Березовська: потрібно більше амбіцій в енергетиці

Тема відновлюваної енергетики з прийняттям нової енергетичної стратегії стала особливо популярною. Одні кажуть, що у країни величезний потенціал у цьому напрямку, думка ж інших обмежується сьогоднішнім рівнем розвитку галузі без натяку на перспективи, мовляв, дайте освоїти те, що є. На світовому рівні про українську відновлюваної енергетики, на жаль, відомо небагато. І, бачачи позитивний стрибок у цьому напрямку протягом останніх двох років, українські фахівці всіляко намагаються сприяти тому, щоб закордонним інвесторам було цікаво альтернативне енергетичне терені нашої країни. У червні виконавчий директор Центру відновлюваної енергетики (IBCentre) Юлія Березовська взяла участь у заході з питань відновлювальної енергетики та сланцевого газу в країнах Східної та Центральної Європи, який відбувся в Лондоні. Про те, яке відношення до альтернативної енергетики України склалося в європейських фахівців, а також про перспективи галузі Юлія розповіла в ексклюзивному інтерв'ю "Обозревателю".

- Юлія, розкажіть, що за захід проходив у Лондоні. Яке ставлення до України з боку зарубіжних колег у сфері відновлюваної енергетики?

- Університетський коледж Лондона виступив організатором семінару, присвяченого догляду від газової залежності країн Центральної та Східної Європи. Як інструменти розглядався розвиток проектів у сфері сланцевого газу та відновлюваної енергетики. Я представляла український ринок, і мій доповідь була присвячена останнім досягненням України в сфері відновлюваної енергетики.

Враховуючи те, що лондонські колеги володіли ситуацією станом на кінець 2010-го року (дані Міжнародного енергетичного агентства та інших європейських дослідницьких організацій актуалізуються не так швидко), і саме ці дані сьогодні використовують багато, Україна в їхніх доповідях і баченні була в досить- таки безнадійному становищі, якщо говорити про стійку енергетиці. Тим більше приємно було бачити позитивну реакцію і наснагу європейських експертів у відповідь на презентацію досягнень галузі за останні роки. Для багатьох стало одкровенням те, що Україна сьогодні поставляє близько 10% річного обсягу паливних пелет, споживаних Євросоюзом, і є галузевим лідером з розвитку всіх секторів відновлюваної енергетики серед країн СНД. Я рада тому, що на цьому заході вдалося побороти скепсис щодо українського потенціалу в галузі, і показати, що за останній час стався ряд позитивних зрушень. І якщо ми будемо продовжувати в такому ключі, то, цілком можливо, через рік ми вже будемо на пристойному рівні, а через два-три - десь в чомусь і обженемо країни Центральної Європи.

Втім, можливий і негативний сценарій розвитку відновлюваної енергетики в Україні, оскільки ті законодавчі ініціативи, які існують сьогодні, створюють невизначеність для інвесторів. Крім того, національні плани з розвитку відновлюваної енергетики занижені.

- А хто є безпосереднім лідером у даній галузі?

- На даний момент це Німеччина і Китай, великих успіхів також досягли Іспанія та Італія, також в числі лідерів - США. Серйозні амбіції щодо розвитку відновлювальної енергетики сьогодні має Японія, яка після ядерної катастрофи 2011-го року поставила перед собою завдання в короткий термін стати "номером один" у сфері сонячної енергетики, наприклад. Великі успіхи у країн Північної Європи, які ставлять перед собою цілі досягти повного енергозабезпечення за рахунок поновлюваних джерел енергії. До них також недавно долучилася Німеччина, Національний енергетичний план якої - це 100% електроенергії з поновлюваних джерел до 2050-го року.

- У своєму звіті ви говорите про те, що 2011 рік став значущим в історії розвитку альтернативної розвитку енергетики. У чому це проявляється?

- У 2011 році в Україні були побудовані великі сонячні електростанції, також розпочалося будівництво сучасних вітропарків. Крім цього, ряд проектів перейшов у практичну фазу, сегментом зацікавилися приватні інвестори.

Крім того, відбулися зміни в нормативній базі, які, з одного боку, були спрямовані на підвищення привабливості інвестування в даний сегмент (держгарантії надання "зеленого тарифу", скорочення обсягу дозвільної документації та термінів проходження процедур для будівництва об'єктів та ін), з іншого - більш чітко вказали на умови розвитку проектів, такі як, "українська складова" проектів, який з 1 січня 2012 року стало необхідною умовою отримання "зеленого тарифу". Це означає, що, для того щоб претендувати на продаж електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, за підвищеним тарифом, девелопер проекту повинен обов'язково використовувати українські товари, послуги та активи, які мають становити 15% для проектів, реалізація яких почалася у 2012 році, 30 %-для проектів, реалізація яких почалася з 1 січня 2013 року і 50% - відповідно з 1 січня 2014 року. І якщо вимога в 15% здійснимо, то як забезпечити 50% місцевої складової, поки що ніхто не знає.

