Катамадзе: товарообіг між Грузією і Україною може зрости в два рази

2,2 т.
Катамадзе: товарообіг між Грузією і Україною може зрости в два рази

Приклад грузинської економіки вельми цікавий не тільки різного роду експертам, але також політикам, бізнесменам і звичайним людям. За останні десять років Грузія зробила значний ривок у розвитку, що дало їй можливість перетворитися з відсталої пострадянської держави в сучасну державу, в партнерстві з якої зацікавлені і Євросоюз, і Сполучені Штати. Однак багатьох сьогодні цікавить: не закінчаться настільки райдужні економічні перспективи Грузії з приходом до влади оновленого парламенту на чолі з новим прем'єр-міністром Бідзіною Іванішвілі? Про рівень зарплат і проблеми працевлаштування, інвестиційний потенціал грузинської економіки, зовнішньоекономічному курсі Грузії, перспективи розвитку україно-грузинських відносин в інтерв'ю "Обозревателю" розповів посол Грузії в Україні Григол Катамадзе.

- Зараз ЗМІ пишуть про те, що жителі Грузії масово страйкують. Страйкують шахтарі, портовики, будівельники ГЕС, водії автобусів. Здається, що вся Грузія тільки й чекала зміни влади, щоб кинутися в забастовочную боротьбу. З чим, на ваш погляд, пов'язана причина такого сплеску невдоволення населення?

- Чесно вам скажу, у мене теж це питання виникає. Чому саме зараз? Що відбувається? Так, в країні достатньо проблем. Тим не менше, ці страйки відбуваються там, де виробництво працює. Наприклад, шахти, залізниця, муніципальний транспорт та інші підприємства. Всі вони приватні. Це приватні інвестиції.

Відео дня

Наскільки відомо, люди виступають за 100% підвищення зарплати. Я не знаю, наскільки актуальні ці вимоги, так як не знаю, скільки отримують співробітники цих підприємств. Але я згадую ті періоди, коли підприємства були державними, якісь заводи просто стояли. На той момент не те що про 100% збільшенні зарплати не йшлося, у людей взагалі зарплати не було. Потім держава пішла шляхом пошуку приватних інвесторів для цих підприємств. Віддали у приватні руки. І сьогодні, я вважаю, є одне велике питання до всіх інвесторів, у яких страйкують робітники.

Я далекий від думки про те, треба чи не треба підвищувати зарплату, так як не володію тонкощами ситуації. Але я знаю, що середня заробітна плата на цих приватних підприємствах коливається між 400-800 доларів. Багато це чи мало в сучасній Грузії? У порівнянні з тим періодом, коли підприємства були державними, ситуація виявилася у багато разів краще. Але в порівнянні з сьогоднішнім днем, можливо, це погано. Однак цю ситуацію мають вирішувати виключно робочі і власники підприємств шляхом переговорів.

- А скільки сьогодні складає середня зарплата в Грузії?

- Треба трошки розмежувати, тому що є бюджетна сфера та комерційна. У бюджетній сфері зарплата становить 350-400 доларів. У комерції зарплата, як уже казав, 400-800 доларів.

Як показують грузинські ЗМІ, багато робітників незадоволені тим, що іноземні працівники, які привозили інвесторами для роботи в Грузії, отримують набагато більше місцевих жителів. Зрозуміло, що така ситуація не може подобатися тим, хто живе і працює в Грузії. Саме тому в грузинському законодавстві чітко сказано: близько 70% співробітників на підприємствах повинно бути найнято на місці.

Думаю, що причина невдоволення грузинських трудяг пояснюється просто. Швидше за все, інвестори запрошують з-за кордону висококваліфікований персонал, якому і платять великі гроші за знання та досвід. Зарплата у нього більше ще й тому, що іноземець повинен, наприклад, знімати житло. Тому в цих страйках певну роль може зіграти людський фактор. Якщо грузинський фахівець бачить, що за кордону приїхали його колеги, які отримують велику зарплату, давайте говорити відверто, цей факт не може не дратувати.

