Карасьов: Зіткнення між владою і опозицією буде розмиватися

За вікном - дощ і сльота, а в політичній багатоповерхівці країни - та ще спека. Сьогодні в Україні де-юре стартує новий, осінній політичний сезон. Очевидно, що він буде багатий на різного роду події. Вже на поточному тижні, вдосталь відпочилі парламентарії, планують розглянути та затвердити пакет так званих євро інтеграційних законопроектів. У цьому питанні влада і опозиція традиційно знаходять компромісний знаменник. Однак тим, здатних викликати шквал пристрастей у приміщенні під скляним куполом на Грушевського, більш ніж достатньо. У цьому контексті варто згадати бюджетне питання, законопроекти, що регламентують виборчі правила гри, вибори в Києві, а також у так званих проблемних округах. І це, природно, далеко не повний перелік питань, при розгляді яких у сесійній залі Ради обстановка буде загострюватися до межі.

Про ключових факторах, які прямо і побічно впливатимуть на осінню політичну погоду в нашій країні, "Обозреватель" бесудет з відомим політологом Вадимом Карасьовим .

- Очевидно, що ключовим трендом нового політичного сезону буде тема євро інтеграції. Як це чутливе питання вплине на внутрішньополітичну ситуацію в цілому, і парламентську зокрема?

- Безумовно, головним трендом і центральним треком, який визначатиме ключові сюжети осінньої парламентської сесії, є фіналізація процесів підготовки до вільнюському саміту "Східне партнерство" та підписання угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

Саме ця - євроінтеграційна і проєвропейська домінанта сприятиме процесам передислокації, пере позиціонування, переакцентіровкі всередині фракційних сил. У підсумку це призведе до виникнення нових форм протистояння в парламенті.

В якості домінанти попередньої сесії Верховної Ради виступали відносини по лінії "влада - опозиція". Ось ця матриця: влада проти опозиції, опозиція проти влади визначала і контент, і контекст парламентської роботи: з блокуванням, розблокуванням, пошуком вільних місць для проведення автономних сепаратних сесій і так далі.

У цьому ж сезоні, виходячи з євроінтеграційної домінанти, головним трендом (принаймні, до завершення вільнюського саміту і підписання Угоди про асоціацію) буде поділ, розкол, суперечності між проєвропейською частиною парламенту і антиєвропейським меншістю.

Тобто, по-новому буде перепозиціонувати проблема меншості і більшості, оскільки навколо прийняття євроінтеграційних законів і завершення процесу підписання Угоди про Асоціацію, сформується проєвропейська коаліція більшої частини парламенту зокрема, і в цілому, політичного класу України. У цю коаліцію увійдуть і опозиційні сили, і велика частина Партії регіонів, і мажоритарники. Виняток - комуністи і деякі внутрішні антиєвропейські дисиденти Партії регіонів. Такі, наприклад, як Колесніченко, Царьов і ряд інших депутатів-регіоналів, які поки що бояться заявити вголос про свою антиєвропейською позиції.

- Ви згадали Вадима Колесніченко. Він днями заявив, що не голосуватиме за так званий європейський пакет законопроектів і, більше того, якщо ПР підтримає ці документи, покине фракцію. Чи може це бути свого роду першим сигналом про те, що найбільш велика правляча фракція ВР до 2015 року може зазнати серйозних втрат і дати тріщину?

- Ні, тріщин, думаю, не буде, хоча і можливі деякі тріщинки. У кінцевому рахунку, все залежатиме від шансів Віктора Януковича переобратися на другий президентський термін. І оскільки Партія регіонів не є партією супер демократичного типу, можливі лише поодинокі заяви антиєвропейського спрямування. Однак говорити про якісь розкол всередині Партії регіонів, принаймні, передчасно, а, можливо, і неправильно.

Звичайно ж, ПР могла б виключити зі своєї фракції таких дисидентів для того, щоб не загострювати внутрішньополітичну дискусію з приводу євроінтеграції. Але Партії регіонів це не потрібно. Більш того, регіоналам навіть вигідно мати в своїх лавах таких дисидентів.

- Чому вигідно?

- Тому що Партія регіонів підтримає євроінтеграційні закони, але ототожнювати себе повністю з проєвропейським вектором, і тим самим ризикувати втратою підтримки з боку своїх прихильників (а більшість з них налаштовані проросійськи і виступають за вступ до Митного союзу) було б неправильно.

Як тільки регіонали почнуть себе ідентифікувати виключно як проєвропейську партію, вони тут же відкриють вікно можливостей для комуністів, Медведчука, Вітренко, інших прихильників російського світу і Митного союзу. Всі вони відразу ж почнуть перехоплювати електорат Партії регіонів, особливо на півдні і сході України.

