Як картина: у мережі показали архівне фото Рахова
Місто Рахів розташоване у південно-східній частині Закарпатської області, в гірській улоговині на висоті 430 м над рівнем моря. Географічне положення, багата природа та гуцульська культура зробили Рахів одним із найвідоміших туристичних центрів регіону. У місті діє Карпатський біосферний заповідник, а також туристична інфраструктура – готелі, садиби.
Місто також відоме тим, що вважається географічним центром Європи. У мережі оприлюднили унікальні архівні світлини Рахова.
Походження назви
Існує кілька народних версій походження назви міста. Згідно з однією з них, назва пов’язана з діяльністю опришків, які нібито "рахували" тут награбоване у багатіїв і ділили його між бідняками. За іншою – купці, що подорожували між Трансильванією, Угорщиною та Галичиною, зупинялися тут для підрахунку прибутків.
Рання історія
Перша письмова згадка про Рахів датується 1447 роком, хоча регіон був заселений раніше. Початково тут оселялися гуцули з Галичини, такі як Мельничуки та Ворохти. Вони вели традиційний для гірських районів спосіб життя: вівчарство, бджільництво, полювання, рибальство.
У 1241 році через Карпати пройшла орда хана Батия, спустошивши значну частину регіону. Угорське впливання на ці території посилилося лише у XIV столітті, зокрема із створенням Марамороського комітату. Проте місцева шляхта (кенези) довго зберігала автономію та власну культуру.
Рахів у складі різних держав
Після битви під Могачем (1526 рік) Угорщина втратила незалежність, і частина Закарпаття потрапила під контроль Османської імперії, інша – до Габсбургів. У цей період активно розвивався опришківський рух, у якому рахівчани брали безпосередню участь. Вони воювали у лавах загонів Івана Пинті, Федора Бойка, Олекси Довбуша та інших.
У ХІХ столітті, під час входження краю до складу Австро-Угорщини, сюди прибули німецькі колоністи. Вони сприяли розвитку лісопереробної промисловості. Важливою віхою стало будівництво залізниці у 1895 році.
У 1896 році Рахів набув статусу повітового містечка – центру Тисодолинянського повіту Марамороського комітату. Гербом містечка стала голова оленя, що перегукується з давнішою символікою – зображенням повнофігурного оленя з печаток XVIII століття.
Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році рахівчани приєдналися до визвольного руху за возз’єднання з Україною. 8 листопада 1918 року в сусідньому селі Ясіня проголошено Гуцульську республіку. 14 січня 1919 року її війська звільнили Рахів від угорської адміністрації.
У травні 1919 року місто було окуповане румунськими військами, а Гуцульська республіка припинила існування. Вже у червні 1920 року Рахів увійшов до складу Чехословацької республіки. У міжвоєнний період регіон розвивався як туристичний осередок.
У березні 1939 року місто опинилося у складі Карпатської України, однак невдовзі було окуповане угорськими військами. У 1944 році Рахів зайняла Червона армія. Вже наступного року він увійшов до складу Української РСР.
Раніше OBOZ.UA публікував пам’ятки Львова у 30−40-х роках ХХ століття.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.