Зарубінський: "Расизм в Україні і в Європі - це день і ніч"

Про толерантність українців і про те, що стоїть за гучними заморськими звинуваченнями - в інтерв'ю голови профільного комітету Ради Олега Зарубінського.

За останні кілька років українці майже звикли до "щедрим" звинуваченнями з боку "цивілізованого Заходу". Спочатку ми дізналися, що геть не здатні до будівництва стадіонів і готелів. Потім (коли стадіони та готелі були побудовані успішно), - що демократії у нас менше, ніж у співтовариства бурих ведмедів, що живуть в сибірській тайзі. Все це наш брат зносив мужньо, стійко, і з почуттям гумору. Однак коли на поважному британському телеканалі заявили, що темношкірим уболівальникам в Україні краще не сунутися, а не то назад вони повернутися в гробах, наш обиватель злегка "офігів". "Бред сивої кобили!" - Готовий був процитувати улюблені слова президента Леоніда Кучми будь-який житель нашої держави. Що найцікавіше - з такою оцінкою повністю погодилися вболівальники з країни Туманного Альбіону. Які в Донецьку навіть сатиричне хода влаштували. Група британців, у тому числі африканського походження, несли труну з написом, зверненої до екс-капітану їхньої збірної, в інтерв'ю ВВС Налякані співвітчизників українськими трунами: "Кемпбелл, ти не правий!" Про те, яка у нас реальна ситуація в сфері міжрасових відносин , і що стоїть за подібними "сенсаціями" з країн "зрілої демократії" - в інтерв'ю голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олега Зарубінського.

- Днями стало відомо, що Англійська футбольна асоціація готує офіційну скаргу на телеканал "BBC". Який напередодні Євро цілеспрямовано дискредитував приймають чемпіонат країни, звинувативши Україну і Польщу в расизмі. Як ви думаєте, чому з нас расистів зробити намагалися?

- Ці звинувачення були безглуздими. Тим більше, що вони продукувалися журналістами з країни, де расизм зустрічається досить часто. Показово, що один з колишніх капітанів національної збірної Великобританії був позбавлений капітанської пов'язки саме за расизм. Але я не думаю, що подібні нападки є чимось випадковим. Ось у Німеччині одне з видань назвало Україну країною повій. Все це потрібно розглядати в комплексі - як прояви антиукраїнської інформаційної кампанії, яка йде повним ходом. Розгорнули чи її самі ці брудні писаки? Чи не, знаю, не впевнений. Я не виключаю, що журналістів надихають деякі лицемірні політики. Які висувають на адресу нашої країни абсолютно брехливі звинувачення.

- Але навіщо це політикам потрібно?

- Коли в своєму будинку не все гаразд, а тим більше, коли будинок загрожує звалитися, хочеться відволіктися від домашніх справ. І починаються розмови: що сусід поганий, що родичі не такі, що інший народ винен. Я от зараз дивлюся в Інтернеті інформацію про економічну ситуацію в ЄС. В Іспанії, наприклад, офіційна статистика ще тиждень тому показувала 24% безробіття. Зараз вже 25%. А серед молоді - всі 50%. Ці факти свідчать про те, що єврозона найближчим часом може потерпіти повний крах. Для мене показово думку такої авторитетної інституції, як Фонд Блумберга. Так от, за його оцінками, ймовірність розвалу єврозони в наступному, 2013 році, перевищує 60%. Можна навести й інші приклади про серйозні проблеми Євросоюзу. Я не зловтішаюся з цього приводу, навпаки, вважаю, що це дуже погано для України. Але тут питання в тому, що їх політики хочуть показати, що десь є ще гірше. Мовляв, десь по вулицях ходять суцільні бандити, повії і расисти. Тобто, ми маємо справу зі спробами переключити увагу громадян ЄС на якісь зовнішні проблеми. Це - перший момент.

Другий момент - багатьох європейських діячів дуже дратує, що вони видають накази (по всій видимості, вважаючи, що у них є повне право навіть з чужими країнами розмовляти менторським тоном), але ці накази не виконуються. Що ж таке - тиск на Україну не спрацьовує?! Україна не стоїть на "задніх лапках" з висунутим язичком в пориві подяки за їх моралізаторство і в готовності виконати чергову команду! Це ж катастрофа! Вони побачили, що теперішні наші керівники, на відміну від своїх попередників, не настільки керовані, не настільки слухняні. Очевидно, це їх серйозно дратує.