Тому таких дисидентів важливо тримати в партії і контролювати їх. Словом, як кажуть, тримати в міцних обіймах, не випускаючи на вільні політичні хліба. Підкреслюю, що Партія регіонів - це - центристська політсила, яка не позиціонує себе виключно із західним вектором, представляючи, таким чином національні інтереси України, які є і в ТС, і в ЄС. Це - одне з ключових відмінностей ПР від опозиційних фракцій, які ідентифіковані як чисто прозахідні, євроінтеграційні радикальні політсили.

З іншого боку, це ключова відмінність Партії регіонів від комуністів і Медведчука, які виступають тільки лише за орієнтацію на Митний союз і Росію. Так що всі розмови про те, що Партія регіонів може виключити Колесніченко, Царьова та інших дисидентів зі своєї фракції, не зовсім обгрунтовані.

Чому? Тому що не можна не враховувати можливість тактичного маневру фракції ПР і в цілому партії влади між двома векторами: орієнтацію на Асоціацію з Європейським союзом і утримання позитивних відносин з Митним союзом та Російською Федерацією.

Нагадаю, більшість виборців Партії регіонів і Віктора Януковича - це схід і південний схід України. І велика частина цього електорату - це проросійськи налаштовані виборці, які поки не розуміють, у чому вигоди курсу влади на асоціацію з Європейським союзом. Вони більшою мірою орієнтовані на РФ і Митний союз.

- До речі, яким чином, на ваш погляд, можуть змінитися наші відносини з Російською Федерацією у випадку, скажімо так, благополучного результату листопадового саміту у Вільнюсі? І чи підготувала "подушки безпеки" українська влада з тим, щоб пом'якшити ймовірні (насамперед, економічні) удари з боку Росії?

- "Подушки безпеки" нашою владою готуються. У цьому контексті варто згадати співпрацю з МВФ, СОТ, Євросоюзом, а також створення механізмів обліку експорту європейських товарів через територію України до Митного союзу, переорієнтацію на поставки газу з Європи. Є також багато-багато інших можливих "ответок", які є в арсеналі України і які можуть бути використані у разі, якщо виникне другий раунд митної війни та у разі, якщо торгово-митне, економічний і геополітичний наступ Росії буде посилюватися.

Але якщо говорити про атмосферу відносин Києва і Москви, про їх змістовної частини, то очевидно, що вітчизняна влада не зацікавлена ??в ескалації торговельної війни з РФ і в цілому, в погіршенні україно-російських відносин.

- Яким чином, з урахуванням зазначених вами факторів, розвиватиметься ситуація?

- З одного боку, тиск Россі посилюватиметься. Але з іншого боку, українська влада робитиме все, щоб пом'якшити публічний резонанс від нових, торгово-економічних і дипломатичних атак Росії на Україну.

На прикладі попереднього раунду торговельної війни ми побачили, що українська влада всіляко намагається пом'якшити ситуацію, не нагнітати напруженість, не розпалювати обстановку. Навпаки, українська влада робить все, щоб розрядити напруженість у двосторонніх відносинах.

І це продиктовано зовсім не тим, що в української влади немає можливості для симетричної відповіді, а тим, що вона (влада) відштовхується від ширших - політичних міркувань.

Якщо українська влада піддасться загальному антиросійських настроїв в ході можливої ??нової торгової війни, то вона, як я вже говорив, може втратити свого виборця на сході і півдні України. Це перше.

Друге. Влада ризикує позиційно злитися з опозицією, втративши свою унікальну центристську позицію між радикально євроінтеграційними партіями і радикально проросійськими політичними силами.

Третє. Для того щоб жорстко, сильно, резонансно відповісти Росії, треба, щоб нація була консолідована. Щоб влада підтримала не тільки західноукраїнська частина суспільства, але і південний схід України.

Тому йти зараз на жорстку відповідь Росії українська влада дозволити собі не може, оскільки генетично вона з сходу і півдня України. І потім. Нація не консолідована, як, припустимо, в свій час прибалти, чехи, поляки, які могли під торгово-економічним тиском Росії жорстко відповісти і одночасно переорієнтувати свої торговельні потоки на Європейський союз. До речі, географія експорту в Україну досить складна для того, щоб зараз йти на війни, жорстко відповідати Путіну і тим самим ризикувати остаточно втратити ринки Митного союзу для українського експорту.

Ну і останнє. Нормалізація відносин з Росією - одна з заслуг нинішньої влади, принаймні, в її інтерпретації. Це виділяється на тлі попередньої влади, а особливо на тлі Ющенка, якому Кремль, російська еліта свого часу фактично оголосили психологічно-інформаційну та політичну війну.

Тому, будучи загально обраним на сході і півдні, Янукович намагався робити все, щоб повернути відносини України і Росії в більш-менш прийнятне, неконфликтное русло. Щось з цього вийшло, щось не вийшло, але в інтерпретації нинішньої влади, нормалізація відносин з Російською Федерацією - це її заслуга. І цю заслугу діючий Президент буде використовувати як козирної карти в ході майбутньої президентської кампанії. Тому відповідати на торгово-військові дії Росії симетричними діями - це означає знищити цю козирну карту. Янукович на це не піде, адже це змішає карти і змінить передвиборчу карту зразка 2015 року.