Основною рушійною силою щодо розвитку відновлювальної енергетики є сьогодні "зелений тариф" - спеціальна підвищена ціна на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. "Зелений тариф" робить розвиток проектів у сфері відновлюваної енергетики інвестиційно привабливим, і він гарантований законодавством України до 2030 року

- Які ваші прогнози щодо розвитку основних напрямів зеленої енергетики? Чого очікувати від кожного сектора і який з них найбільш перспективний?

- Розвиненість сегментів можна оцінювати по-різному - грає роль кількість гравців, обсяги інстальованих потужностей, частка в загальному енергобалансі (з останнім поки все погано - близько 1% становить вся відновлювальна енергетика в загальному енергобалансі).

У малій гідроенергетиці сьогодні є цілий ряд невеликих об'єктів, які успішно працюють. І в принципі, гравців у цьому сегменті відносно багато. Цей сектор досить відкритий, у ньому низький поріг входу для інвесторів. При цьому, сегмент залишається ненасиченим і має гарні перспективи розвитку.

У вітроенергетиці йшла дуже тривала підготовча робота. Практичний етап позначився лише в другій половині 2011-го року, коли в Україні був побудований перший невеликий вітропарк і була зібрана перша турбіна. Розвиток даного сегмента почалося з того, що безліч компаній зайнялися "упаковкою" проектів: "стовпили" і оформляли землю, готували проектну документацію землю а потім, залежно від ситуації, шукали інветора або виставляли проект на продаж. Але їхні плани в більшості своїй провалилися. На сьогоднішній день основні гравці в цьому сегменті вже позначилися - це ДТЕК і "Вітрові парки України". Водночас, примітно, що на практичну стадію виходять невеликі гравці з проектами вітропарків на кілька десятків мегават. Також в цьому сегменті очікується хвиля поглинань і покупки розроблених проектів. Підводячи підсумки, скажу, що сьогодні вітроенергетика в Україні переживає Етам активного розвитку, і має хороші подальші перспективи. Більш того, якщо подивитися статистичні дані, що стосуються частки різних джерел електроенергії в загальному енергобалансі, то видно, що вітроенергетиці відводиться найбільша роль серед поновлюваних джерел.

Сонячна енергетика України, що має найвищий тариф, є на сьогоднішній день "лампочкою", на світло якої летять багато інвесторів. У цьому зв'язку з позитивних моментів варто відзначити, що ряд приватних інвесторів на сьогоднішній день вже вкладає гроші в створення невеликих об'єктів на 5-10 МВт.

Цей саме той шлях розвитку ринку, який, як нам здається, є оптимальним, оскільки він дозволяє залучити у розвиток ринку безліч гравців і створити здорове конкурентне поле.

На мою думку, відновлювальна енергетика в Україні має йти не шляхом гігантоманії, повинен однозначно розвиватися сегмент середніх і малих об'єктів, як це прізошло на розвинених ринках. Так зване "німецьке енергетичне диво" дозволило Німеччині зараз прийняти оновлений енергетичний план, згідно з яким вона суверенно рухається до 100% поновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі до 2050 року. На даний момент у них по країні вже більше 20%, а в Баварії - 28%. Так що розмови про те, що перехід на альтернативну енергію неможливий - це міфи, які виникають на грунті небажання, страху, і, безумовно, через нестачу знань, досвіду, і, звичайно, небажання інвестувати в інфраструктуру, в мережі, які й так нуждаються в глобальної реконструкції, модернізації.

Подивимося на Німеччину. Німеччина - це якраз приклад розвитку ринку за рахунок того, що всі платоспроможне населення, по суті, кожна людина прийняв для себе рішення, що потрібно вкладати гроші в акції компаній, які розвивають сектор відновлюваної енергетики, або ж ставати інвестором самостійно і монтувати на свій будинок сонячну електростанцію, а на різниці в тарифах - зеленому і звичайному - заробляти.

- Розкажіть трохи докладніше про зелений тариф. Що він собою являє, кому доступний і наскільки поширений в Україні?

