Блог | Норвегія купує безпеку на власних північних кордонах руками українського ВПК
Поки без подробиць, що саме локалізують у Норвегії, але ніша mid-strike зрозуміла. Ми спробували працювати баражувальними боєприпасами з потужними бойовими частинами і зворотним зв'язком з оператором у радіусі 200+ км — і нам сподобалося. А чому ні?
Хочеш — виносиш базу ФСБ разом із серверами, з авто з парком, зі зброяркою та з офіцерами.
Хочеш — влаштовуєш кампанію ударів по залізниці: магістральний тепловоз (як-от російський 2ТЕ25КМ) — ідеальна ціль. Він коштує мільйони доларів, будують його місяцями, а щоб списати у брухт, досить влучити 40 кг вибухівки в тяговий генератор. Хочеш — 100 кг вистачить, щоб розкрити захищений бункер або термобаром випалити розташування піхоти. Полювати на ЗРК — окреме задоволення: це не дрібний FPV, тут від прямого влучання миттєво детонують ракети і спалахує паливо шасі, гарантовано знищуючи установку вартістю десятки мільйонів.
Вибиваючи очі (РЛС) і пускові ЗРК, ми посилюємо колапс у російській ППО. Спроба ворога розтягнути комплекси С-400 й "Панцирі" вздовж 2000 км фронту вже дає збої. Колапс ППО означає, що більшість наших засобів ураження пройде ешелони, а там, де ні — ми накидаємо дешевих хибних цілей, щоб виснажити їхній боєкомплект чи канальність.
Чому Норвегія? Спільний сухопутний і морський кордон з РФ на півночі. У будь-якому конфлікті з НАТО чи ЄС вони опиняються в повному вогневому контакті.
Крім того, у них з РФ жорсткі перегони за Арктику, і вони тільки наростатимуть. Північний морський шлях — це стратегічна ставка Кремля. Замість того щоб вкладати десятки мільярдів доларів у власні важкі криголами й додаткові військово-морські бази, Осло вигідно вкласти кілька десятків мільйонів у те, щоб нові російські кораблі льодового класу лягали на бік просто на стапелях.
Норвежці обожнюють багатоцільову зброю і логістичний прагматизм: їхня довга рука — дозвукова стелс-ракета NSM (Naval Strike Missile) — має програмований режим атаки наземних об'єктів. Вона може не тільки топити кораблі, а й вибивати берегові РЛС, вузли зв'язку та штаби.
Економіка їхньої 5.5-мільйонної країни генерує колосальний ВВП ($530 млрд), який на третину більший, ніж у всього 240-мільйонного ядерного Пакистану, або приблизно такий самий, як в Ізраїлю з його 170 тисячами кадрових військових. При цьому власна армія в норвежців критично мала — близько 25 тисяч активного особового складу. Вона фізично не потягне війни на виснаження живою силою.
Тому Осло виділяє на допомогу Україні рекордні кошти — їхня п'ятирічна Програма Нансена становить 75 мільярдів крон (близько $7 млрд), з яких $1,5 млрд безпосередньо на закупівлю української зброї за так званою данською моделлю. Для норвезького бюджету, який підпирає трильйонний суверенний нафтовий фонд, це помірні витрати. А для нас серйозна підмога і масштабування.
Спільне виробництво дронів з Норвегією — це стратегічний симбіоз. Осло має величезні фінансові резерви та передові інженерні потужності Kongsberg, але крихітну армію, тож купує безпеку на власних північних кордонах руками українського ВПК. Інвестиціями в наші безпілотники норвежці превентивно перемелюють російський логістичний, арктичний і флотський потенціал на стапелях і базах, не ризикуючи життям жодного свого солдата.
А Україна отримує безперебійний конвеєр ударних систем у захищеній від російських ракет зоні НАТО, який неможливо знищити фізично і який забезпечить постійний тиск на оперативний тил ворога.
