Яким був Донецьк 120 років тому: цікаві історичні фото

Колись на території, де нині знаходиться місто Донецьк, жили запорозькі козаки Кальміуської паланки. До XVII століття тут уже існували перші поселення, зокрема слободи Олександрівка, Григорівка, Семенівка, а також хутір Овечий. У цей період козаки проклали торговий і транспортний шлях Кальміусом, що з’єднував внутрішні землі з Азовським морем. Тут існували укріплені хутори-зимівники, з котрих у подальшому виникли поселення.

Відео дня

Початком історії сучасного Донецька вважається дата заснування селища Юзівка валлійським підприємцем Джоном Юзом у 1869 році. У мережі оприлюднили унікальні архівні фото міста.

Джон Юз розпочав будівництво металургійного заводу разом із робочим селищем у районі Олександрівки. Для забезпечення виробництва необхідним паливом він заснував "Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництв", яке займалося розробкою вугільних родовищ.

Влітку 1869 року, одночасно зі зведенням заводу та відкриттям шахт, на місці Олександрівки виникло нове поселення – Юзівка (або Юзове).

У тому ж 1869 році на цих територіях було засновано ще одне робітниче поселення – Смолянка. Воно з’явилося у зв’язку з будівництвом кузні та двох шахт, які Юз звів на землях, придбаних у поміщиці Смолянинової.

24 квітня 1871 року в Юзівці збудували першу доменну піч і 24 січня 1872 року отримали перший чавун.

Першими робітниками на копальнях і металургійному заводі стали місцеві мешканці, які спочатку працювали сезонно. Однак швидкий розвиток заводу з виплавки чавуну, машинобудівного підприємства, ремонтних майстерень та нових шахт призвів до значного приросту населення.

Якщо на початку свого існування Юзівка налічувала лише 164 жителі, то до 1907 року ця цифра зросла до 32 тисяч, перетворюючи поселення на великий промисловий центр.

На цій світлині – внутрішнє оздоблення першої церкви Юзівки – Преображенської. Доля храму виявилася трагічною. У 1922 році більшовицька влада вилучила з нього все цінне під гаслом "допомоги голодуючим". У 1930 році з будівлі зняли дзвони, обґрунтовуючи це потребою у кольорових металах. А вже наступного року собор остаточно знищили, підірвавши його начебто через нестачу будівельних матеріалів.

А це – турбінний зал Новосмоляниновської електростанції, 1913 рік. Спочатку електроенергія постачалася виключно для іноземних спеціалістів та промислових об'єктів, забезпечуючи потреби виробництва. Однак, із розвитком технологій та зростанням населення, ближче до 1910-х років електрика стала доступною і для місцевих робітників та їхніх сімей, поступово змінюючи умови життя в Юзівці.

Тож міф про "сталінську індустріалізацію" Донбасу не витримує перевірки фактами: промисловий потенціал Юзівки був закладений ще англійськими підприємцями, а радянська влада лише націоналізувала та частково модернізувала вже готові виробничі потужності.

Саме іноземці забезпечили електрифікацію селища, проклали залізничну гілку, що з’єднала заводи Юза з Харковом і Курськом, та заснували металургійні підприємства.