Ілюстрація – санкції проти Росії
Туреччина спільно з Росією захоплюють український ринок металу Турецька металопродукція активно витісняє українських виробників із внутрішнього ринку завдяки використанню дешевої російської сировини. При цьому частка турецької сталі вже перевищує 60% у структурі імпорту до України.
За даними Trademap, у 2025 році експорт російської металургійної продукції до Туреччини зріс на 42% р./р., до $3,3 млрд. Зокрема, постачання слябів досягли 2,1 млн т (+22%), квадратної заготовки - 1 млн т (+50%), а чавуну – 1,8 млн т (+83%).
Частка російської сировини в імпорті Туреччини також суттєво зросла: чавун – до 78%, сляби – до 52%, заготовка – до 44%. Це формує цінову перевагу турецьких виробників за рахунок демпінгу.
У результаті дешева турецька сталь без значних бар’єрів заходить на український ринок, створюючи тиск на національних виробників. Лише у 2026 році українські компанії почали ініціювати антидемпінгові розслідування щодо імпорту металопрокату з Туреччини.
Водночас ситуація може змінитися через посилення захисних заходів ЄС. Очікується, що експорт турецької сталі до Євросоюзу, куди спрямовується до 40% поставок, може скоротитися на 50–60%. Це потенційно ще більше переорієнтує потоки на інші ринки, зокрема український.
Як відомо, у період із 2013 по 2025 рік номінальні потужності з виробництва сирої сталі в Україні скоротилися із 42,5 млн т. до 8 млн т. За той самий період кількість діючих металургійних підприємств зменшилася з 14 до лише 6, що відображає втрату ключових промислових активів внаслідок російської агресії.
При цьому металургія залишається одним із ключових донорів українського бюджету: найбільші компанії галузі за 5 років сплатили 190 млрд грн податків. Падіння у галузі – це прямі втрати валютної виручки та доходів бюджету.