачив. Вони з Денисом на тачанці телевізор тягли. Може, менти подумали, що крадений. Денис зараз не працює. Він скуповує старі телевізори, ремонтує їх і продає. Може через це.

Зіна тремтячими руками натягла свої найкращі і модні речі, перешиті з свого і чужого секонд-хенду. Щоб виглядати пристойно, що не бомжихою. І побігла в районне відділення міліції. Замкнено. І тьма на вулиці. Зіна десять разів натиснула на дзвінок. Потім чобітьми стала бити в двері. Двері відчинилися.

- Вам чого?

- Мені Потрібний начальник відділку.

- Начальника немає. Що ви Хотіли?

- На якій підставі ви забрали мого сина у відділок?

- Розберемося. Виходьте.

- Нікуді я не піду, поки ві его НЕ випустить звідсі!

Мент бере Зіну в оберемок, гудзики від шуби летять на підлогу, і ставить її на тротуар за дверима. Броньовані двері зачиняються. Зіна без сил притулилася до дверей.

Протягом півтори години Зіна кожні півтори хвилини натискала на дзвінок. Під'їхав мікроавтобус. Висипали менти. До дверей підійшов мент в погонах капітана міліції. - "Що, що не пускають?" - Зіна розповіла свою історію і пообіцяла, що завтра про це дізнається вся Україна. - "Розберемося." Двері зачинилися.

Через двадцять хвилин син вийшов з дверей. "Вам что, по рейках подзвонілі?" - Сказав у дві даленіючі спини мент, що випустив сина.

- Що вони від тебе хотіли?

- А, п'ять гривень хотіли, а у мене не було. У Дениса були, але він не хотів давати. Каже, з якого дива? Вони ще переді мною вибачатися будуть.

Денис просидів у "обезьяннике" всю ніч.