Як кадр із фільму: у мережі показали Кам’янець-Подільський у 1918 році

Старі фотографії – це не просто зображення минулого, а справжнє вікно у той світ, який більше ніколи не повернеться. Так, у мережі з’явилося унікальне фото Кам’янця-Подільського, зроблене у 1918 році. 

Відео дня

Світлину опублікували в групі "Старі фото України" на Facebook. На знімку — міська вулиця, викладена бруківкою, по якій неквапом йдуть люди, а поруч проїжджають вози, запряжені кіньми. Праворуч висить табличка з написом "Автомобілям їхати тихо" — деталь, яка ніби переносить у старе кіно. 

OBOZ.UA пропонує не лише побачити фото, а й зазирнути глибше в події, які формували вигляд і долю цього старовинного міста у буремному 1918 році.

Історичні фотографії, такі як світлина Кам'янця-Подільського 1918 року, є цінними джерелами інформації про минуле міста. Вони дозволяють нам побачити, яким був одяг, транспорт, архітектура та атмосфера того часу, та краще зрозуміти історичний контекст.

Кам’янець-Подільський — одне з найдавніших і найвизначніших міст України, що розташоване на Подільській височині, оточене мальовничими каньйонами річки Смотрич. Його стратегічне розташування зробило місто не лише торговим і культурним осередком, а й важливим адміністративним центром. У 1918 році місто перебувало на перехресті воєнних, політичних і культурних змін, які вплинули на його долю впродовж усього XX століття.

Після розпаду Російської імперії та початку визвольних змагань Кам’янець-Подільський опинився у вирі боротьби за українську незалежність. У місті розміщувався штаб Південно-Західного фронту, а згодом — уряд Української Народної Республіки. Кам’янець фактично став тимчасовою столицею УНР, коли Київ був під контролем більшовиків. Саме тут проходили ключові переговори між керівниками УНР і ЗУНР, відбувалася координація дій армій, планування наступу на більшовиків.

Окрім політики та війни, Кам’янець-Подільський у ті роки був і важливим освітнім центром. У 1918 році тут було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став відомий науковець і громадський діяч Іван Огієнко. Університет швидко став осередком українського духу — у 1919 році в ньому навчалося вже понад 1400 студентів. Водночас у місті діяли культурні інституції, театри, музеї, братства, які формували інтелектуальне тло для майбутніх поколінь.

Важливу роль у формуванні культурного простору міста відігравали церковні та наукові діячі. Так, у 1919 році засновано Кирило-Мефодіївське братство та Кам’янець-Подільський історико-археологічний музей, завдяки якому збережено десятки тисяч історичних артефактів, ікон, стародруків. Ці ініціативи закладали основи для розуміння української ідентичності в період, коли її існування перебувало під загрозою.

Та попри спроби створити нову українську державу, війна та хаос продовжували роздирати регіон. У листопаді 1919 року Кам’янець-Подільський перейшов під контроль польської армії, а вже в 1920-му — під владу радянської Росії. Поступово місто втратило свою роль політичного центру, натомість стало об'єктом радянської політики централізації, репресій та русифікації. Зміни торкнулись не лише влади, а й складу населення, серед якого до того часу панували українці та поляки, поряд із євреями, вірменами, росіянами.

У 1920-х роках Кам’янець-Подільський опинився у своєрідному прикордонному стані — між минулим, у якому місто було багатонаціональним і вільнодумним, та майбутнім, де воно ставало частиною радянської централізованої машини. Репресії, депортації, руйнування храмів і культурної спадщини у 1930-х роках стали болючими наслідками цієї трансформації. Проте на старих фото 1918 року ми бачимо зовсім інший Кам’янець — спокійний, величний, наповнений життям і гідністю.

OBOZ.UA раніше писав, що подивитися в околицях Кам’янця-Подільського під час подорожі містом. 

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.