- Саме з прийняттям закону про зелений тариф в Україні почала розвиватися галузь відновлюваної енергетики. "Зелений тариф" - це тариф з урахуванням спеціальних коефіцієнтів, на які множаться вартість електроенергії. В даному випадку, згідно з формулою, вартість електроенергії для другого класу споживачів множиться на коефіцієнт, який є індивідуальним для кожного з напрямків відновлювальної енергетики та враховує вартість і терміни окупності проектів у цій сфері. Все це прив'язується до співвідношення євро-гривня. Тарифи по суті у нас зафіксовані в євро на 1 січня 2009 року, але кожного місяця коливаються залежно від співвідношення євро-гривня. Тобто, в разі здешевлення євро щодо гривні тариф не допускає здешевлення тарифів через девальваційні процесів.

- Наскільки доступне використання зеленої енергетики за зеленим тарифом для українців?

- Такі проекти у нас поки доступні лише для юридичних осіб. Фізособам реалізувати такий проект в Україні поки неможливо. Для того, щоб отримати зелений тариф для об'єкта генерації обов'язково потрібно стати учасником оптового ринку електроенергії та отримати ліцензію на генерацію. Для цього, згідно з чинними нормативними актами, необхідна реєстрація у формі юрособи. В Україні законодавча галузева база така, що компаніям необхідно збирати однаковий пакет документів як для об'єкта на 25-30 Квт, так і на 250-300 МВт. Водночас, хочу підкреслити, що в Німеччині більше 60% всіх потужностей сонячних електростанцій - це домашні електростанції.

- Нова енергостратегія, на думку аналітиків ринку, не повною мірою відображає потенціал України в цій галузі. При цьому Міненерго переконане, що в документі всі показники щодо розвитку альтернативного енергосектора абсолютно адекватні. Як оцінюєте новий документ Ви, адже найбільшу кількість суперечок відбувається саме навколо альтернативної енергетики?

- Міністерство брало участь у розробці цього документа. Там же підписувалися документи щодо входження України до Енергетичного співтовариства, де чорним по білому написано: 12% до 2020 року. У нас тепер є 10% в кращому випадку до 2030 року. Безумовно, Міністерство енергетики та вугільної промисловості в першу чергу захищає інтереси традиційної енергетики та вугільної промисловість. По суті, вони роблять те, що повинні робити. Напевно, їх складно в чомусь дорікнути. Адже, на жаль, в міністерстві досі немає департаменту з відновлюваної енергетики. В Україні на міністерському рівні немає жодного органу, який би захищав в Україні відновлювану енергетику. Що, безумовно, позбавляє цю галузь права голосу на урядовому рівні. Очевидно, такий дисбаланс і привів до того, що інтереси відновлюваної енергетики за великим рахунком захищати нікому. У нас є Держагентство з питань енергозбереження та енергоефективності, але йому знизили статус. Це відомство раніше могло хоч якось претендувати на те, що воно перетвориться на повноцінне міністерство, принаймні вони були безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів, що означало можливість більш вільного розвитку. Зараз ця структура підпорядкована Міністерству економічного розвитку і торгівлі, де відновлювальна енергетика - це один із сотень тисяч питань, які стоять на порядку денному. Безумовно, це теж не сприяє розвитку.

Що стосується самої Енергетичної стратегії, то нам потрібно будувати більш амбітні плани. Більш того, технічна база для цього є. Ті цифри, які вказані сьогодні, за словами представників Міненерго, були закладені в документ, виходячи з потужності під'єднання, можливою на даний момент - 6 ГВт. Тобто, закладаючи такі ж цифри на 2030 ми що, припускаємо, що за цей час нічого не зміниться в кращу сторону? Може, і мережі не будуть відремонтовані? Більш того, ці цифри занижені. Наскільки мені відомо, фахівці "Укренерго" дають більш високі цифри. Тут, як виявилося, мав місце людський фактор, коли хтось комусь не надав вчасно інформацію, хтось настільки далекий від відновлюваної енергетики та настільки не знає цей сегмент, що, природно, прийняв неправильне рішення на рівні розробки і, відповідно , доніс неправильну інформацію керівництву. Це віддаляє реалізацію нашого прагнення до євроінтеграції. У України за останній рік з'явився шанс вибитися, нехай не в лідери, але в рейтинг країн, про які починають говорити, як про інвестиційно привабливих, в які починає текти капітал. Так, поки що багато приїжджали і оцінювали нас з точки зору того, що буде. Вони вже знають, що не може бути в цій країні все легко і просто, і, безумовно, через якийсь час ситуація може погіршитися. Ми, по суті, цією стратегією підтверджуємо побоювання інвесторів.