- Фактор Юлії Тимошенко. Яку вагу він матиме, і яку роль буде грати в осінньо-зимовому політичному сезоні?

- Ситуація з Тимошенко, як один з ключових чинників і внутрішньо української, і зовнішньої політики, поступово став майданчиком, на якій будуть розігруватися осінні сюжети парламентської роботи, політичного сезону і відносин між Україною і Євросоюзом.

Іноді випадаючи з актуальною і злободенною інформаційної повістки, яка все більше концентрується на питаннях відносин з Російською Федерацією, торгових війнах з РФ і Митним союзом, перспективи підписання угоди з ЄС, як фоновий фактор питання про звільнення Тимошенко нікуди не дівається.

Випадаючи з інформаційної повістки, цей фактор стає довготривалим, (хоча і зовнішнім) досить серйозним фоном, на якому по-особливому можуть виписуватися, викроювати, пере розглядатися силуети осіннього політичного сезону.

Зрозуміло, що фракція "Батьківщина" питання вільнюського саміту і питання звільнення Тимошенко розглядає в одному пакеті. Також зрозуміло, що для влади хотілося б ці питання розвести, дозволяючи їх окремо. Багато що тут залежатиме від позиції Європейського Союзу, який поки і розглядає можливість асоціації в пакеті з проблемою Тимошенко, проте, вже починає виділяти ці питання окремо.

- У чому саме це проявляється?

- Пом'якшення позиції я бачу з двох сторін. З одного боку українська влада демонструє публічну готовність так чи інакше дозволити Тимошенко виїхати на лікування закордон. З іншого боку, Європейський союз менш жорстко пов'язує звільнення Тимошенко з питанням підписання Угоди про асоціацію. І ця невелика зміна акцентів досить-цікава.

Як далі розвиватимуться події навколо Тимошенко? Швидше за все, українська влада знайде і законодавчі, і гуманітарні підстави для того, щоб дозволити Тимошенко виїхати на лікування закордон.

- Яким чином, під впливом в тому числі, перерахованих вище факторів, може змінюватися конфігурація сил у Верховній Раді?

- Домінанта Вільнюса і прийдешні президентські вибори будуть стимулювати ген дисонансу і навіть конфліктності вже не стільки між владою та опозицією, скільки всередині опозиції і всередині влади.

Вільнюська домінанта чітко закладає ген конфлікту між комуністами і Партією регіонів у провладній більшості. Тим більше що і ряд регіоналів можуть піднести сюрпризи при голосуваннях за ті чи інші закони, зокрема, по євро інтеграції.

Комуністи можуть витворяти фокуси при розгляді бюджету на 2014 рік. Бюджету, який, до речі кажучи, вперше за останні роки формується в умовах економічної рецесії. А це означає, що доходів менше, а витрат треба більше, з урахуванням передвиборної кампанії, лобістських зусиль олігархічних груп, присутніх і у владі, і в опозиції. Комуністи цей фактор використовуватимуть на всю котушку.

Що потрібно робити більшості? Підстрахуватися незалежними мажоритарниками. Тому не виключаю, що будуть внесені такі зміни до регламенту ВР, які дозволять сформувати нову фракцію, виходячи з меншої кількості депутатських мандатів.

У результаті може виникнути буферна фракція з числа мажоритарників. До речі, туди можуть мігрувати і потенційні "тушки". І вони, таким чином, зможуть зберегти обличчя, адже їм вже не треба буде вступати в провладну більшість.

Що стосується опозиції, то ген дисонансу і конфліктності, швидше за все, почне проявляти себе в кінці грудня - початку січня, коли фактично завершиться формування стартових позицій на президентсько-передвиборний рік.

Незважаючи на публічно проговорюється готовність опозиції діяти спільно, координувати свої зусилля, у кожної партії є свій кандидат у Президенти. І, ймовірно, у першому турі будуть три рівноцінних, досить серйозних опозиційних кандидата. Таким чином, ген дисонансу, закладений вже тут. Що буде між першим і другим туром - це інша історія, яка заслуговує окремої уваги. Але вже сьогодні можна говорити, що весь 2014 пройде під знаком негласної, не промовляється, що не манифестируемом, але конкуренції між ключовими кандидатами на президентський пост.

Особливість наступаючих парламентських часів полягає саме в тому, що фронтальне зіткнення між владою та опозицією буде розмиватися і стануть менш рельєфним.

Таким чином, гени дисонансу, конфліктності, протистоянь, різного роду тріщин, будуть перетікати в усередину опозиції і в усередину провладної більшості. Тому навряд чи ми будемо спостерігати за блокуванням - розблокуванням. Все відбуватиметься на рівні тактичних маневрів, кулуарності. Словом, на публіці проводитиметься одна гра, а реально-змістовно гра буде зовсім іншою.

Євроінтеграційна домінанта диктуватиме політичним силам дещо інші інтереси, інші міркування й інші форми тактики, як парламентської, так і позапарламентської.