У такій ситуації для вирішення конфлікту повинні включатися якісь механізми. Той же галузева профспілка, який повинен бути захисником інтересів людей.

- Хотілося б торкнутися теми безробіття та працевлаштування в цілому. Наскільки відомо, в Грузії рівень безробіття становить близько 20%. Як, на вашу думку, потрібно вирішувати цю проблему?

- Я думаю, потрібно залучати інвестиції та реалізовувати різні проекти. Маленький приклад. Якби ми не будували автобан під Тбілісі, який буде протяжністю 400 км, а вже готове 160 км, то не було б створено тисяч нових робочих місць у Грузії. Причому робочі місця створюються не лише на будівництві самого автобану. Як тільки дорога була побудована більше ніж на 50 км, вздовж траси почали з'являтися кафе, заправки, маркети, а адже це все теж робочі місця.

Потрібно розуміти, що чарівної палички за рішенням проблем - для створення тих же робочих місць або для підвищення зарплат - не буде. Вирішуватися проблеми будуть тільки за умови проведення реформ і за умови реалізації проєвропейського вектора політики та економіки.

- Якщо говорити про перспективи розвитку грузинської економіки, хотілося б поговорити про вашу енергетичній сфері. Грузія вже є експортером електроенергії. Тим часом, в країні ще будується каскад ГЕС. У зв'язку з цим питання: чи не створить таку кількість ГЕС надлишку електроенергії в регіоні?

- Значить, давайте по порядку. До 2005 року можна вважати, що Грузія не експортувала електроенергію. Більше того, до 2004 року в системі енергетики не було порядку. Пам'ятаю, як у 2003 році в країні було дійсно темно навіть по великих святах. В цілому електроенергію давали по годинах навіть до столиці, не кажучи вже про периферію. І раптом, коли в 2005-2006 роках у цій сфері був наведений порядок, вся країна раптом засяяла електрикою. Треба зауважити, що це було серйозним досягненням ще й тому, що на той момент в Грузії не було побудовано ніяких нових електростанцій.

Однак для того, щоб вирішити питання поставок електроенергії з Грузії на експорт, знадобилися нові потужності. Плюс до цього в країні почалося інтенсивне будівництво. Це теж стало причиною додаткових потреб в електроенергії. Таким чином, починаючи з 2006 року, країна в прямому сенсі вийшла з темряви і перетворилася на експортера електроенергії.

Для мене гарним показником став серпні 2008 року, коли російсько-грузинська війна була в активній фазі. Так от, навіть на той період не припинялася подача електроенергії в південні федеральні округи РФ, куди ми продаємо електроенергію. Сьогодні електроенергію ми продаємо в Азербайджан, Вірменію, Туреччину. Торік через турецьку електромережу спробували продати електроенергію в Європу - до Сербії, на Балкани.

Тепер поговоримо про потреби Грузії в електроенергії. Ці потреби постійно зростають, тому що в нашій країні йде активне будівництво і його обсяги ми не можемо припиняти, так як сьогодні активно забудовується, наприклад, Азербайджан і Туреччина. Якщо інші країни розвиваються, чому наша країна повинна залишатися позаду? Адже це серйозна конкуренція в тій же туристичної галузі.

Візьмемо ту ж Туреччину. Наші сусіди затвердили стратегію розвитку північній частині країни, яка межує з Грузією, до 2024 року. На той момент північне узбережжя Туреччини має бути, якщо сказати грубо, не гірше, ніж середземноморське. І що виходить сьогодні? Грузія зараз активно розвиває наше причорноморське узбережжя, що дозволяє на кілька років випередити Туреччину в розвитку туристичного бізнесу. Якщо ми припинимо цей процес, потім вже ніколи не зможемо наздогнати наших сусідів у цьому сегменті економіки. І що тоді? Туристичний потік перекочує в інші країни. З урахуванням того, що у Туреччині відмінні конкурентні можливості у розвитку туризму, нашого туриста потім дуже складно буде повернути.

