Я хочу, щоб уряд був успішним ...

Пропонуєтся читачам продовження інтерв'ю екс-міністра економіки України, заслуженого економіста України Віктора Суслова. Початок можна прочитати тут.

У цьому інтерв'ю "Обозреватель" запропонував поговорити про реальні напрямах економічної політики і, перш за все, про Податковий кодекс і компенсації ПДВ.

Віктор Іванович, зараз трохи більш конкретних питань з області економічної політики. Ви згодні з твердженнями, що фінансова та економічна криза в Україні закінчилася?

Криза в Україні триває і триватиме навіть після його закінчення в світі. У ході кризи має відбуватися оздоровлення економіки: списання поганих активів фінансової системи, припинення роботи завідомо неплатоспроможних банків та інших фінансових установ, докапіталізація слабо капіталізованих установ, аудит і переоцінка активів, реструктуризація виробничих підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності, перебудова роботи фінансових регуляторів. Необхідно введення програми жорсткої бюджетної економії і перегляд економічної політики в цілому. А цього поки не відбулося.

Дійсно, чому так і не відновила в повному обсязі свою роботу банківська система, фактично заморожено кредитування виробничих підприємств і фізичних осіб, завмерло іпотечне кредитування?

На мою думку, уряд пішов хибним шляхом порятунку завідомо неплатоспроможних банків шляхом їх націоналізації і рекапіталізації. У статутні фонди банків були внесені облігації уряду, які потім викупив Національний банк. Так, на рекапіталізацію "Родовід-банку", "Укргазбанку" і банку "Київ" було витрачено 16,7 млрд. гривень. Ще кілька десятків мільярдів гривень було надано НБУ у вигляді стабілізаційних кредитів іншим банкам, які мали проблеми з ліквідністю і платоспроможністю.

Сенс усієї цієї "м'якої" політики порятунку банківської системи складався аж ніяк не в захисті інтересів громадян, а в створенні умов для погашення зовнішніх зобов'язань українських комерційних банків перед іноземними банками-кредиторами. Ця мета була досягнута, а криза банківської системи придбав затяжний характер.

Валовий зовнішній борг України на початку фінансової кризи на 1.10.2008 р. становив 102,4 млрд.дол., В т.ч. 42,1 млрд.дол. - Борг українських комерційних банків. На 1.07.2010 р. валовий зовнішній борг зріс до104, 5 млрд.дол., В т.ч. борг комерційних банків зменшився до 28,2 млрд.дол. Звертає на себе увагу той факт, що величина скорочення зовнішньої заборгованості банків - 13,9 млрд.дол. - Вельми близька до величини отриманих за цей період кредитів МВФ і до величини зростання за той же період державного зовнішнього боргу України - на 13,6 млрд.дол.

Фактично, Національний банк України, отримавши гроші кредитів МВФ в доларах, продав їх банкам-боржникам за гроші своїх стабілізаційних кредитів і кредитів рефінансування в гривнях, які сам їм видав. У результаті такої політики відбулася трансформація частини зовнішніх боргів банків, за якими за законодавством і прийнятої в світі практиці держава не повинна нести відповідальності, в державний борг України. А іноземні кредитори де-факто отримали абсолютний пріоритет у порядку виконання зобов'язань українських банків.

У випадку "жорсткої" санації банки, не здатні виконувати свої зовнішні зобов'язання, взагалі не повинні отримувати кредити НБУ. Іноземні кредитори, які приймали рішення про видачу кредитів українським фінансовим установам з рейтингами спекулятивного рівня, розуміли свої ризики і самі повинні нести втрати у разі банкрутства боржників.

Протягом другої половини 2010 і першої половини наступного року українські банки повинні погасити ще 11,7 млрд.дол. іноземних кредитів. Хочеться вірити, що тепер українська влада продемонструє вміння діяти в інтересах українського народу. Найближчою можливістю довести це стане прийняття урядом рішення щодо банку "Надра", у якого кілька сот мільйонів доларів непогашених зовнішніх боргів. Банк не платоспроможний. Якщо буде прийнято рішення про продаж банку за будь-яку ціну будь-якому приватному інвестору, який буде готовий виконати зобов'язання банку перед вкладниками і кредиторами, це буде правильно і розумно. Якщо такий інвестор не знайдеться, повинна бути запущена процедура банкрутства.