Третій момент полягає в тому, що багатьом в Євросоюзі "по барабану" законні інтереси України. Наприклад те, що в результаті укладеного в 2009 році з Росією договору наша країна щорічно витрачає зайвих 6 млрд. доларів на закупівлю "блакитного палива". Коли кілька тижнів тому в Україні приїжджала євродепутат від Німеччини пані Хармс, вона, як мені здається, трохи бовкнула зайвого. Сказавши те, що в ЄС ні за що не хотіли зраджувати гласності. Вона повідомила, що російсько-українська газова угода пройшло експертизу в Єврокомісії. Дуже серйозна заява. Це означає, що незважаючи на те, що європейські чиновники бачили, наскільки несправедливо дана угода щодо України (а те, що воно несправедливо, може довести на пальцях навіть студент першого курсу), вони все одно його "благословили". Насамперед, мова про німецьких чиновниках. Хоча не тільки про німецьких. Виходить, що вони дали санкцію на підписання самого ганебного і не вигідного договору, який був у нас в області енергопостачання. Цікаво, що посол Євросоюзу пан Тейшейра негайно спростував Хармс, заявивши, що ЄС ніякої згоди не давав. Але я думаю, що правду вибовкала якраз вона, а не він.

Є й інші причини, чому відносно України звучить дуже жорстка, і при тому - далеко не завжди чесна критика.

Коли в травні місяці бундесканцлерін Ангела Меркель сказала, що в Україні диктатура, то очевидно, що це була команда "Фас!" Для німецьких і всіх інших європейських політиків, що залежать від Німеччини як від кредитора ЄС, для безпринципних журналістів, які із задоволенням ретранслюють всякі гидоти стосовно нашої держави. Логіка тут спрацьовує наступна: якщо в Україні диктатура, то її ж треба "мочити"! Говорити, що там расизм, суцільні повії, що після чемпіонату уболівальників назад повезуть в трунах.

Хоча саме твердження, що у нас диктатура, абсолютно безграмотне. Мабуть, пані Меркель не розуміє, що це таке, може бути, їй варто було б вивчити історію своєї країни. Тому що диктатура - це коли виключається всяка політична конкуренція. Так, як це було в сталінському Радянському Союзі, в Третьому рейху - у неї на батьківщині. Якщо глянути на рівень політичної конкуренції в Україні, то тут навіть деяким сучасним європейським країнам є про що замислитися. Але як би не було беззмістовним, несправедливим і поверховим заяву Меркель про нашу диктатурі, у неї моментально з'явився цілий хор підспівував. Як виявилося, європейські ЗМІ далеко не завжди бувають чесними і не упередженими.

- То що ж виходить - Україна стала жертвою якогось змови між Західною Європою і нашим північно-східним сусідом?

- Та ні, до чого тут змова? Справа в тому, що інтереси Німеччини і Росії щодо України збігаються. Ці держави є стратегічними партнерами на євроазійському просторі.

Спираючись на путінську Росію, Німеччина намагається стверджувати свою домінуючу роль в ЄС і на європейському континенті взагалі. І протиставити себе заокеанським країнам, у тому числі - США. Крім того, німці від росіян залежать в плані енергопостачань. Тому Меркель ніде не говорить, що в Росії диктатура, навпаки, вона завжди підтримує такого "світоча демократії" і "борця за права людини", як російський президент Володимир Путін. У тому числі - в його політиці щодо України. Це показує абсолютно подвійні стандарти пані Меркель.

- У чому спільність інтересів Німеччини і Росії щодо України?

- Берлін підіграє Москві в її прагненні тримати нашу державу в сфері власних інтересів - економічних, геополітичних, соціокультурних. Якраз завдяки позиції Німеччини був прокладений Північний потік і почав будуватися Південний потік - газопроводи в обхід України. І на шкоду Україні. Вони бачать в нас швидше "хлопчика для биття", ніж стратегічного партнера. До речі те, що країни ЄС, і німецька держава насамперед, пішли на повне сприяння будівництву цих двох газопроводів, - це пряме порушення Європейської енергетичної хартії.

- Ще до того, як придумали тему расизму в Україні, в Європі сурмили про безліч інших проблем, через які ми нібито не зможемо провести Євро. Прагнення відібрати у нас це футбольне свято відчувалося явно ...

- Мало хто говорить про це, але коли приймалося рішення, кому віддати проведення ЧЄ з футболу, то Німеччина до останнього боролася, щоб він не проходив у Польщі та в Україні. Вона була головним противником надання нам Євро, причому ще за "помаранчевої" влади. Що можуть підтвердити футбольні функціонери. Це показує, що питання не в тому, яка у нас зараз влада. Питання в тому, які інтереси Німеччини.

- Повернімося до теми, з якої починався наша розмова. Якою, на ваш погляд, її реальна ситуація в Україні з расизмом?

- Якщо порівняти ситуацію з расизмом у нас і в Європі, то це день і ніч. Де день - Україна, ніч - Європа. Так, поодинокі факти не толерантного ставлення до представників інших расових груп і національностей у нас є - як і в будь-який інший європейській країні. Але говорити про якесь масовий характер цього явища, про расову нетерпимість як явище в Україні - це буде вже не просто перебільшенням, а повної неправдою. Ще раз акцентую - все пізнається в порівнянні. Расистських проявів в тих країнах, звідки нас звинувачують в расизмі набагато більше, ніж в Україні - ось у чому парадокс ситуації.