Івано-Франківськ понад 70 років тому: у мережі показали архівні фото

Івано-Франківськ, колишній Станиславів та Станіслав, є сьогодні важливим економічним та культурним центром Прикарпаття і одним із головних осередків Галичини. Місто має багату, але сповнену драматизму історію, що особливо гостро проявилася у 40-х роках минулого століття.

Відео дня

Нещодавно у мережі з'явилися архівні фотографії, які дають уявлення про вигляд міста та його життя понад 70 років тому. Знімки охоплюють часи, коли місто пережило як радянські, так і нацистські репресії, а згодом — активне післявоєнне відновлення.

Ці історичні артефакти є цінними свідченнями того, як Станиславів вистояв у найжорстокіші часи. Його історія — це приклад незламності духу мешканців, які пережили тоталітарні режими.

Трагедії та терор Другої світової війни

З кінця вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів перебував у складі Радянського Союзу, і цей період позначився жорсткими репресіями НКВС проти місцевого населення. Апогеєм цього терору став таємний розстріл в’язнів та підозрюваних у Станиславівській в'язниці перед початком війни СРСР проти Німеччини. Рештки 586 жертв з кульовими отворами у потилиці були знайдені під час розкопок у 1989 році в урочищі Дем'янів Лаз, де нині відкрито меморіальний комплекс.

7 серпня 1941 року влада в місті перейшла до німецької адміністрації, і Станиславів на три роки опинився під нацистською окупацією. Цей період розпочався з масових вбивств єврейського населення. 12 жовтня 1941 року, під час так званої "кривавої неділі", було розстріляно близько 10–12 тисяч євреїв. Для тих, хто вижив, створили Станіславівське гетто, яке було офіційно "закрито" у лютому 1943 року через повне знищення єврейського населення. Загальні втрати населення в місті та області внаслідок нацистських злодіянь сягнули, за даними НДК, понад 128 тисяч осіб.

Відновлення та боротьба за незалежність

27 липня 1944 року місто було зайняте радянськими військами, і одразу розпочалося відновлення зруйнованого господарства, підприємств і залізниці.

Однак і повоєнний період був сповнений напруженої боротьби: 31 жовтня 1945 року курені УПА під командуванням Василя Андрусяка (псевдо "Різун") з боєм увійшли до Станіслава, захопивши магазини та вивізши трофеї до Чорного лісу.

Також радянська влада жорстоко карала тих, кого вважала причетним до повстанського руху: у січні 1945 року селянина Петра Мимохода прилюдно повісили за те, що в його хаті розташовувався штаб УПА.

У післявоєнні роки місто почало активно розвиватися. З 1959 по 1971 рік населення зросло майже вдвічі, з 66 до 110 тисяч жителів. У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя і було перейменовано на честь видатного письменника Івана Франка.

З кінця 1980-х Іванофранківці активно долучалися до демократичних перетворень. Національні синьо-жовті прапори були підняті над містом вже у квітні 1990 року, що стало символом прийдешніх змін. У 1991 році мешканці масово проголосували за незалежність України, підтвердивши прагнення до свободи.

На початку XXI століття Івано-Франківщина остаточно затвердила свій статус одного з найбільш україномовних регіонів країни. Мешканці міста стали активними учасниками національних протестів, зокрема Помаранчевої революції та Революції Гідності. Франківчани одними з перших вийшли на мітинги у листопаді 2013 року на підтримку Євромайдану, демонструючи свою громадянську позицію та незмінну прихильність демократичним цінностям.

OBOZ.UA пропонує також переглянути світлини, які розкриють Івано-Франківськ у 60-х роках.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.