Якщо буде схвалений план докапіталізації банку на 5 млрд. грн. за державний рахунок з наступною передачею банку одному відомому олігарху, про який писала преса, це стане важким ударом по авторитету уряду. Так само потрібно вчинити і з іншими націоналізованими банками, а також провести об'єктивну оцінку якості активів усіх банків і санацію проблемних. Тільки після розчищення цих "авгієвих стаєнь", тобто поганих активів, відродиться довіра до банків, почне працювати міжбанківський ринок, повернуться іноземні кредитори, інвестори припинять виведення своїх інвестицій.

Ну, а що робити з боргами інших секторів економіки?

Дійсно, це майже половина валового зовнішнього боргу - 51,1 млрд.дол. , Причому 34% з них треба виплатити протягом найближчого року. Два роки тому ці борги корпоративного і державного секторів економіки становили близько 48,6 млрд.дол. Наша статистика не дає розшифровки цих боргів, і про них мало що відомо. Звичайно, їх теж потрібно інвентаризувати і провести оцінку ризиків для економіки, які несуть ці борги. Абсолютно необхідно знати, які підприємства і коли не зможуть виконати свої зобов'язання, стануть банкрутами або перейдуть в руки кредиторів, у тому числі й іноземних. Зараз видно, що багато подібні факти виявляються несподіваними для уряду.

Чи може ухвалення нового Податкового кодексу України якось вплинути на більш швидкий вихід з кризи?

Не варто перебільшувати значення Податкового кодексу. Перша робоча група з підготовки проекту Податкового кодексу була створена Указом Президента Л.Кучми, пам'ятається, ще в травні 1995 року. Але Комітет з фінансів і банківської діяльності Верховної Ради, який я тоді очолював, прийняв рішення створювати податкове законодавство поступово, закон за законом, відкрито обговорюючи кожну норму. Кодекс мав стати вінцем всієї цієї роботи. Його завдання полягало в тому, щоб кодифікувати чинне, апробоване на практиці податкове законодавство, включити в нього також підзаконні акти з податкових питань, прийняті Указами Президента, нормативними актами Кабінету Міністрів України та Державної податкової адміністрації. Позитивною стороною такого порядку введення Податкового кодексу була б його отработанность і безболісне, без потрясінь для економіки, введення. За цією логікою треба було діяти і зараз.

Однак, думаю з міркувань проведення піар-компанії, був обраний "реформаторський" шлях. Без ускладнень тепер не обійтися. Кодекс адже зачіпає кожне підприємство, кожного платника податків. Неможливо для всіх платників податків, бухгалтерів, працівників податкових та інших контролюючих органів, судів, відразу засвоїти, зрозуміти і правильно застосовувати на практиці новий революційний Кодекс, навіть якщо він ідеальний. Але в його тексті, об'ємом на сьогодні більш ніж у 500 сторінок, не може не бути неточностей, різночитань, необхідності додаткових роз'яснень та уточнень. Податковий кодекс взагалі не може бути предметом "піару". Не випадково ми, депутати другого скликання Верховної Ради України, приймаючи Конституцію України, ввели норму, яка забороняє виносити питання податкового законодавства на всенародний референдум.

Очевидно, одне із завдань Податкового кодексу полягає в тому, щоб збільшити доходи бюджету?

Це ми дізнаємося, коли побачимо проект Закону про Державний бюджет України, складений на основі нового Кодексу. Якщо показник рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет зросте, значить, податковий тиск збільшується. У ситуації, коли країна переживає серйозну бюджетну кризу, було б правильним збільшити обсяг зібраних податків. Це краще, ніж безперервно нарощувати зовнішні борги. Але важливо знати, за чий рахунок планується збільшення доходів бюджету.

