УкраїнськаУКР
русскийРУС

Найважчі фільми всіх часів: список і опис

4 хвилини
3,1 т.
Найважчі фільми всіх часів: список і опис

Деякі фільми створені не для того, щоб їх переглядали з попкорном. Вони проникають під шкіру, залишають важкий осад і змушують сумніватися в людстві, в собі й у сенсі дивитися кіно взагалі. 

Відео дня

Нижче — десять картин, які критики та глядачі найчастіше називають найтяжчими за всю історію кінематографа. Кожна з них по-своєму нестерпна: якась ламає емоційно, чи викликає нудоту, якась картина просто не відпускає тижнями.

Якщо ви шукаєте легкий вечір — закривайте цю статтю прямо зараз. Якщо готові — вперед до перегляду.

Страх (Angst, 1983)

Австрійський кошмар, знятий ніби зсередини психопата. Фільм практично не має сюжету в класичному розумінні — лише випуск в’язня-маньяка, який одразу ж знаходить нову жертву: випадкову сім’ю в заміському будинку. Знятий довгими планами з суб’єктивної камери та з голосом за кадром, що коментує кожне бажання вбивці, "Страх"  викликає фізичне відчуття задухи й безвиході.

Танцюристка в темряві (Dancer in the Dark, 2000)

Ларс фон Трієр зняв мюзикл, від якого хочеться вити. Бйорк грає сліпу чеську емігрантку, яка працює на заводі, щоб врятувати сина від тієї ж долі, і поступово втрачає все. Фільм починається як сумна драма, а закінчується одним із найжорстокіших фіналів в історії кіно — настільки безнадійним, що багато глядачів фізично не витримували сеансів.

Білявка (Blonde, 2022) 

Це не біографія Мерилін Монро, а двохгодинний крик про те, як Голлівуд "пожирає жінок". Ана де Армас грає Норму Джин, яку систематично ламають усі — від матері до президентів. Фільм звинувачували в експлуатації, але саме цим він і страшний: показує механізм насильства так близько, що дивитися боляче незалежно від того, подобається вам підхід чи ні.

Харакірі (Harakiri, 1962)

Самурайська антиепопея, що розвінчує кодекс бусідо. Роніну дозволяють зробити сеппуку в дворі клану, але перед цим він спокійно розповідає, чому прийшов саме сюди. Те, що починається як розмірена історична драма, перетворюється на найжорстокішу критику лицемір’я, честі й суспільства, де форма важливіша за людину.

Іди і дивись (Come and See, 1985)

Найстрашніший фільм про війну, який коли-небудь знімали. Підліток із Білорусі приєднується до партизанів у 1943-му — і за два дні на екрані старіє на десятки років. Режисер Елем Климов знімав реальними снарядами й справжніми сльозами, тому "Іди і дивись" дивляться раз у житті — і потім намагаються забути.

Вбивці квіткової повні (Killers of the Flower Moon, 2023)

Останній на сьогодні Скорсезе — три з половиною години про те, як білі американці систематично винищували індіанців-осейджів заради нафтових грошей. Це не детектив і не вестерн — це повільний, методичний розтин американської мрії, після якого віра в людину тріскається остаточно.

Манчестер біля моря (Manchester by the Sea, 2016)

Звичайна американська драма про звичайну трагедію, від якої хочеться зачинитися в кімнаті й ніколи не виходити. Кейсі Аффлек грає людину, чий світ розвалився через одну ніч — і тепер він просто існує в руїнах. Фільм не дає жодної надії, лише тихо й точно показує, який вигляд має горе, коли воно стає хронічним.

Слон сидить спокійно (An Elephant Sitting Still, 2018)

Чотири години суцільного відчаю від китайського режисера Ху Бо, який наклав на себе руки відразу після монтажу. Чотири персонажі в провінційному місті цілий день рухаються до однієї точки — і кожен крок лише підтверджує, що виходу немає. Один із найтемніших фільмів XXI століття.

Твін Пікс: Вогонь, іди зі мною (Twin Peaks: Fire Walk with Me, 1992)

Приквел до серіалу Девіда Лінча, який показує останні сім днів Лори Палмер без жодного світла в кінці тунелю. Усе, що в серіалі було загадкою й натяком, тут — відкрита рана. Фільм настільки важкий, що його освистали в Каннах, а потім почали називати шедевром.

Доля людська (The Human Condition, 1959-1961)

Дев’ять з половиною годин про те, як важко залишатися людиною під час війни. Японський пацифіст Каджі проходить шлях від наглядача в концтаборі до солдата й біженця — і в кожній частині трилогії Масакі Кобаясі розчавлює глядача новими рівнями безнадії. Найвище досягнення антивоєнного кіно й, можливо, найважчий фільм, який коли-небудь знімали. 

OBOZ.UA пропонує також дізнатися про фільм "Служниця", прем'єра якого запланована у грудні 2025 року. 

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.