Старі автобуси, каштани і спокійні вулиці: у мережі показали архівні кадри Черкас

Переживши складні повоєнні роки, Черкаси вступили у період справжнього урбаністичного вибуху. Місто, яке лише 1954 року отримало статус обласного центру, стрімко наздоганяло його у всьому – в промисловості, архітектурі і масштабах забудови.

Поки тут розростались хімічні гіганти "Азот", "Хімволокно" і "Хімреактив", населення Черкас росло, а отже розвивалася й інфраструктура. Тут виростали не лише житлові квартали, а я з’являлись магазини, готелі, возкали тощо. Якими були Черкаси у 1960-70-ті роки, показали на вінтажних фото у Facebook-спільноті "ЧеркасиІНФО - ПУЛЬС ТВОГО МІСТА".

Звісно, радянський будівничий ентузіазм завдав місту непоправних втрат. Так під час зведення меморіального комплексу "Пагорб Слави" знесли Свято-Троїцький храм і знищили археологічне городище на Замковій горі. Пагорб буквально насипали заново, і культурний шар тисячолітньої давнини зник під землею назавжди.

Але дещо вціліло – і саме ці будівлі сьогодні є живою пам'яттю про дореволюційні Черкаси. Будинок Цибульських на вулиці Хрещатик – найстаріша будівля в місті, зведена братами-купцями ще 1852 року. Спочатку частково дерев'яний, у 1890-х роках він був перебудований на триповерховий кам'яний і довгі роки залишався найвищою спорудою міста. Тарас Шевченко відвідував цей будинок у 1859 році — нині тут Музей Кобзаря.

Неподалік вцілів і видовищний Блакитний палац, як у народі називають колишній готель "Слов'янський". Він був зведений наприкінці XIX ст. для купця Скорини за проектом архітектора Владислава Городецького. Будівля поєднує класицизм, модерн і мотиви близькосхідної архітектури. Навіть сьогодні ця споруда виглядає справжньою перлиною Черкас. Особливо на тлі радянської забудови, що виросло поруч.

Радянська епоха залишила власні точки на карті міста. Магазини "Юність" і "Рубін" стали для містян 1960–70-х тим, чим були фірмові магазини в будь-якому обласному центрі СРСР – точками, куди йшли не лише за товаром, а й просто подивитися і побути серед людей.

Ринок "Колгоспний", або як його прозвали в народі "Шайба", є одним із найцікавіших зразків радянського архітектурного модернізму в Україні. Київська архітекторка Алла Аніщенко спроектувала його у вигляді ідеального кола діаметром 52 метри: конструкція тримається на системі металевих тросів і сітки, заповненої трикутними залізобетонними плитами вагою пів тонни кожна – разом вони утворюють візерунок, що нагадує бджолині стільники, і забезпечують рівномірне освітлення і вентиляцію по всій площі у 9382 квадратних метри.

Річковий вокзал, що стоїть на березі Дніпра ще з 1846 року, у радянські десятиліття переживав своє друге народження. Кременчуцьке водосховище, створене 1961 року після спорудження ГЕС, перетворило черкаський берег на частину великої водної артерії, і річковий вокзал знову став важливим транспортним вузлом.

Привокзальна площа формувалася як парадна брама міста – з характерною для тієї доби монументальністю і прагненням справити враження. Готель "Турист" виріс тут же поряд – типовий представник радянського готельного будівництва, де функціональність явно переважала над комфортом, але для міста це була важлива інфраструктура.

Раніше OBOZ.UA показував, який вигляд мало Рівне у 1970-ті роки.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.