Косів у 30-х роках: у мережі показали унікальні фото Прикарпаття

Опублікована унікальна колекція старих фотографій, що зображають місто Косів Івано-Франківської області у 30-х роках минулого століття. Ці світлини відкривають вікно в минуле, демонструючи архітектуру, побут та атмосферу адміністративно-торгівельного осередку галицької Гуцульщини.

Вони охоплюють міжвоєнний період, коли місто, розташоване біля підніжжя Карпат у долині річки Рибниці, активно розвивалося. Сьогодні Косів має статус історичного міста та міста-курорту, отриманий у 2001 та 2004 роках відповідно, проте його багата історія сягає корінням у глибоке середньовіччя. Найдавніша згадка про поселення датується 1424 роком, а містом воно стало у другій половині XVI століття завдяки цінним покладам солі.

Косів у міжвоєнний період

30-ті роки XX століття, коли Косів перебував у складі Польської Республіки, позначилися стійким розвитком народних мистецьких промислів.

Саме в цей час активно працювали килимарні, зокрема такі відомі як "Гуцульське мистецтво", а також приватні трикотажні майстерні. Місто було осередком різьбярства, вишивки, килимарства та кераміки, продовжуючи традиції, закладені ще у ХІХ столітті, коли тут діяла ткацька школа, заснована у 1882 році. Паралельно з цим, Косів переживав справжній курортний бум: щороку сюди приїжджали близько 3 тисяч відпочивальників, яких обслуговувала розгалужена мережа пансіонатів. На жаль, в цей період відбулося гальмування соляної промисловості, яка була історичною основою міста, і у 1938 році солярня була остаточно зупинена.

Політичне та громадське життя міста також було насиченим. У міжвоєнний період діяли численні українські товариства, такі як "Просвіта", "Бесіда", "Союз українок", "Пласт" та "Луг", які сприяли національному відродженню. Поряд з ними функціонували польські та єврейські організації, що відображало багатонаціональний склад населення. У Косові творила відома династія гончарів Рощиб'юків, а також гончарка Павлина Цвілик. Протягом десятиліття місто двічі розширювало свої межі: у 1929 році шляхом приєднання частин сіл Старий Косів та Вербовець, а в 1934-му – села Москалівка.

Трагічні сторінки історії

Ця ідилічна картина різко змінилася після 22 вересня 1939 року, коли в Косові була встановлена радянська влада. Під приводом допомоги "пригнобленим" були націоналізовані численні приватні господарства – пансіонати, крамниці та килимарні, що належали переважно полякам та євреям. Були ліквідовані всі українські політичні партії та громадські організації, а в ніч на 19 грудня 1940 року розпочалися репресії, під час яких було заарештовано та знищено 18 чоловіків як уявних "ворогів народу".

З початком німецько-радянської війни у 1941 році місто тимчасово захопили угорські, а згодом німецькі війська, що принесло нову хвилю терору. У жовтні 1941 року німці оточили єврейські квартали, розпочавши масові розстріли, зокрема на Міській горі, та вивезення сотень людей до гетто. Для захисту населення від сваволі у 1943 році в карпатських лісах була організована Українська Народна Самооборона (УНС), згодом включена до лав УПА.

31 березня 1944 року Косів був захоплений Червоною армією, і до літа залишався на лінії фронту, зазнавши значних руйнувань. Повоєнний період більшовицької влади ознаменувався розправами над нескореним народом, депортаціями та гальмуванням розвитку курортної справи. Однак саме тоді пріоритет було надано народним художнім промислам: були створені різьбярська артіль "Гуцульщина" та килимарські фабрики.

Після відновлення незалежності України у 1991 році, Косів спрямував усі зусилля на відродження культури, духовного життя та економіки, зосередившись на використанні свого величезного потенціалу як культурного центру Гуцульщини та розвитку туристичного бізнесу.

OBOZ.UA пропонує також зануритися в історію міста Івано-Франківськ.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.