Атмосфера вражає: у мережі показали старі фото Тернополя
У соціальних мережах оприлюднили архівні фотографії, які дозволяють зазирнути в минуле Тернополя та побачити його культові архітектурні пам'ятки до їхнього знищення радянською владою.
Спільнота "Мандрівка старим кордоном" у Facebook запропонувала дивовижну добірку ретро-світлин, що демонструють автентичну атмосферу старовинного Тернополя. На оприлюднених кадрах зафіксовано повсякденне життя містян, засніжені вулиці, прогулянки в парку та чоловіків, які плавають на човнах місцевою водоймою.
Особливе місце в експозиції посідають будинки на вулиці Гетьмана Сагайдачного та величний міський замок у важкі часи Другої світової війни.
Проте найбільшу увагу привертають унікальні знімки місцевих жителів, які прогулюються поблизу грандіозного Тернопільського парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі.
Римо-католицький парафіяльний храм Матері Божої Неустанної Помочі, який височів на розі вулиць Руської та Міцкевича, тривалий час вважався справжньою візитівкою та окрасою Тернополя. Споруджена за проєктом видатного львівського архітектора професора Теодора-Мар'яна Тальовського, ця неоготична будівля вражала своєю довершеністю.
Головною домінантою архітектурного ансамблю була струнка 62-метрова вежа-шпиль, яка не лише височіла над усім містом, а й паралельно виконувала функцію пожежного спостережного пункту. Внутрішнє оздоблення храму дивувало витонченою ріжбою головного вівтаря, амвона та розкішними вітражами Яна Фелікса Вигживальського. Поруч із релігійною спорудою активно діяв парафіяльний уряд та різні польські благодійні товариства.
Будівництво святині розпочалося наприкінці XIX століття завдяки збору добровільних пожертв, проведенню благодійних концертів і фестин, а сам наріжний камінь був урочисто освячений 8 вересня 1904 року за великого скупчення людей із навколишніх сіл. Офіційне відкриття та посвячення костелу відбулося 11 листопада 1908 року, після чого інтер'єр храму роками збагачувався коштовними мармуровими статуями роботи відомого різьбяра Петра Войтовича та інших митців.
Попри руйнування в часи Першої світової війни, споруду оперативно відновили. Проте з приходом радянського режиму після Другої світової війни над собором нависла смертельна загроза. У 1949 році більшовицька влада під приводом штучно вигаданого "аварійного стану" ухвалила рішення про знесення костелу заради створення на його місці центрального парку. Спочатку з будівлі демонтували вежу, а у 1954 році храм остаточно підірвали динамітом, згодом звівши на цьому історичному місці будівлю міського універмагу.
Попри тотальне руйнування архітектурного шедевра радянськими спецслужбами, окремі елементи внутрішнього оздоблення та сакральні реліквії все ж вдалося врятувати. Значну частину оздоби встигли вивезти до Польщі, а деякі горельєфи хресної дороги та велична скульптура Мадонни знайшли свій прихисток у стінах Середньої церкви Тернополя.
Окрім того, у 1950-х роках один із місцевих мешканців таємно вивіз з-під руїн чавунно-бетонний хрест-розп'яття Ісуса Христа заввишки чотири метри. Цю святиню було встановлено біля входу на цвинтар села Колодіївка, де вона зберігається і донині, нагадуючи про колишню велич знищеного парафіяльного собору.
OBOZ.UA пропонує побачити, яким був Тернопіль понад 100 років тому.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.