Повертаючись до теми електроенергії, варто відзначити: раз в нашій країні будівництво не зупиняється, то, відповідно, ростуть і обсяги споживання електрики. Крім того, споживання електроенергії зростатиме в Туреччині, Азербайджані, Вірменії, Росії. Тому з точки зору експорту електроенергії проблеми немає.

Треба сказати, для розвитку цього сегмента економіки ми створили дуже пільгові умови на ринку електрики. Це допомогло залучити в країну інвестиції для будівництва гідроелектростанцій. Адже в підсумку цей бізнес дозволяє вигідно будувати і продавати електроенергію не тільки в країні, але і за кордоном. І ніяких заборон не існує.

Важливо відзначити, потенціал для розвитку цього сегменту економіки унікальний. Сьогодні наша країна використовує для виробництва електроенергії тільки 20% гідроресурсу. Коли в 2020 році ми закінчимо будівництво всіх запланованих гідроелектростанцій, використання гідроресурсу збільшиться до 40%. Тобто залишаться ще можливості для розвитку електроенергетики. І якщо виникне попит, Грузія обов'язково вирішить питання пропозиції.

- Наскільки розумію, у грузинської економіки є чималий потенціал не тільки в секторі енергетики. Які галузі також перспективні з точки зору залучення інвестицій?

- Я думаю, що поки незайнятої нішею є сільське господарство. Але тільки не треба дивитися на цей сектор економіки примітивно, згадуючи тільки про виноградарство та виноробство. Цей бізнес сьогодні в приватних руках, але дуже активно розвивається. Насправді в Грузії можна розвивати всілякі види сільського господарства. Наприклад, тваринництво. Причому не тільки велика рогата худоба, а й свинарство, чого немає в Грузії. Крім того, у нас немає птахофабрик.

Треба сказати, для інвесторів розвиток сільського господарства було б цікаво не тільки з точки зору невеликого грузинського ринку або невеликого кавказького ринку. Цей бізнес був би цікавий інвесторам з точки зору інтеграції Грузії в Європейський Союз. Думаю, що багато іноземних інвесторів серйозно не замислювалися над тим, щоб перенести в нашу країну виробництво, а даремно. Адже в недалекому майбутньому їх продукція з Грузії могла б експортуватися на величезний європейський ринок. Адже на європейському континенті живе півмільярда осіб. І частиною Європи з точки зору економічних відносин незабаром може стати Грузія.

Крім того, реалізація інвестиційних проектів у Грузії може бути цікава з точки зору грузино-американських відносин. Справа в тому, що на лютневій зустрічі президентів Грузії і США Барак Обама заявив про початок процесу підготовки угоди про вільну торгівлю між нашими країнами. США також можуть стати ще одним величезним ринком для грузинської продукції. Тому впевнений, потенційним інвесторам є про що подумати, адже наша країна вельми цікава з точки зору економічних можливостей розвитку бізнесу.

- Наскільки активно сьогодні йдуть в країну інвестиції? І в які сектори економіки в першу чергу?

- Енергетика, транспорт, інфраструктура, - інвестиційні проекти в цих секторах економіки розвиваються дуже активно. Менше було інвестицій в сільське господарство. Цьому сегменту раніше приділялося менше уваги, так як доводилося займатися буквально всім і розвивати економіку в цілому. Але зараз настав час і для розвитку сільського господарства. Невипадково адже новий прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі заявив про пріоритетність розвитку сільського господарства. Більше того, зараз створюється спеціальний фонд з обсягом більше 700 млн. доларів з метою вкладення державних коштів у розвиток сільського господарства.