Головне завдання Кодексу, думаю, повинна полягати в тому, щоб зробити систему оподаткування більш соціально справедливою. Несправедливо, коли головні види особистих доходів представників забезпечених класів взагалі не оподатковуються, наприклад, доходи по банківських вкладах і доходи від цінних паперів. Несправедливо, коли не обкладається надмірне споживання панівних класів - будь то нерухомість великої площі, земельні ділянки, розкішні автомобілі, інші предмети розкоші. Несправедливо, коли пільгової системою єдиного податку для малого бізнесу повсюдно користується великий бізнес із метою уникнення оподаткування. Але також несправедливо, коли представники та власники малого бізнесу платять нижчі податки, ніж працівники найманої праці. Всі ці проблеми тільки частково вирішуються в проекті Кодексу. Наприклад, за проектом, навіть якщо і будуть обкладені доходи класу рантьє від депозитів, то за ставками у три рази нижчими, ніж дохід трудящих класів у вигляді заробітної плати.

Але ж Кодекс ще не прийнятий, а нове податкове законодавство не можна вводити пізніше, ніж за півроку до початку нового бюджетного року?

Є така норма, яка за моєю пропозицією колись була включена до закону "Про систему оподаткування", а потім перейшла до Бюджетного кодексу. Якщо виконувати закони, то Податковий кодекс можна ввести не раніше 1 січня 2012 року. Але, схоже, доцільність знову буде вище закону.

Дуже велику відповідальність взяв на себе Голова Верховної Ради В.Литвин, прийнявши рішення повернути уряду своєчасно підготовлений проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" на тій підставі, що він підготовлений на старій, тобто існуючій податковій базі. В даному випадку уряд діяв за законом, чого не можна сказати про дії спікера. Тепер своєчасне прийняття бюджету під загрозою. Зрозуміло, що тут зроблено ставку на коаліційну дисципліну, коли все буде вчасно проголосовано. Щодо домовленостей по бюджету - згоден, а з Податковим кодексом, повірте, буде інша ситуація.

Кодекс - це питання не політики, а бізнесу. Багатьох депутатів - членів коаліції буквально змушують наступити на горло власному бізнесу. Але тоді для них втрачається сенс перебування у Верховній Раді. Адже один раз вже довелося скасувати результати голосування, яким Кодекс було прийнято в першому читанні. Це може повторюватися знову і знову. В останньому проекті замасковано теж багато принципових новацій. Головне - це перерозподіл податкових пільг між різними секторами економіки під впливом потужних лобістських груп.

Перейдемо до теми відшкодування ПДВ. Коштів, як відомо, не вистачає, бюджет накопичив величезну заборгованість, іноземні інвестори протестують, МВФ вимагає термінового погашення заборгованості та введення автоматичного повернення ПДВ ...

Сьогодні йде дуже "цікава" боротьба за кошти, призначені для відшкодування податку на додану вартість експортерам. Одне з можливих рішень, запропонованих в останньому варіанті Кодексу, відняти у окремих експортних галузей право на відшкодування ПДВ. Не пощастило, зокрема, експортерам зерна. Законодавча норма для них зовні сформульована як пільга: "... звільняються від оподаткування податком на додану вартість поставки зернових культур ...", але насправді звільнення від оподаткування в даному випадку означає звільнення від права на відшкодування ПДВ при експорті. Експортерам тому доведеться включати вхідний ПДВ у собівартість зерна і піднімати ціни. Можливо, українське зерно на зовнішніх ринках стане неконкурентоспроможним за рівнем цін, так як при імпорті в інших країнах воно буде обкладатися ПДВ відповідно до законодавства країни-імпортера.

Цікавий економічний ефект від введення цієї норми можна буде спостерігати і на внутрішньому ринку. Виробники зерна, закуповуючи все необхідне для виробництва зерна - техніку, пальне, добрива і т.д. - Як неплатники ПДВ, змушені будуть відносити вхідний ПДВ, що міститься в цінах зазначених товарів, на собівартість зерна. Покупець зерна - підприємства борошномельної промисловості (платники ПДВ) - повинні будуть нарахувати ПДВ на всю вартість закупленого зерна. Принцип нейтральності ПДВ буде порушений, ПДВ почне нараховуватися на ПДВ. Підсумком стане зростання ціни борошна і, відповідно, зростання цін на хліб. Бюджет, звичайно, отримає більше, і бідні люди, які є основними споживачами хліба, знову заплатять за багатих.

Словом, чи варто городити весь цей город, щоб заощадити грошенят для відшкодування ПДВ, наприклад, експортерам металу? Взагалі неприпустимо давати звільнення від сплати ПДВ у виробничому секторі, оскільки це руйнує ланцюжка нарахування та сплати ПДВ.

