Яким було Кам’янське у минулому столітті: підбірка фото

Кам’янське – індустріальне місто в Дніпропетровській області, розташоване на берегах Кам’янського водосховища. Протягом ХХ століття воно пройшло шлях від селища при металургійному заводі до одного з провідних промислових центрів.

Відео дня

На архівних фото початку століття – перші кадри забудови міста типовими радянськими висотками. Кам’янське, як приклад типового радянського індустріального центру, дає уявлення про розвиток промислових міст в Україні у ХХ столітті.

Питання про походження назви "Кам’янське" має кілька трактувань. За однією з поширених версій, вона походить від імені козака Каміона, що нібито збудував зимівник поблизу Дніпра. Водночас інші дослідники, зокрема історик Дмитро Яворницький, пов’язували назву з дніпровими кам’янистими урвищами. Побутує також думка, що назва виникла завдяки підводній скелі, відомій серед човнярів як "камінь-розбійник". Існували й народні повір’я про Камінь-Оберіг, на якому був вирізьблений хрест – він вважався магічним символом захисту мандрівників.

Перші поселення на території сучасного Кам’янського виникли ще в козацьку добу. Згадки про Романівський курган, стратегічний пункт запорозьких козаків, датуються першою половиною XVII століття. Пізніше на цих землях сформувалися слободи Романкове, Карнаухівка, Тритузне, названі за іменами їхніх засновників. Із середини XVIII століття вони входили до складу Кодацької паланки Війська Запорозького.

Після знищення Січі у 1775 році поселення втратили автономію й набули статусу казенних військових слобід. Їх включили до адміністративних структур Новоросійської губернії – спочатку до Слов’янської провінції, згодом – до Катеринославської губернії.

До середини ХІХ століття Кам’янське залишалося віддаленим селом із населенням близько тисячі осіб. Основні заняття – хліборобство, тваринництво та рибальство. Зміни почалися у другій половині століття, коли імперська індустріалізація сягнула регіону. З’явилися млини, кузні, крамниці.

Справжній прорив у розвитку стався після спорудження Катерининської залізниці у 1880-х роках. Поблизу Кам’янського відкрили станцію Тритузна, що з’єднувала поселення з промисловими центрами Донбасу та Кривбасу. У 1884 році було збудовано шпалообробний завод – перше підприємство, орієнтоване на залізницю.

У 1920–1930-х роках місто розбудовувалося відповідно до радянської індустріальної політики.

Під час Другої світової війни Кам’янське зазнало значних руйнувань. Після визволення у 1943 році почалася масштабна відбудова.

У 1960–1980-х роках Кам’янське досягало піку економічного розвитку. Архівні фото цього періоду фіксують масову забудову житлових масивів, розвиток транспорту, створення парків, реконструкцію набережної.