До слова сказати, сьогодні форма розвитку спільних - державних і приватних - проектів виявляється досить ефективною. Цей досвід можна підкріпити таким прикладом. У Грузії кілька років працює спеціальний партнерський фонд, який працює за наступним принципом: якщо в країну приходить серйозний інвестор, для гарантування безпеки та результативності роботи держава пропонує йому реалізовувати проект спільно. І якщо інвестор згоден, тоді влада виділяють на реалізацію проекту кошти з партнерського фонду в розмірі від 20 до 51% вартості бізнесу. Згодом, якщо інвестор виявить бажання, він зможе викупити державну частку і зробити бізнес повністю приватним. Думаю, цей приклад підтверджує, що Грузія намагається створити оптимальні умови для розвитку бізнесу іноземними інвесторами.

- Як ви оцінюєте рівень грузино-українських відносин? На вашу думку, чи будуть якісь зміни у векторі взаємин наших країн з точки зору зміни складу парламенту Грузії?

- Знаєте, історично так склалося, що Україна і Грузія завжди мали добрі партнерські і дружні відносини. Ніякі коливання, що стосуються змін у владі - ні в Україні, ні в Грузії, - не впливали негативно на наші стосунки. Я згадую 2002 рік, коли в парламент України проходили вибори. Тоді до Києва приїжджала спікер парламенту Грузії, на той момент, Ніно Бурджанадзе. Ми зустрілися практично з усіма лідерами політичних сил, які пройшли до парламенту 2002 року в Україні. Були дуже хороші зустрічі з усіма політиками.

Коли закінчилися ці зустрічі, я говорю Ніно Анзоровна: "Ви звернули увагу, що об'єднує всі політичні сили, з якими ми зустрілися в Україні, незважаючи на радикальні відмінності між їх ідеологіями?". Вона запитала: "І що?". Відповів: "Вони однаково люблять Грузію". Я давно це помітив. І всі роки бачу, що це реально підтверджується нашими взаєминами.

У 2010 році в Україні знову сталися політичні зміни і лідер Партії Регіонів Віктор Янукович переміг на президентських виборах. Тоді багато говорили про те, що відносини між нашими країнами зміняться і, м'яко кажучи, охолонуть, мало не припиняться. Нічого подібного. Я тут запозичить слова президента Грузії Михайла Саакашвілі, який сказав рік тому: "Такої активності у взаєминах між Грузією і Україною, напевно, не було за багато років".

Варто звернути увагу, яке величезне рух між країнами відбувається. Приблизно на 40% на рік щороку зростає відвідування Грузії українцями, причому до нас приїжджають не лише туристи, а й представники політичних кіл та бізнесу.

У 2011 році в торгово-економічних відносинах ми вийшли майже на рівень докризового періоду. Товарообіг склав 860 млн. доларів. Для порівняння: у 2007 році був максимальний показник в 1 млрд. доларів. І вже за шість місяців нинішнього року товарообіг між нашими країнами склав 460 млн. доларів. І цей напрямок активно розвивається.

Якщо говорити про розвиток грузино-українських відносин з точки зору минулого десятиліття, то варто відзначити, що перспектива розвитку наших взаємин вражає. Щоб це зрозуміти, достатньо згадати обсяги товарообігу 2001 року - 47 млн. доларів. У порівнянні з нинішніми обсягами, це, звичайно, крапля в морі. Але треба сказати, що і нинішній рівень товарообігу не є межею.

На мою думку, якщо наші країни будуть продовжувати розвивати економічні відносини в тому ж темпі, що і за останнє десятиліття, ми реально можемо в найближчі півтора-два роки вийти на позначку в 1,5 млрд. доларів, а протягом п'яти років - на позначку в 2 млрд. доларів. Треба сказати, реальні можливості для цього є і в Грузії, і в Україні.

Однак, хоча потенціал для розвитку наших відносин є, потрібно обом країнам докладати певних зусиль: проводити бізнес-форуми, створювати умови для залучення інвестицій. І тоді запрацюють поки що незадіяні торгові механізми. І тоді наступне десятиліття ознаменується ще більшими успіхами в розвитку грузино-українських взаємин, ніж було зазначено попереднє десятиліття.