Для розробників Кодексу ще не пізно чесно розповісти уряду і громадськості про всі подібні ефекти, закладених в проекті. Коли економічні "бомби" почнуть рватися в 2011 році - тоді буде пізно. А сьогодні всі рішення повинні бути пояснені і прийняті усвідомлено.

Експортерам заборгованості відшкодовуються випуском нових державних зобов'язань: ПДВ-облігацій. Ваша думка?

У ході кризи уряд вдався до примусового безпроцентному позиці коштів у виробничого сектора економіки, скоротивши обсяги відшкодування ПДВ експортерам. Це рівнозначно примусовому вилученню частини оборотних коштів підприємств, і стало однією з причин безпрецедентно високого падіння обсягів виробництва. Загальний обсяг заборгованості з відшкодування ПДВ перевищив 35 млрд. гривень. Погашення цієї заборгованості стало одним з основних умов надання кредитів МВФ.

Звичайно, за законом гасити цю заборгованість уряд зобов'язаний "живими" грошима. Воно могло вдатися до позики у банків, випустивши звичайні ОДВП, і розрахуватися з підприємствами. Але тут знову почалися хитрощі. Підприємствам запропонували отримати відшкодування ПДВ-облігаціями з терміном погашення 5 років і процентною ставкою 5,5 відсотків річних. Розмістити ОДВП у банків на таких умовах нереально. Крім того, видача боргових розписок, якими є ПДВ-облігації, взагалі не є погашенням заборгованості уряду. Якщо такий спосіб "погашення" вдалося узгодити з МВФ, то дипломатичні здібності уряду викликають повагу.

Але ж уряд дає підприємствам не просто "розписки", воно дає їм ліквідний фінансовий інструмент, який можна продати банкам і отримати ті ж самі живі гроші?

Продати можна, але гроші отримати не ті ж самі. Зараз банки купують такі папери з середнім дисконтом в 20%. Банкам це вигідно, у них надлишкова ліквідність. Кредитувати один одного, реальний сектор економіки та фізичних осіб вони бояться в силу вище названих причин, а от купувати в кризу зобов'язання держави, тобто права на майбутні доходи бюджету, вони готові. Ну а підприємства продовжать нести втрати.

Уряд тим часом повідомило про черговий успіх: на 2 млрд. дол продані євробонди. Якраз підходить час гасити кредити російських банків на 2 млрд.дол. Не можна тільки забувати, що фінансові піраміди завжди мають межі зростання. В України дуже кваліфіковані та досвідчені кредитори. При досягненні рівня заборгованості, який країна не зможе далі стабільно обслуговувати, нових кредитів вже не дадуть. Для України цей рівень МВФ оцінює в 40% ВВП, і до нього ми стрімко наближаємося.

А наскільки реалістичною, на Вашу думку, є пропозиція про "автоматичному" відшкодування ПДВ?

За законом відшкодування і так має бути "автоматичним". Система тривалих перевірок підстав для отримання відшкодування ПДВ введена податковою службою. Для корумпованих податківців це чудовий важіль видавлювання з бізнесу відкатів, які в середньому складають 30% суми відшкодування, а у випадках, коли податкова дає "добро" на відшкодування фіктивного ПДВ, то 50% і більше.

"Автоматичне" відшкодування передбачає відшкодування без перевірок і без відкатів на підставі поданих документів. Перевірки після відшкодування, звичайно, можуть проводитися. І тоді ті, хто неправомірно подав заявки на незаконне відшкодування ПДВ, повинні нещадно залучатися до кримінальної відповідальності. Це європейська практика. Для її ефективного впровадження в Україні треба було б перевести податкову поліцію зі складу ДПАУ туди, де вона була раніше, і де вона має бути - до складу Міністерства внутрішніх справ, приєднавши її до Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю. Саме ця служба повинна буде перевіряти законність відшкодування ПДВ, а будучи незалежною від ДПАУ, зможе контролювати і роботу податківців.

І останнє, що я хочу сказати, і хочу бути правильно зрозумілим. Я не займаюся критикою урядів. Я просто хочу, щоб уряд був успішним. Тоді успішною буде і наша країна.