- У яких секторах економіки йде найбільша взаємодія Грузії та України?

- Зараз, якщо говорити про торгівлю, то превалює український експорт до Грузії. В основному це металургія і сільське господарство. Але є перспективи для розвитку відносин в аграрному та енергетичному секторах.

З точки зору інвестицій в Грузії український бізнес найбільше розвиває, наприклад, транспортний напрям, інфраструктурні проекти. Розумію, що український бізнес перш, ніж прийняти якесь рішення, все дуже акуратно вивчає і ретельно все зважує. Може, часто дуже довго, але здійснює проекти дуже швидко. І от зараз саме настав той момент, коли український бізнес дуже активно цікавиться можливістю вкладення інвестицій в грузинську економіку. До слова сказати, я не виключаю можливості також вкладення грузинський інвестицій в Україну.

- На вашу думку, чому український бізнес більше інвестує в Грузію, більше щастить товарів у вашу країну, а не навпаки?

- Справа в тому, що в Україні більше можливостей. Я говорив, наприклад, про металургію. У вас розвинена металургійна галузь, розвинена та ж хімічна галузь. А продукція, вироблена в цих сегментах економіки, звичайно ж, затребувана в Грузії.

- А грузинський бізнес як працює? Віддає перевагу інвестувати в грузинську економіку або вибирає для свого бізнесу якісь інші країни?

- Поки що наш бізнес інвестує більше в грузинську економіку. Але був такий інвестиційний досвід грузинського бізнесу, пов'язаний з Україною. Кілька років найбільший комерційне банківська установа Грузії - "Банк Грузії" - придбав банк в Україні і створив тут компанію, яка займалася, так сказати, інвестиційними проектами. Вони тоді вельми велику суму інвестували, якщо не помиляюся, - 98 млн. доларів. Попрацювали досить тривалий час, але два роки тому продали свій український бізнес і сконцентрувалися на розвитку бізнесу в Грузії.

Не виключаю, що в майбутньому грузинські інвестиції будуть активно залучатися в Україну. Не буду називати конкретні сфери. Але спілкуючись з грузинськими бізнесменами, бачу, що у них є живий інтерес до певних напрямків. Але поки не хочу забігати вперед.

- Загалом, якщо говорити про зовнішньоекономічному курсі Грузії, то хотілося б дізнатися: з якими країнами, крім України, ваша країна активно працює?

- У нас перша трійка країн-партнерів - це Азербайджан, Туреччина, Україна. У торговому балансі Грузії приблизно третє місце займає Україна, іноді друге.

Лідер - Азербайджан. І це не дивно. Це дуже близький сусід наш. І Азербайджан інвестує дуже багато проектів до Грузії. Наприклад, великий проект сьогодні реалізується з будівництва залізниці, яка зв'яже Азербайджан, Грузію і Туреччину. Наприкінці наступного року запрацює це залізничне сполучення. Крім того, Азербайджан інвестує в інші інвестиційні проекти, наприклад, у будівництво нафтового терміналу та хімічного заводу. Це дуже великі інвестиції.

Що стосується Туреччини, то ця країна також вкладає великі інвестиції в грузинський бізнес. Причому інвестиції йдуть в різні сектори, наприклад, в сільське господарство, але в основному, це енергетика. Так, одним з проектів, вартістю 500 млн. доларів, є будівництво високовольтної лінії електропередач.

Однак є й інші країни, які підтримують активні партнерські відносини з Грузією. Зокрема, дуже активно інвестують Об'єднані Арабські Емірати, Нідерланди.

В принципі, першу трійку країн-партнерів я вам назвав, але в цілому географія дуже широка. І я думаю, список країн-партнерів Грузії в найближчому майбутньому буде розширюватися. Для цього є величезні можливості. Однак упевнений, наскільки активно Грузія не розвивала б економічне співробітництво з різними державами світу, Україна все одно залишиться нашим особливим партнером і другом. Як уже говорив, так склалося історично.